Рішення № 90283792, 09.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 р. Справа№200/3296/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від відповідача – Вовченко С.П. – згідно витягу

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

ОСОБА_1

до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., зобов`язання скасувати нараховану заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість по єдиному внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп. в інтегрованій картці платника податків та здійснити відповідне коригування в картці (з урахуванням уточнень від 01.06.2020 року).

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, не приймаючи рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб та заборгованість з єдиного внеску, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Вказує на те, що згідно пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення АТО та ООС суб`єкти господарювання звільняються від обов`язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Вважає, що, оскільки позивач здійснює свою підприємницьку діяльність на території, де здійснювалась антитерористична операція, він звільнений від сплати єдиного внеску на час проведення АТО та ООС в розумінні зазначеної норми Закону.

Вказує, що стосовно податкового боргу з 2014 року сплив строк давності, у зв`язку із чим податковий борг набув статусу безнадійного.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що не приймаючи рішення щодо списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб та заборгованість по єдиному внеску, податковий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує, що відносно позивача не приймалось жодного податкового повідомлення-рішення з визначенням розміру та підстав нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, просить у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб`єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов`язкових платежів РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 (а.с. 9-11).

03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Донецькій області з заявою щодо визнання безнадійним боргу зі сплати податку з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Головне управління ДПС у Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у визнанні безнадійним боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з тим, що законодавством не передбачені особливі умови щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (а.с.7-8).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02.12.2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно якого м. Донецьк Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 93 такого змісту:

платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час спірних взаємовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Тобто, на час здійснення антитерористичної операції позивач звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та до нього не застосовуються відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Оскільки позивач зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснювалась антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції на час спірних взаємовідносин тривав, нормою прямої дії Закону встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнені від обов`язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та на час проведення відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються, суд вважає, що у цей період вона була звільнена від сплати єдиного внеску.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині списання заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 29652 грн. 90 коп. такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про зобов`язання скасувати нараховану заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп, суд враховує наступне.

В розумінні п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України податок з доходів фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим кодексом України передбачено також і положення щодо списання податкового боргу, яке врегульовано наступним чином.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначений загальний строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пункту 101.2 цієї статті під терміном “безнадійний податковий борг” розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп. виник станом на на 30.05.2015 року, що підтверджується зворотній боком картки особового рахунку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що визначаючи у податковій вимозі суми штрафів, які виникли у 2015 році та які не сплачені та не стягнені станом на 2020 рік, відповідач діяв з порушенням строку, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо відмови у списанні податкового боргу позивачу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб та заборгованість зі сплати єдиного внеску, зобов`язання скасувати нараховану заборгованість з податку з доходів фізичних осіб та заборгованість зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків та здійснити відповідне коригування в картці.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності відмови у списанні податкового боргу у спірних взаємовідносинах в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо списання безнадійного податкового боргу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про зобов`язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., зобов`язання скасувати нараховану заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість по єдиному внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп. в інтегрованій картці платника податків та здійснити відповідне коригування в картці – задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., в загальній сумі – 41264 грн. 69 коп.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати нараховану заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., в загальній сумі – 41264 грн. 69 коп. в інтегрованій картці платника податків та здійснити відповідне коригування в картці.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Т.В. Давиденко