Ухвала суду № 90283380, 09.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

09 липня 2020 р. Справа № 120/3087/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 року по 13.07.2017 року в сумі 4218,90 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19.02.2016 року по 13.07.2017 року в сумі 1732 грн.; а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судом рішення.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Так, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) .

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 2102,00 грн.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач фактично заявив три самостійні вимоги майнового характеру:

1) про стягнення заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час в сумі 4218,90 грн.;

2) про стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення в сумі 1732 грн.;

3) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судом рішення.

У позовній заяві позивач вказує, що його звільнено від сплати судового збору за подання цього позову на підставі положень п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI.

Втім, з вказаними твердженнями суд погоджується частково.

Підпунктами 1 та 4 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, на які посилається позивач визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а також позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"

Щодо наявності підстав для звільнення у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI суд зважає на таке.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позовні вимоги про стягнення доплати за службу в нічний час, а також індексації грошового забезпечення за своєю юридичною природою стосуються нарахування та виплати частини заробітної плати (грошового забезпечення) поліцейського. А відтак за цими вимогами позивач дійсно звільняється від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Однак, це не стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону № 108/95-ВР структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України "Про державну статистику" від 17 вересня 1992 року № 2614-ХІІ та Закону № 108/95-ВР з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відтак пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/19 та підтримується Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду (див., наприклад, ухвалу від 05.08.2019 року у справі № 1.380.2019.000011 (адміністративне провадження № К/9901/21034/19), ухвалу від 24.01.2020 року у справі № 260/1149/19).

Отже, позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. А оскільки такі вимоги мають майновий характер, позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, у даному випадку, суд позбавлений можливості визначити точну суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, оскільки позивачем не визначена сума, яка підлягає стягненню, а також не надано обґрунтованого розрахунку такої суми станом з 13.07.2017 року (дата звільнення зі служби) по дату звернення до суду з цим позовом (станом на 06.07.2020 року).

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з нижньої (мінімальної) межі ставки судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, встановленого ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI, суд вважає за необхідне встановити позивачу обов`язок сплати мінімальної ставки судового збору в сумі 840,80 грн. (2102 х 0,4)

Разом із тим, позивач не позбавлений права та можливості на власний розсуд визначити ціну позову, за умови підтвердження та надання до суду обґрунтованого розрахунку розміру такого заробітку. При цьому, позивач повинен мати на увазі, що грошовий вираз майнових вимог впливає на кінцеву суму визначення розміру судового збору. Так, для полегшення процесу розрахунку судового збору за подання адміністративного позову до Вінницького окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (https://adm.vn.court.gov.ua/sud0270/gromadyanam/tax/) в розділі "Судовий збір".

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову, вочевидь, не відповідатиме дійсному розрахунку відповідних сум при звільнені за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову , а отже, і суми судового збору, буде здійснюватись судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами на даному етапі становить 840,80 грн.

У той же час, суд зазначає і про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки вказана справа не стосується спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Саме тому, вищезазначені положення щодо звільнення від сплати судового збору на позивача не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням особі, яка її подала, розумного строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви у спосіб надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за наступними реквізитами: УК у м. Вінниці/отг м. Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 38054707, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд, або надання доказів які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст. 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення грошових коштів залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу в 10-ти денний термін з дня отримання копії даної ухвали усунути недоліки, зазначені у мотивувальній частині ухвали суду.

3. Враховуючи положення пункту 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, у випадку неможливості виконання процесуального обов`язку щодо усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений цією ухвалою, такий строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

4. Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович