Ухвала суду № 90284499, 09.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі

09 липня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/2281/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення вихідної допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку; стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу при звільнені у розмірі 13113,24 грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка посилається на те, що вона з 04.07.2017 по 16.01.2020 працювала на посаді завідувача сектору зв`язків з громадськістю Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

30.09.2019 позивачку було попереджено про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Луганській області та звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 14.01.2020 № 62/Л "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачку звільнено із займаної посади 16.01.2020 у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Луганській області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Відповідним наказом позивачці було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічних основних відпусток та дні додаткових оплачуваних відпусток, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років.

Відповідно до розрахункового листа за січень 2020 року при остаточному розрахунку з позивачем під час звільнення не була нарахована та виплачена відповідачем вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, що встановлено п. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та гарантовано пунктом 1 статті 40, статтями 44, 116 КЗпП України, а також статтею 43 Конституції України.

18.05.2020 року на заяву позивачки відповідачем надано довідку № 33 про заробітну плату за листопад 2019 року, яка склала 18340,82 грн, та за грудень 2019 року - 7885,76 грн. Середньоденна заробітна плата складає 624,44 грн, середньомісячна заробітна плата 13113,24 грн.

Відповідач своєю бездіяльністю та противоправними діями умисно в супереч нормам діючого законодавства України при звільненні позивачки не здійснив нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка складає 13113,24 грн, що стало підставою для звернення позивачки до суду.

Ухвалою суду від 15.06.2020 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 23.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.07.2020 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, в обґрунтування якого останній послався на таке. Вихідна допомога не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Оскільки позивачем не заявлено вимоги про стягнення заробітної плати, тому останнім було порушено строк звернення до суду. Позивача було звільнено наказом Головного територіального юстиції у Луганській області від 14.01.2020 № 62/Л з 16.01.2020, при цьому з даним позовом позивач звернулась до суду 12.06.2020, тобто за межами місячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України. Тому відповідач просив позовну заяву залишити без руху.

Розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху після відкриття провадження у справі з таких підстав.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

У рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що вихідна допомога не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).

В постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивачка звернулася до суду з приводу стягнення з Головного територіального управління юстиції у Луганській області на її користь вихідної допомоги у розмірі у розмірі середнього місячного заробітку.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачку було звільнено наказом Головного територіального юстиції у Луганській області від 14.01.2020 № 62/Л з 16.01.2020, з позовом до суду позивачка звернулася 12.06.2020, тобто за межами місячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, а саме, що, зокрема, вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури, суд вважає, що позивачка звернулася до суду з порушенням строку на звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, позивачці слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху зі встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення вихідної допомоги при звільненні залишити без руху.

Запропонувати позивачці протягом п`яти календарних днів з дня отримання цієї ухвали, з урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Роз`яснити, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно вручити представникові позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяІ.О. Свергун