Рішення № 90284597, 09.07.2020, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/493/20

Провадження № 2/156/312/20

рядок статзвіту 79

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Нєвєрова І. М.,

за участю: секретаря судового засідання Киці Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Волиньвугілля» в особі ВП «Шахта Бужанська» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ДП «Волиньвугілля» в особі ВП «Шахта Бужанська» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працював на посаді заступника начальника дільниці ремонтно-відновлювальних робіт ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» . 04жовтня 2019 року звільнений з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Станом на 04 жовтня 2019 року остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням проведений не був. Станом на 20 травня 2020 року заборгованість із заробітної плати відповідно до довідки відповідача становить 26619,48 грн. Остаточний розрахунок по 20 травня 2020 року проведений не був. Зазначає, що згідно довідки відповідача, його середньоденний розмір заробітної плати складає 498,95 грн. Враховуючи, що відповідач не провів повний розрахунок при його звільненні та враховуючи, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 157 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який становить 77864,15 грн. із розрахунку 498,95 *157 робочих днів: жовтень 2019 року - 20 робочих днів; листопад 2019 року -21 робочий день; грудень 2019 року - 21 робочий день; січень 2020 року - 21робочий день; лютий 2020 року - 20 робочих днів; березень 2020 року - 21 робочий день; квітень 2020 року - 21 робочий день; травень 2020 року - 12 робочих дні.

Посилаючись на вищевказане, просить стягнути з ДП «Волиньвугілля» в особі ВП «Шахта Бужанська» в його користь 26619,48 грн. заборгованості із заробітної плати; 77864,15 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04 жовтня 2019 року по 20 травня 2020 року включно. Також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 26 травня 2020 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було. Також до суду не надходило клопотань про слухання справи з викликом сторін.

За таких обставин та беручи до уваги те, що клопотань про проведення судового засідання з викликом сторін до суду не надходило, то вважаю за можливе постановити рішення за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника дільниці ремонтно-відновлювальних робіт ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля». 04 жовтня 2019 року звільнений з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 169/К.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

В силу ч. 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Разом з тим, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму № 13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Положеннями п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, встановлено, що у всіх інших випадках, не пов`язаних з обчисленням середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

У відповідності до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених у цьому пункті виплат, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, розмір середньомісячного заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 77864,15 грн., з розрахунку: 157 робочих х 498,95 грн. (середньоденна заробітна плата).

Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої у справі за N 6-113цс16 Верховним судом України в постанові від 27 квітня 2016 року право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідачем не проведений розрахунок з позивачем, з нього на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., тому на підставі ст. 141 ЦПК України його слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в особі ВП «Шахта Бужанська» місцезнаходження м. Нововолинськ вул. Луцька, 1 Волинської області, код ЄДРПОУ 32365965 на користь ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 26619,48 (двадцять шість тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень сорок вісім копійок) грн. заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 77864,15 (сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 15 коп.

Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в особі ВП «Шахта Бужанська» » на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Нєвєров