Рішення № 90278766, 08.07.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/396/20

Провадження № 2/467/160/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 червня 2010 року ним підписано заяву з метою отримання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вказаного кредитного договору станом на 12 березня 2020 року заборгованість по поверненню кредиту становить 14499 грн. 13 к., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 12151 грн. 27 к., в тому числі 0 гривень за поточним тілом кредиту, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 1181 грн. 23 к., 500 грн. - штраф (фіксована частина), 666 грн. 62 к. - штраф (процентна складова). Посилаючись на ці обставини, позивач прохав стягнути з відповідача суму заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вказав, що із змісту перерахованих у анкеті - заяві послуг він не прохав надати йому кредитну картку, також у заяві відсутня інформація щодо бажаного кредитного ліміту за цією картою і про те, що він ознайомився із змістом Умов та Правил надання банківських послуг і отримав саме ці Умови та правила, з якими погодився. У відповідності до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» він ознайомився з фінансовими умовами надання платіжної картки «Кредитка Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50ОТС003342473, про що поставив свій підпис. Однак самого договору за № SAMDN50ОТС003342473 і доказів того, що така картка видавалась, який строк її дії та чи перевидавалась вона на новий строк позивачем не надано. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять його підпису, а тому не можуть бути складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Розрахунок заборгованості за договором, складений в односторонньому порядку банком, не є безспірним доказом існування між ним та банком договірних відносин та розміру боргу. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем отримано кредитну картку «Універсальна». Надані банком Умови і Правила надання банківських послуг не містять відомостей про умови, на яких видавався кредит, розмір відсотків, які нараховувалися банком за користування кредитними коштами. Позивачем не надано належним чином оформлений розрахунковий документ, який би підтверджував факт видачі кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, на яку позивач надав відповідачу кредитні кошти та встановити рахунок, на який були перераховані вищевказані кошти. Позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких він укладався, суми кредитної заборгованості, розміру відсотків, строк дії кредитного договору.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому банк вказав, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Зміст кредитного договору зафіксований у заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах. З анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. До матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», власноруч підписану відповідачем, з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% на місяць (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Номер SAMDN50ОТС003342473 не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використовується у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов`язання. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі умови. Умови і правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено картковий ліміт та відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідачем частково погашено заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача. Виписка по карткового рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, що свідчить про укладення між банком і відповідачем договору, який ніким не оспорений, тому наявні законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що неодноразово повідомлявся за місцем реєстрації, заяви про розгляд справи у його відсутність суду не подав.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

17 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до « ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які надавались їй у письмовому вигляді, складають договір про надання банківських послуг.

В той же день відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також зазначено процентну ставку 3% на місяць, розмір мінімального щомісячного платежу, який складає 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості та передбачено строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним, а також умови нарахування неустойки (пеня, штрафу) за порушення кредит них зобов`язань.

До вказаних документів банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача, крім простроченого тіла кредиту, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України і штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www/privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» позивачем суду не надано.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд, встановивши наведені обставини, вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 червня 2010року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом ( 03 квітня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 червня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети.

Разом з тим висновок суду про те, що Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена законом, узгоджена сторонами та є складовою кредитного договору, не спростовують обов`язок позичальника виконувати ті умови, які були засвідчені його підписом, тобто ті, які зазначені у Довідці про умови кредитування.

При визначенні наявності розміру заборгованості по процентам, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, суд виходить з такого.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як видно з наданих позивачем документів, підписана відповідачем анкета-заява та Довідка про умови кредитування не містять домовленості щодо строку повернення кредиту.

Водночас, відповідач отримав відповідно до умов договору п`ять кредитних карток №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , остання з яких з терміном дії до травня 2019 року, про що свідчить довідка банкубез дати та номера видачі.

Крім того, з іншої довідки банку без дати та номера видачі вбачається, що відповідачу 17 червня 2010 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн., який у подальшому декілька разів збільшувався до 300 грн., 1000 грн., 1200 грн., 1200 грн., 1400 грн., 1600 грн., 1900 грн., 2100 грн., 2100 грн., 11000 грн., а з 13 вересня 2018 року кредитний ліміт складає 0 грн.

Про використання відповідачем кредитних коштів та часткове їх повернення свідчить виписка про рух коштів, надана позивачем (а.с.27-36).

Отже, отримавши вказані вище кредитні картки, відповідач погодився користуватись кредитними коштами до 31 травня 2019 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що по даній справі строком кредитування може вважатись строк дії картки.

Таким чином, строк кредитування за укладеним між сторонами договором закінчився 31 травня 2019 року.

Зогляду на вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів, тобто тіла кредиту, яке станом на 31 травня 2019 року складає згідно розрахунку банку (а.с. 24) 14038 грн. 70 к.

Заборгованість відповідача за відсотками станом на 31 травня 2019 року відповідно до розрахунку банку відсутня.

Враховуючи, що після 31 травня 2019 року відповідачем сплачено банку грошові кошти на суму 10400 грн. 98 к., то непогашена заборгованість по тілу кредиту складатиме 3637 грн. 72 к.

Також, банк пред"явив вимогу про стягнення з відповідача відсотків на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України у сумі 1181 грн. 23 к.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості слідує, що банк нарахував відсотки на прострочений кредит згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України з розрахунку 84 % річних з посиланням на п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг.

Однак, позивачем не надано доказів, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які додані позивачем до позовної заяви, містить підпис позичальника, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 25-26) банк нарахував відсотки у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму простроченого грошового зобов"язання за простроченим тілом кредиту у розмірі 1181 грн. 23 к. за період з 01 липня 2019 року по 12 березня 2020 року.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Тому в рахунок стягнення процентів в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 3 відсотки річних в сумі 76 грн. 24 к. (3637 грн. 72 к. - прострочена заборгованість х 3% х 255 днів (період з 01 липня 2019 року по 12 березня 2020 року)/365).

Крім того, оскільки довідкою про умови кредитування передбачено сплату штрафів за порушення строків платежів більше, ніж 30 днів у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості, вимоги про сплату штрафів підлягають частковому задоволенню на суму 500 грн. і 3637 грн. 72 к. х 5% =181 грн. 89 к.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3637 грн. 72 к., 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 181 грн. 89 к. - штрафу (процентної складової), відсотків, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 76 грн. 24 к., а всього 4395 грн. 85 к.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи розмір задоволених позовних вимог - 30.32%.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 4395 (чотири тисячі триста дев`ятсот п`ять) грн. 85 к., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3637 грн. 72 к., 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 181 грн. 89 к. - штрафу (процентної складової), 76 грн. 24 к.- відсотків, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) грн. 33 к.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива