Ухвала суду № 90284253, 07.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"07" липня 2020 р. справа № 809/702/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І., суддів Остап`юка С.В., Тимощука О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Хорта А.Р.,

представника відповідача Гоголя В.В.,

позивач – не з`явився,

представник третьої особи на стороні відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Івано-Франківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області,

про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 26.05.2020 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з заявою від 21.05.2020 № 2105/2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Ухвалою суду від 27.05.2020 заяву ОСОБА_1 від 21.05.2020 № 2105/2020 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 364 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

ОСОБА_1 у вказаний в ухвалі від 27.05.2020 строк усунув недоліки та 03.06.2020 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з заявою від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Вказана заява від 31.05.2020 мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/20 визнано неконституційним окремі положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказані норми були покладені в основу рішень судів за результатом розгляду справи № 809/702/16. На думку ОСОБА_1 , вказана обставина є підставою для перегляду постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 у справі № 809/702/16 за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначив, що існує ряд інших підстав для перегляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 в справі № 809/702/16. Зокрема, позивач вказав, що був позбавлений можливості надати суду докази, що вказують на недопустимість застосування положень законодавства, яке застосоване Верховним Судом. Зокрема суду не було відомо, що ОСОБА_1 як працівник «районної прокуратури» пройшов переатестацію до «місцевої прокуратури» та не досліджено жодні письмові докази з цього питання. Позивач зазначив, що не мав можливості долучити письмові докази, які підтверджують такі обставини, оскільки суди не посилалися на вказані положення законодавства та обставини як на підставу відмови в задоволенні позову. ОСОБА_1 вважає, що через позбавлення його можливості надати суду документи щодо успішного проходження атестації для призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури, що безпосередньо становило предмет доказування у справі, суд касаційної інстанції безпідставно вийшов за межі касаційного розгляду.

Ухвалою від 05.06.2020 суд відкрив провадження за заявою ОСОБА_1 від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16. Суд визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд заяви на 07.07.2020.

07.07.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності в судовому засіданні.

Представник Прокуратури Івано-Франківської області в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви ОСОБА_1 від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16.

Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в судове засідання 07.07.2020 явку свого представника не забезпечило, хоча повідомлено належним чином про час та дату судового засідання.

Відповідно до частини 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

За таких обставин суд вважав за можливе здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16 за відсутності позивача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Розглянувши подану заяву ОСОБА_1 від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16, суд встановив таке.

04.11.2016 Івано-Франківський окружний адміністративний суд за результатом розгляду справи № 809/702/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, прийняв постанову, якою відмовив в задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 у справі № 809/702/16 без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.11.2018 задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 : постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі № 809/702/16 змінено у мотивувальній частині, а в решті залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач правомірно нараховував та виплачував заробітну плату позивачу згідно з умовами оплати праці працівників органів прокуратури, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012, що відповідає статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, абзацу 2 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Відсутня будь-яка заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем за липень-грудень 2015 року.

Верховний Суд в постанові від 07.11.2018 у справі № 809/702/16 зазначив, що прокурори міських, районних, міжрайонних і районних у містах прокуратур, які до 15.12.2015 здійснювали повноваження місцевих прокуратур, не мали статусу прокурорів місцевих прокуратур і, відповідно, на них не поширювали свою дію норми частини 3 статті 81 Закону № 1697-VII. Питання оплати праці таких прокурорів визначалися частиною 1 статті 49 Закону № 1789-ХII, а розміри їх посадових окладів були встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012. Таким чином, у відповідача не було правових підстав здійснювати позивачу нарахування і виплату заробітної плати за період з 02.07.2015 по 14.12.2015 включно, виходячи з посадових окладів прокурорів місцевих прокуратур, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

26.03.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення у справі № 6-р/20 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини вказаного рішення від 26.03.2020 у справі № 6-р/20 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного Рішення від 26.03.2020 у справі № 6-р/20 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Таким чином, дія положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втратила чинність 26.03.2020.

Натомість спірні правовідносини між сторонами виникли щодо заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем за липень-грудень 2015 року.

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/20 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного Рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у постановах від 23.01.2019 у справі № 820/2462/17, від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17 та 23.12.2019 у справі № 814/1274/17.

В даному випадку, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16, є встановлення Конституційним Судом України неконституційність окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 у справі № 6-р/20 не є підставою для скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 у справі № 809/702/16 за виключними обставинами, оскільки наявність рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/20 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 у справі № 809/702/16 положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, були чинними та підлягали застосуванню.

Суд звертає увагу на те, що постановою від 07.11.2018 Верховний Суд змінив мотивувальну частину постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі № 809/702/16 в частині застосування до спірних правовідносин між сторонами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

В заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами позивач зазначив, що був позбавлений можливості надати судам докази, що вказують на недопустимість застосування положень законодавства, застосованого Верховним Судом, зокрема докази успішного проходження атестації для призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури. Суд касаційної інстанції вийшов за межі касаційного розгляду і дав оцінку доказам, які жодним чином не досліджувалися судами попередніх інстанцій. Крім того, вказує позивач, Верховний Суд допустив порушення частини 2 статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування.

При оцінці вказаних доводів суд зазначає таке.

Відповідно до частини 6 статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Наведені позивачем доводи зводяться до переоцінки доказів у справі та свідчать про незгоду ОСОБА_1 із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Також заявник вказує на порушення та неправильне застосування касаційним судом норм матеріального та процесуального права.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18.11.2004 зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, то таке рішення не може бути піддане сумніву (справа Брумареску проти Румунії, постанова від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини допускає відхід від принципу юридичної визначеності як виняток, якщо для цього є певні обставини.

В даному випадку, такими підставами є виключні обставини, які передбачені частиною 5 статті 361 КАС України. В свою чергу, перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є вичерпним та не передбачає нового перегляду остаточних судових рішень через неподання позивачем доказів під час розгляду справи в якій він брав особисту участь та які міг надати суду. Окрім цього, принцип правової визначеності не допускає суду першої інстанції ставити під сумнів правильність застосування судом касаційної інстанції норм матеріального чи процесуального права при прийнятті остаточного рішення за наслідками касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Підсумовуючи, суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16 належить відмовити.

Керуючись статями 248, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 31.05.2020 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 809/702/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий-суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

судді /підпис/ Остап`юк С.В.

/підпис/ Тимощук О.Л.

Ухвала складена в повному обсязі 09.07.2020.