Рішення № 90283573, 03.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Справа № 160/27/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав ОСОБА_2 про зобов`язання відшкодування трьох відсотків річних та суму інфляційних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович, в якій просить:

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- суму інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 15.07.2016р. по 15.07.2019р. в розмірі 50 318,88 грн.

- три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 980,00 грн.

- витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

В обгрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу №015-03553-200215 «Найкращий від Миколая» у євро на суму 4 408, 74 євро. Внаслідок ліквідації ПАТ «Дельта Банк» позивач змогла отримати кошти за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише за рішенням суду від 21.03.2019 року по справі №804/695/16. Отримати вказану суму позивач змогла лише 15.07.2019 року, про що свідчить довідка ПАТ «Приватбанк» №E9N541FC5M5T41SH ВІД 11.11.2019 року. У зв`язку з чим звернулась до суду із позовною заявою щодо відшкодування інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми.

23.01.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.02.2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» сума інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання та три відсотки річних від простроченої суми не підлягають стягненню в Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

17.02.2020 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Перейдено до розгляду справи №160/27/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_3 про зобов`язання відшкодування трьох відсотків річних та суму інфляційних збитків за правилами загального позовного провадження.

21.02.2020 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями, в яких зазначив, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не є договірними, та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є боржником в грошовому зобов`язанні. У зв`язку з цим, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

02.06.2020 року представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із запереченнями на відзив, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що вказані правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб є позадоговірними та такими, що виникли внаслідок не своєчасної виплати ОСОБА_1 суми вкладу за договором банківського вкладу.

15.06.2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заперечення, в яких зазначив, що стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги є необґрунтованою та безпідставною вимогою.

16.06.2020 року суд в судовому засіданні ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

02.07.2020 року представник позивача надіслав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду додаткові пояснення по справі, в яких посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

При вирішенні спору суд виходить із того, що спірні правовідносини виникли в рамках договору банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” № 015-03553-200215, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” 20.02.2015 року на суму 4 408,74 євро.

02.03.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №150 “Про віднесення ПАТ “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних”.

На підставі означеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк”, яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича.

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

08.04.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 внесені зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51, змінено пункт 2 та зазначено: тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015.

02.10.2015 постановою Правління Національного банку України № 664 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ “Дельта Банк”.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Дельта Банк” з відшкодуванням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб та призначено ОСОБА_3 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 2 календарних роки, а саме з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації ПАТ “Дельта Банк” з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено повідомлення, згідно з якого, буде розпочато виплати вкладникам ПАТ “Дельта Банк” за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 8 жовтня 2015 року.

23.03.2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/695/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Уповноважено особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В., оформлене наказом №813 від 16.09.2015р. про визнання договору №015-03553-200215 від 20.02.2015р. - нікчемним.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу №015-03553-200215 від 20.02.2015р. В іншій частині позовних вимог відмовити.

11.07.2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - задоволено.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року по справі № 804/695/16 - скасовано.

Прийнято нову постанову.

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

21.03.2019 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року скасовано.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., оформлене наказом №813 від 16.09.2015 про визнання нікчемним договору №015-03553-200215 від 20.02.2015 - скасовано, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.

Доповнено постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року абзацом такого змісту:

«Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року залишено в силі.

15.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою щодо виплати ОСОБА_1 суму відшкодування за вкладом, розміщеним у банку ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу № 015-03553-200215 від 20.02.2015 року разом з відсотками в сумі 4 408.74 євро.

Відповідно до довідки виданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 11.11.2019 року №E9N541AC5M5T41SH ОСОБА_1 05.07.2019 року отримала грошові кошти у розмірі 133 119,30 грн. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У той же час, згідно зі статтею 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Суд зазначає, що зазначена вище правова позиція суду, кореспондується позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати касаційного цивільного суду у постанові від 22.06.2020 року по справі №752/10525/16-ц.

За таких обставин, оскільки предметом грошового зобов`язання за вказаним договором є грошові кошти, визначені у ЄВРО, і втрати від знецінення національної валюти відновлені шляхом застосування еквіваленту іноземної валюти за курсом, встановленим НБУ на час розгляду справи у суді, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних збитків відсутні.

У той же час такі висновки не стосуються вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, оскільки при обрахунку 3 % річних береться розмір простроченої суми, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки судом встановлено, що позивачем 05.07.2019 року отримано грошові кошти у розмірі 133 119,30 грн. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до банківського вкладу №015-03553-200215 «Найкращий від Миколая», отже строк нарахування 3% річних обмежується трирічним строком, та розраховується за період з 05.07.2016 року по 05.07.2019 року.

Оскільки загальна суму грошового складає 133 119,30 грн. та кількість днів прострочення виплати зобов`язання складає 1095 днів, отже три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов`язання розраховуються наступним чином:

( 3% * 133 119,30 грн * 1095 днів ) / 365 днів = 11 980,74 грн.

Окрім цього суд вважає за доцільне зазначити, що нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону №2711-IV.

Дана позиція суду є аналогічною, що висловлена Верховним Судом України в постановах від 20 грудня 2010 року у справі №3-57 гс10, від 4 липня 2011 року у справі №3-65 гс11 та від 24 жовтня 2011 року у справі 6-38цс11.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 11 980,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору від 19.06.2018 року №01/19-06/18, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 – адвокат приймає на себе зобов`язання здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси ОСОБА_1 , надавати іншу юридичну (правову) допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цим договором.

Згідно Додатку №3 від 03.12.2019 року до Договору від 19.06.2018 року №01/19-06/18, ОСОБА_1 зобов`язана в строк до 31.12.2019 року сплатити на користь ОСОБА_4 суму коштів в розмірі 9 000 грн. в якості винагороди за ведення справи про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування витрат за несвоєчасно виплачений банківський вклад в ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до квитанції №98416377773677194201 від 26.12.2019 року ОСОБА_1 перерахувала на користь ОСОБА_4 9 879,40 грн.

Згідно Акту прийому –виконання послуг за Договором від 19.06.2018 року №01/19-06/18 та Додатком №3 від 03.12.2019 року ОСОБА_4 – адвокат підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 870,00 грн., що складає 9 000 грн. за витрати на правничу допомогу та 870 грн. за судовий збір.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивачем подано до суду позовну заяву майнового характеру, загальна ціна позову якої складає 62 298,88 грн. та суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовної заяви, а саме стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 11 980,74 грн., отже з відповідача підлягають стягненню судові витрати, а саме витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог, а саме 1 730,80 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції №ПН25075 від 22.01.2020 року, який також підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 161,70 грн.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. 9, 73-77, 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович (01014, м. Київ, б-р. дружби Народів, 38) про зобов`язання відшкодування трьох відсотків річних та суму інфляційних збитків

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) три відотки річних від простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 11 980,74 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 74 копійок).

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 730,80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять гривень 80 копійок).

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 161,70 грн. (сто шістдесят одна гривень 70 копійок)

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський