Ухвала суду № 90277702, 08.07.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/3487/20

ун. № 759/11215/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., за участю секретаря судового засідання Волошина А.О., прокурора Київської місцевої прокуратури №8 Лінер О.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного - адвоката Самойлика В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві Бондарчук Г.Ю., яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Білим Д.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буча Київської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше засуджений: 30.01.2015 Ірпінським міським судом Київської обл., за ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, затриманого 06.07.2020 року в порядку ст. 208 КПК України, фактичний час затримання 06.07.2020 р. о 12:05 годин, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, внесеного в рамках кримінального провадження № 12020100080003239 від 06.07.2020 ,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2020 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві Бондарчук Г.Ю., яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Білим Д.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 внесеного в рамках кримінального правопорушення №12020100080003239 від 06.07.2020 строком на 60 днів.

Клопотання обґрунтовується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,будучи раніше судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин.

Так, ОСОБА_1 , 06.07.2020 близько 12.00 години, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, із застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, повторно, відкрито, викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши останній матеріального збитку на суму 10000 гривень.

06.07.2020, близько 11.55 години, ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, звернув увагу на раніше йому невідому жінку, на шиї якої висів золотий ланцюжок із хрестиком.

ОСОБА_1 , не маючи постійного джерела доходів, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, для отримання засобів свого існування обрав шлях вчинення злочинів, а саме викрадення чужого майна громадян, вирішив повторно, відкрито викрасти злотий ланцюжок із хрестиком ОСОБА_2 .

З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на повторне, відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , наздогнав ОСОБА_2 та порівнявшись з нею, схопив рукою за ланцюг з хрестиком, який висів на шиї у ОСОБА_2 .

Після чого з місця вчинення злочину побіг в напрямку буд. АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 переслідуючи ОСОБА_1 наздогнала його та намагалась повернути собі ланцюжок з хрестиком. ОСОБА_1 з метою утримання викраденого майна, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, штовхнув ОСОБА_2 .

Після цього, був затриманий перехожими громадянами з викраденим майном.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинення злочину; протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідків; іншими матеріалами кримінальної справи в сукупності. На даний час встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років; раніше засуджений за вчинення аналогічного злочину; ніде не навчається, не працює та не має постійного джерела заробітку; соціальні зв`язки, родина й утриманці відсутні. З урахуванням відомостей, щодо особи підозрюваного ОСОБА_1 досудове слідство приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На підставі наведеного слідчий просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор вимоги даного клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказуючи, що стосовно підозрюваного існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: зазначив, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Самойлик В.Г. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та обрати підозрюваному запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали та докази, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 06.07.2020 року в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_1 , якому 06.07.2020 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому слідчий суддя наголошує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Отже, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені прокурором у судовому засіданні.

Обираючи ОСОБА_1 запобіжний захід, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що підтверджується наданими до клопотання доказами, вважаючи їх належними і допустимими, тяжкість злочину та особу підозрюваного, який раніше судимий за вчинення умисного кримінального правопорушення, має не погашену у визначений термін судимість, вчинив новий умисний злочин, на шлях виправлення не став, враховує наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, з високим ступенем ймовірності того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення, що може бути перешкодою встановленню істини у справі, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та враховуючи, що прокурор довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає обрати міру запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст.194 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, а також, що КПК України та практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому слідчий суддя вважає доцільним, визначити підозрюваному заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, саме такий розмір застави достатній забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого CВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві, прокурора і суду із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві Бондарчук Г.Ю., яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Білим Д.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України внесеного в рамках кримінального правопорушення №12020100080003239 від 06.07.2020, - задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів та закінчується 03 вересня 2020 року о 12:05 годині (включно).

Для утримання підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до ДУ МЮ «Київський слідчий ізолятор».

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 105 100 (сто п`ять тисяч сто гривень) грн. 00 коп. та надати можливість йому або іншій особі внести на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва (рахунок для внесення застави - отримувач: ТУ ДСАУ у м. Києві; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО)820172; Рахунок отримувача НОМЕР_1) та надати документ, що підтверджує оплату, органу у провадженні якого перебуває кримінальна справа.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення вищезазначеної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до слідчого CВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві, прокурора і суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Визначити двохмісячний термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному даною ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі ВКР Святошинського УП ГУ НП у м. Києві.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві, прокурорів Київської місцевої прокуратури №8.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Н.Д. Бабич