Рішення № 90278218, 07.07.2020, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1143/20

Провадження № 2/126/588/2020

"07" липня 2020 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

зі секретар Дончик О. А.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким щомісячно стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання їх сина, в твердій грошовій формі, в розмірі 2500 грн.

Позов обгрунтовує тим, що з 2010 року вони з відповідачем проживали однією сім`єю в незареєстрованому шлюбі.

05.03.2013 року виконкомом Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області було зареєстровано шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син- ОСОБА_3 .

Сімейне життя у сторін не склалося, що призвело до того, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 03.03.2020 року шлюб між ними було розірвано. Дитина сторін залишилася проживати з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Дійти спільної згоди щодо утримання сина сторони не можуть, що і стало причиною звернення позивачки з даним позовом до суду.

Дана позовна заява надійшла до суду 02.06.2020 року та згідно автоматизованого розподілу судових справ між суддями була передана на розгляд судді Хмель Р.В.. Ухвалою суду від 03.06.2020 року було відкрите спрощене провадження та призначено судове засідання на 01.07.2020 року.

Позивачка, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, проте через канцелярію суду подала заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи просила проводити у її відсутність.

Відповідач, ОСОБА_2 , через канцелярію суду подав заяву про не визнання заявлених позовних вимог та вказав, що згоден сплачувати щомісячно аліменти у розмірі 2000 грн. Крім того, просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 05.03.2020 року сторони уклали шлюб, який зареєстрували у виконавчому комітеті Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області, який рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 03.03.2020 року було розірвано.

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.09.2013 року сторони є батьками ОСОБА_3 , який згідно довідки №311 від 04.05.2020 року проживає разом з позивачкою в АДРЕСА_1 .

Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, що полягають в обов`язку матері, батька утримувати дітей.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Положеннями ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а оскільки відповідач не надає коштів на утримання своїх неповнолітніх дітей, тому суд має підстави для стягнення з нього аліментів на утримання дітей.

Відповідно достатті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ч.1 ст 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Так, позивачка у поданій нею позовній заяві просила стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, проте відповідач не погоджується сплачувати аліменти у такому розмірі та просить сплачувати щомісячно 2000 грн. на утримання сина.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2019 року, прожитковий мінімум на одну особу: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 22 18 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Суд звертає увагу, що відповідач доказів виконання своїх обов`язків по утриманню дитини не надав, а тому суд приходить до висновку про їх не виконання та порушення права позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).

Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач здоровий, працездатний та має можливість надавати матеріальну допомог своїм дітям. Суд бере до уваги, що відповідач доказів надання допомоги, неможливості утримувати дитину, відомостей про незадовільний стан здоров`я суду не надав. Тому, суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по його утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягувати з відповідача аліменти на утримання їх сина в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, в розмірі 2000 грн. щомісячно.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування розміру аліментів, про стягнення якого заявлено позов. Суд зважає, що відповідно до ст.182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Однак позивачем не надано жодного доказу щодо достатності заробітку відповідача.

Разом з тим, суд вважає за доцільне, ухвалюючи рішення у даній справі, роз`яснити сторонам право звернення до суду в подальшому із позовом про зміну (збільшення, зменшення) розміру аліментів, у випадках, передбачених ст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно норм до ст. 367 ЦПК України,суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути 840, 80 грн. судового збору, оскільки при подачі даного позову позивач була звільнена від оплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 180-184, 191 СК України, ст.ст. 81, 137, 141, 263-265, 273, 279, 354, 367 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 2000 грн., починаючи з 02.06.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 840, 80 грн. (вісімсот вісімдесят грн. 80 коп.) судового збору на користь Державної судової адміністрації України (вул. Липська 18/5 м. Київ, 01601 код ЄДРПОУ 26255795) отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суд вважає за необхідне додатково роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦП Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2020 року.

Суддя Р. В. Хмель