Рішення № 9027700, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/36202.02.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко - Київ”, м. Київ

до          комунального підприємства „ЖЕО –103”, м. Київ

про          стягнення 974278,73 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Ікранов О.А за дов. №10-3 від 22.01.2010

від відповідача: не з’явився          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Грінко - Київ” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства „ЖЕО-103” про стягнення 974278,73 грн.

          Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням комунальним підприємством „ЖЕО –103” умов договору на вивезення та знешкодження твердих побутових відходів №GA-2249 від 11.02.2008 року та договору №9464-ТПВ від 01.01.2009 року щодо оплати виконаних робіт, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 974278,73 грн.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.11.2009року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 30.11.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Відповідач позов не визнав, в відзиві на позовну заяву зазначив, що заборгованість виникла внаслідок відсутності фінансування з міського бюджету.

Оскільки, замовником договору №GA-2249 від 11.02.2008 року виступало Управління ЖКГ Голосіївської райдержадміністрації м. Києва, а Договір №9464-ТПВ від 01.01.2009 року також укладався за погодженням з Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу КМДА, відповідач просив залучити вказаних осіб до участі у справі в якості відповідачів. Суд відмовив відповідачу в задоволенні вказаного клопотання.

З метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу в межах суми позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

          Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги. Обґрунтовуючи свої заяви проплатами здійсненими відповідачем під час судового розгляду справи позивач зменшував свої вимоги, при цьому одночасно збільшував їх за рахунок наданих послуг під час судового розгляду справи. Так, відповідно до заяви від 20.01.2010 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути 953496,03 грн. Крім того позивачем було фактично зменшено позовні вимоги на 646701,05 грн. Позивач зазначає, що при зверненні до суду з позовом заборгованість відповідача перед ним складала 974287,73 грн., при цьому за період з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року відповідачеві додатково було надано послуг на 625918,36 грн. тобто заборгованість збільшилась до 1600206,09 грн. Однак під час судового розгляду справи відповідачем на рахунок позивача було сплачено 646701,05 грн. і відповідно заборгованість відповідача складає 953496,04 грн.

В подальшому позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній з посиланням на здійснення відповідачем часткових проплат просить стягнути 781867,04 грн.

В судове засідання призначене на 02.02.2010 року представники відповідача не з’явились, натомість заявили клопотання про відкладення розгляду справи. Дослідивши доводи відповідача, враховуючи вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду справи, приймаючи до уваги, що з відповідним клопотанням відповідач звертається в четвертий раз, а також, що матеріали справи містять відзив відповідача на позовну заяву і представник останнього був присутній в судовому засіданні 03.12.2009 року та надавав свої пояснення по суті спору, господарський суд відмовив позивачу в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, суд врахував, що відповідач є юридичною особою і можливість здійснення представництва його інтересів не обмежена певним колом осіб.

В судовому засіданні 02.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

11.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Грінко - Київ” (виконавець) (далі за текстом –позивач), комунальним підприємством „ЖЕО 103” (платник) (далі за текстом –відповідач) та управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської РДА м. Києва (замовник) укладено договір №GA-2249 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 замовник доручає, а виконавець надає йому послуги зі збирання відходів, а саме послуги по вивезенню та знешкодженню накопичених твердих побутових відходів (надалі –ТПВ) з території платника, а платник зобов’язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та строки, визначені договором та додатками до нього.

          Пунктом 2.2.1 Договору встановлено, що платник зобов’язується своєчасно, в строки встановлені договором, сплачувати вартість наданих послуг.

          Загальна ціна договору визначається, виходячи із всього обсягу фактично вивезених позивачем ТПВ під час дії договору (п.4.1 Договору). Вартість послуг по вивезенню та знешкодженню ТПВ складає 34.85 грн./м.куб., в т.ч. ПДВ (п.4.2 Договору). Оплата послуг позивача здійснюється відповідачем у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на підставі підписаних позивачем та відповідачем актів виконаних робіт (п.4.3 Договору), які є підтвердженням того, що роботи по вивезенню ТПВ позивачем виконані та прийняті відповідачем (.3.1 Договору).

          Порядок оплати послуг позивача здійснюється у відповідності до розпорядження КМДА №80 від 27.01.1997 р. „Про порядок розрахунків за житлово –комунальні послуги”, а саме оплата за вивезення та утилізацію ТПВ відбувається шляхом розчеплення комунальних платежів від мешканців будинків які обслуговуються через ГІОЦ КМДА (п.4.4 Договору). У випадку, якщо сума, яка не надійшла позивачу через ГІОЦ КМДА не перекриває вартості виконаних робіт, то відповідач до 20 числа наступного місяця, за рахунок власних коштів, дотує (сплачує) кошти, яких не вистачає.

          01.01.2009 року між позивачем та відповідачем, за погодженням Головного управління комунального господарства виконавчого органу КМДА, було укладено договір №9464-ТПВ про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів, відповідно до п.1.1. якого позивач зобов’язується надавати відповідачеві послуги по збиранню, вивезенню та захороненню ТПВ, які накопичується у відповідача, а відповідач зобов’язується здійснювати оплату наданих послуг.

          Відповідно до п. 2.6 Договору, середньомісячна вартість послуг становить 116201,80 грн. (в т.ч. ПДВ), а орієнтовна загальна вартість послуг за рік становить 1394421,60 грн. (п.2.7 Договору).

Оформлення наданих послуг здійснюється актами здачі –приймання наданих послуг, в яких вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених позивачем ТПВ за місяць та загальна вартість послуг, наданих позивачем за місяць (п.2.8 Договору).

          Оплата послуг за вказаним договором здійснюється виходячи із всього обсягу фактично вивезених позивачем ТПВ, який визначається щомісячним актом прийняття наданих послуг (п.3.1 Договору.)

          Порядок оплати послуг позивача здійснюється у відповідності до розпорядження КМДА №80 від 27.01.1997 р. „Про порядок розрахунків за житлово –комунальні послуги”, а саме оплата за вивезення та утилізацію ТПВ відбувається шляхом розчеплення комунальних платежів від мешканців будинків які обслуговуються через ГІОЦ КМДА (п.3.2 Договору). У випадку, якщо сума, яка не надійшла позивачу через ГІОЦ КМДА не перекриває вартості виконаних робіт, то відповідач сплачує суму. Яка повністю відшкодовує вартість виконаних робіт, після отримання цільових коштів з бюджету міста (п.3.3 договору).

Відповідно до пояснень, наданих позивачем, в період з лютого 2008 року по серпень 2009 року позивачем, на виконання умов договорів №GA-2249 від 11.02.2008 та №9464-ТПВ від 01.01.2009 року було надано послуги по вивезенню та знешкодженню ТПВ на загальну суму 1162331,09 грн. За період з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 625918,36 грн. Загалом на 1788249,45 грн.

На підтвердження надання послуг між сторонами підписувались акти здачі приймання робіт, надання послуг, зокрема: № GA-0015641 від 31.10.2008 року; № GA-0018177 від 30.11.2008 року; № GA-0019907 від 31.12.2008 року; № GA-0001207 від 31.01.2009 року; № GA-0002130 від 28.02.2009 року, № 5634 від 31.03.2009 року; № 6984 від 30.04.2009 року; № 8992 від 31.05.2009 року; від №11003 30.06.2009 року; №13408 від 31.07.2009 року, № 15446 від 31.08.2009 року, № 17155 від 30.09.2009 року, № 21360 від 31.10.2009 року, № 23622 від 30.11.2009 року, № 26274 від 31.12.2009 року.

Зазначені акти оформлені належним чином, підписані посадовими особами позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі та визначені ними строки сплачено вартість наданих послуг з вивезення та знешкодження ТПВ, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Суд враховує, що на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість складала 974278,73 грн. В подальшому під час судового розгляду справи позивач продовжував надавати відповідачеві послуги і відповідно збільшував позовні вимоги на вартість наданих послуг за період серпень –грудень 2009 року на 625918,36 грн.

При цьому, суд враховує, що після порушення провадження по справі позивачем здійснювалось погашення заборгованості і згідно наявних доказів станом на день прийняття рішення сплачено 818339,05 грн. За таких обставин провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального строку за відсутністю предмету спору.

Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 781867,04 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Стаття 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Судом встановлено, що послуги, надані позивачем, були прийняті відповідачем про що підписано відповідні акти (копії в матеріалах справи).

Відповідно до умов договору №GA-2249, оплата послуг позивача здійснюється у відповідності до розпорядження КМДА №80 від 27.01.1997 р. „Про порядок розрахунків за житлово –комунальні послуги”, а саме оплата за вивезення та утилізацію ТПВ відбувається шляхом розчеплення комунальних платежів від мешканців будинків які обслуговуються через ГІОЦ КМДА (п.4.4 договору). У випадку, якщо сума, яка не надійшла позивачу через ГІОЦ КМДА не перекриває вартості виконаних робіт, то відповідач до 20 числа наступного місяця, за рахунок власних коштів, дотує (сплачує) кошти, яких не вистачає.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був до 20 числа кожного місяця розрахуватись за надані позивачем послуги за договором №GA-2249.

Відповідно до умов договору №9464-ТПВ, оплата послуг позивача здійснюється у відповідності до розпорядження КМДА №80 від 27.01.1997 р. „Про порядок розрахунків за житлово –комунальні послуги”, а саме оплата за вивезення та утилізацію ТПВ відбувається шляхом розчеплення комунальних платежів від мешканців будинків які обслуговуються через ГІОЦ КМДА (п.3.2 договору). У випадку, якщо сума, яка не надійшла позивачу через ГІОЦ КМДА не перекриває вартості виконаних робіт, то відповідач сплачує суму, яка повністю відшкодовує вартість виконаних робіт, після отримання цільових коштів з бюджету міста (п.3.3 договору).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Судом взяті до уваги посилання відповідача на те, що фінансування вивезення та знешкодження ТПВ для відповідача повинно здійснюватись з бюджету міста, однак в даному випадку, за укладеним договором №9464-ТПВ (п. 3.3) проведення оплати наданих послуг є обов’язком платника (комунального підприємства „ЖЕО 103”), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов’язань платника не є предметом даного спору і відповідно, не можуть вирішуватись в межах заявленого позову.

В силу положень договору (п. 8.2) жодна із сторін не має права передавати свої права та зобов’язання за договором третій стороні без письмової згоди на те іншої сторони, що відповідно свідчить про відсутність підстав вважати таким, що не настав строк виконання зобов’язань по оплаті отриманих послуг для відповідача. Жодних доказів письмового погодження позивача щодо здійснення оплати по договору третьою особою, виникнення вказаного зобов’язання для іншої особи, суду не представлено.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг з вивезення та знешкодження ТПВ відповідачу, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 781867,04 грн., оскільки саме в такий розмір заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати сплачені позивачем за частину вимог, спір по яких врегульовано після порушення провадження по справі покладаються на відповідача в зв’язку з припиненням провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 818 339,05 грн. (вісімсот вісімнадцять тисяч триста тридцять дев’ять гривень п’ять копійок)

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної в м. Києві ради (м. Київ, вул. Деміївська,33, р/р 260003013310 в АБ Старокиївський банк, МФО 321477, код ЄДРПОУ 26385316 або з будь якого іншого рахунку ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко - Київ” (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 7-б, оф.47, р/р 26008000114011 в ВАТ КБ „Хрещатик” МФО 300670, код ЄДРПОУ 32982190) 781867,04 грн. (сімсот вісімдесят одну тисячу вісімсот шістдесят сім гривень чотири копійки ) основного боргу, 16002,1 грн. (шістнадцять тисяч дві гривні одну копійку) державного мита та 236 грн. (двісті дві гривні дев’яносто шість копійок) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

          Суддя О.С.Копитова