Рішення № 90284526, 09.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/494/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС України в Луганській області) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.01.2020 на адресу проживання позивача надійшов рекомендований лисі, з якого стало відомо про наявність вимоги про сплату боргу. 23.01.2020 позивачем подано заяву та отриману нарочно належним чином завірену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У про сплату боргу у розмірі 43097,58 грн.

На думку позивача, податковий орган, вирішуючи питання про стягнення з відповідача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Закону № 2464 та Інструкцією, тому позивач вважає, що прийнята вимога від 09.08.2019 № Ф-9 підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що 06.06.2016 звернувся до Новоайдарського відділення Слов`яносербської ОДПІ із заявою, в якій просив звільнити його від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, листом від 21.06.2016 № 253 податковий орган відмовив без жодного на те обґрунтування у задоволенні зазначеної заяви. Позивач вважає, що зазначене встановлює, що заява, як одна із обов`язкових підстав для звільнення його від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціально страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, подавалася ним, тому у відповідача відсутні законні підстави для стягнення недоїмки, визначені у вимозі від 09.08.2019 за № Ф-9.

Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 12-13).

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 22-23).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що 28 травня 2020 року подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 28-29), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що станом на 16.10.2019 ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 43267,58 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника. Заборгованість складається з недоїмки в сумі - 43097,58 грн, та штрафів в сумі - 170,00 грн. Щодо надання документів на підтвердження застосування до позивача штрафу у сумі - 170,00 грн, відповідач повідомив, що Законом України від 04.07.2013 № 406-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів України та відповідно, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до жовтня 2013 року адмініструванням єдиного внеску займались органи Пенсійного фонду, дані про заборгованість разом з інтегрованою карткою платника податків по ЄСВ були передані до органів доходів і зборів в автоматичному режимі без детальних розрахунків та документів про застосування штрафних санкцій, тому неможливо надати будь-які документи про застосування 24.05.2013 штрафу в сумі 170,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що ГУ ДПС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У на суму заборгованості 43267,58 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Щодо посилання позивача на пункт 9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 відповідач зазначив, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Відповідач зазначає, що діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VІІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ряди національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. На думку відповідача, алгоритм звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за невиконання (несвоєчасне виконання) обов`язків платника єдиного внеску передбачено пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464, а порядок списання податкового боргу визначений пунктом 4 статті 101 Податкового кодексу України.

Крім того відповідач зазначає, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (відповідно до пункту 9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняє контролюючий органи від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Також відповідач зауважив, що 13.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-ІХ, згідно з яким була виключена норма пункту 9-4 Закону № 2464, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для невиконання платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Відповідач вважає, що ним правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У на суму заборгованості 43267,58 грн, яка є законною, обґрунтованою та підлягає виконанню.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.12.2011 за № 2371000000000124, перебуває на податковому обліку в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області як платник єдиного внеску з 28.12.2011, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.07.2020 за № 1006882207 та ідентифікаційними даними платника (арк. спр. 39-41).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 та розрахунком боргу станом на 31.07.2019 за ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 43267,58 грн, яка складається з 7130,48 грн нарахованої платником та переданої з УПФУ (сальдо на 31.12.2012), 1194,03 грн - за 2013 рік, 5022,52 грн - за 2014 рік, 5137,32 грн - 2015 рік, 4242,15 грн - 2016 рік, 4158,00 грн - 2017 рік, 8427,54 грн - 2018 рік, 2457,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 року, 2754,18 грн - IІI квартал 2019 року (арк. спр. 31-38).

ГУ ДПС у Луганській області 12.08.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 43267,58 грн (арк. спр. 4).

Вказана вимога була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення та повернута на адресу відповідача з причини закінчення встановленого строку зберігання (арк. спр. 42).

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17 позивачем отримано 23.01.2020 від Новоайдарського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на свою заяву від 23.01.2020 без номеру (арк. спр. 8-9).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - з 14 квітня 2014 року - по 31 липня 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону в редакції , відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи».

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено смт. Новоайдар.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у періоді з 14 квітня 2014 року по 31 жовтня 2019 року, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 12.08.2019 № Ф-2031-17 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з 14 квітня 2014 року по 31 липня 2019 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимог про сплату боргу за цей період.

Разом з тим, суд зазначає, що дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не розповсюджується на період виникнення боргу до 14 квітня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога також охоплює період, в якому позивач не звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 31.12.2012 до 13.04.2014.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків сума боргу позивача за період з 31.12.2012 по 31.03.2014 року складає 9543,18 грн (арк. спр. 37-38).

Таким чином, оскільки у даному випадку, з огляду на наявність даних інформаційної системи, які свідчать про недоїмку зі сплати єдиного внеску у позивача, відповідачем правомірно сформовано позивачу оскаржувану вимогу про зобов`язання сплатити суму недоїмки за 2013 - 2014 роки.

Підстави для визнання вимоги протиправною в частині включення до вимоги суми заборгованості у розмірі 9543,18 грн за період до 13.04.2014 відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 12 серпня 2019 № Ф-2031-17 є протиправною в частині включення до вимоги суми заборгованості за період з 14 квітня 2014 року по 31 липня 2019 роки в розмірі 33724,40 грн (43267,58 грн - 9543,18 грн), та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно, позовні вимоги задовольняються частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 17).

Загальний розмір майнових вимог у даній справі становить 43267,58 грн, позовні вимоги на суму 33724,40 грн підлягають задоволенню, що складає 77,94% (33724,40 грн х 100 : 43267,58 грн). Відповідно розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Луганській області, становить 655,32 грн (77,94% (частка задоволених вимог) від 43267,58 грн).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС України в Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 43143746) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 33724 (тридцять три тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 40 копійок.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2031-17У з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 9543 (дев`ять тисяч п`ятсот сорок три) гривні 48 копійок - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 655 (шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 32 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова