Рішення № 9027715, 30.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/33130.03.10 за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик», м. Київ

про          стягнення 1678,35 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Рафальський В.В., предст., дов. б/н від 01.03.2010 року

від відповідача: Бондаренко М.В., предст., дов. б/н від 23.03.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан - Україна »звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик»про стягнення 1678,35 грн.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2009 №05-5-28/23669 позовні матеріали були повернуті позивачу без розгляду.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 17.06.2009 №05-5-28/23669 скасовано, а справу №05-5-28/23669 передано на розгляд до господарського суду м. Києва.

          Відповідно до резолюції заступника Голови господарського суду м. Києва матеріали справи передано для розгляду по суті спору судді Копитовій О.С.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.10.2009 року.

          Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2009 року, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик»залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2009 року залишено без змін.

          Відповідно до резолюції заступника Голови господарського суду м. Києва матеріали справи №28/331 передано для подальшого розгляду судді Копитовій О.С.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2010 призначено судове засідання на 16.02.2010.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 16.03.2009 року були задоволені його вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №680/06-П/1091В від 19.12.2006 року. Вказуючи на те, що рішення суду було виконане 02.07.2009 року та посилаючись на ст.ст. 536, 625, 1212,1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 233,43 грн. –відсотки річних, 511,21 грн. –інфляційні нарахування, 933,71 грн. –проценти за користування чужими коштами за період з 17.03.2009 року по 05.06.2009 року.

          Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в розмірі 1392,79 грн., відсотки річних в розмірі 354,81 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1420,03 грн. за період з 17.03.2009 по 01.07.2009 року.

Ухвалою заступника Голови господарського суду м. Києва від 26.01.2010 року строк розгляду справи продовжено.

          Розгляд справи відкладався.

          Відповідач позов не визнав та просить суд припинити провадження в частині стягнення інфляційних нарахувань за березень 2009 року, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2009 року по справі №23/304 за позовом ТОВ „Лан Україна” було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за березень 2009 року. В задоволенні інших позовних вимог відповідач просить відмовити в повному обсязі, вказуючи на те, що при розрахунку позивачем індексу інфляції, відсотків річних позивач здійснював нарахування і на штрафні санкції, що підлягали стягненню з відповідача відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2009 року по справі №37/13. Крім того, на думку відповідача відсотки за користування чужими коштами позивач безпідставно нараховує з посиланням на ст.1048 та 1061 Цивільного кодексу України, в зв’язку з тим, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки і відповідно відсутні правові підстави для застосовування положень, які регулюють відносини позики та банківського депозиту.

          В судовому засіданні 30.03.2010 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2009 року у справі №37/13 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Лан –Україна” (надалі по тексту ТОВ „Лан –Україна”) до товариства з обмеженою відповідальністю „Симпатик” (наділі по тексту ТОВ „Симпатик”) про стягнення 56800,77 грн.

Відповідно до вказаного рішення, присуджено до стягнення заборгованість за договором в сумі 51790,05 грн., за період з 07.12.2008 по 25.02.2009 року - 2176,72 грн. пеня, нарахована за прострочення виконання грошового зобов’язання, 342,07 грн. відсотки річних, 1812,71 грн. –інфляційні нарахування.

Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до матеріалів справи, рішення було виконане відповідачем 02.07.2009 року.

Позивачем, з урахуванням збільшення заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків річних, відсотків за користування чужими коштами за період з 17.03.2009 по 01.07.2009 року, інфляційних нарахувань з 01.04.2009 року по 01.07.2009 року.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі статтями 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

В даному випадку суд вважає, що позивач має право нараховувати індекс інфляції і 3 % річних за весь період з моменту виникнення заборгованості до її погашення.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача щодо можливості нарахування індексу інфляції і 3 % річних на всю суму, що присуджена до стягнення судом, зокрема на пеню індекс інфляції та відсотки річних, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України, визначає грошовим зобов’язанням на яку здійснюються відповідні нарахування саме суму боргу, яка виникла на підставі зобов’язальних відносин, а не всі грошові суми, які підлягають стягненню за рішенням суду з боржника на користь кредитора. (Зазначеної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в Постанові по справі № 11/253 від 29.11.2007 року)

З урахуванням викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних втрат від інфляції підлягають задоволенню, однак втрати від інфляції за розрахунком суду в розмірі 1305,08 грн., відсотки річних в сумі визначеній позивачем, оскільки за розрахунком суду відсотки річних за визначений період складають 451,21 грн., а суд не має права виходити за межі визначених позивачем вимог.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами задоволенню не підлягають, оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами законодавством не встановлений, доказів встановлення його сторонами в договорі або в інший спосіб позивачем не надано, а посилання на приписи статей 1048 та 1061 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки зазначені статті регулюють відносини позики та банківського депозиту, а вони не є подібними за змістом правовідносинам, які виникають з договорів поставки, в зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування аналогії закону відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин в повному обсязі не спростував, заявленої суми не погасив.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Симпатик” (03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 15-а, код ЄДРПОУ 3254414 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лан - Україна»(04116, м. Київ, вул. Довнар - Запольського, 5, код ЄДРПОУ 30384724, р/р 26000101034519 в КРД „Райфайзен Банк Аваль” МФО 322904) 1659, 89 грн. (одну тисячу шістсот п’ятдесят дев’ять гривень вісімдесят дев’ять копійок), з яких 1305,08 грн. (одну тисячу триста п’ять гривень вісім копійок) втрати від інфляції, 354,81 грн. (триста п’ятдесят чотири гривні вісімдесят одну копійку) три відсотки річних, а також 53,45 грн. (п’ятдесят три гривні сорок п’ять копійок) –державне мито та 163,76 грн. (сто шістдесят три гривні сімдесят шість копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова