Постанова № 90276, 04.07.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2006 р.

Справа № 13/98-06-3436А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.,

суддів: Бандури Л.І., Бойко Л.І.

при секретарі судового засідання Сем’яновій К.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Івашкова Н.Е.,

від відповідача –Кругленко Т.В., Ківенко О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області

на постанову господарського суду Одеської області від 18.05.2006р.

у справі № 13/98-06-3436А

за позовом ТОВ „Арго ЛТД”

до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 18.05.2006р. (суддя Панченко О.Л.) задоволено позов ТОВ „Арго ЛТД”, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області від 21.03.2006р. № 0000562301/0 визнано нечинним.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено законних підстав для невіднесення ПДВ до податкового кредиту за наявними податковими накладними, оформленими неналежним чином.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ДПІ в Овідіопольському районі просить скасувати постанову господарського суду, відмовити ТОВ „Арго ЛТД” в задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що за результатами проведених зустрічних перевірок по постачальниках-контрагентах позивача встановлено їх незнаходження за юридичною адресою (ТОВ „Варан”), визнання підприємства банкрутом (ТОВ „Будкомплекс - ХХІ”). Як вважає скаржник, господарським судом не було взято до уваги при винесенні постанови всі матеріали перевірок (акт перевірки від 28.07.2005р.) та не з’ясовані обставини по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ДПІ в Овідіопольському районі, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, та представника ТОВ „Арго ЛТД”, котрий заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова не підлягає скасуванню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, ДПІ в Овідіопольському районі проведена документальна перевірка з питань взаємовідносин з постачальниками ТОВ „Арго ЛТД” за серпень 2004р., про що складено акт перевірки від 20.03.2006р. № 94/23-0/31765584.

Перевіркою встановлено, що відповідно до зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість станом на 20.03.2006р. у ТОВ „Арго ЛТД” рахується переплата в розмірі 1 364 561,93 грн., але надмірної сплати податку до бюджету в 2004р. не було.

Відповідно до п. 1.8 ЗУ „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) підлягає зменшенню від’ємне значення чистої суми зобов’язань з ПДВ за серпень 2004р., що не сплачено до бюджету на суму 1 364 561,93 грн.

За наслідками перевірки ДПІ в Овідіопольському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2006р. № 0000562301/0, яким ТОВ „Арго ЛТД” зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 364 561,93 грн.

Визнаючи вказане податкове повідомлення-рішення нечинним, господарський суд послався на те, позивачем надані до суду податкові накладні, які відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість”, порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону позивачем не допущено, тому що витрати по сплаті податку підтверджено належно оформленими податковими накладними. Перелічені ДПІ ознаки, а саме відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету від контрагентів, є додатковим обмеженням, не передбаченим законом.

З обгрунтованістю висновків господарського суду погодитися можна.

П.п. 7.7 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість” встановлений порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті в бюджет та відшкодуванню з бюджету і строки розрахунків із бюджетом.

Ч. 1, 2 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість” передбачено, що у разі, коли за результатами звітного періоду, сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подання декларації. Підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

П.п. 7.3, 7.4 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість”, передбачено, що датою виникнення податкового кредиту є дата здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із рахунка платника, або дата одержання податкової накладної, датою виникнення податкових зобов’язань –дата, що припадає на податковий період, протягом якого виникає будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що посвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

ЗУ „Про податок на додану вартість” та іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум ПДВ платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 ЗУ „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт містить загальні норми, що стосуються самого поняття „бюджетне відшкодування” (сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету), джерел його формування для наступного використання (повернення) –надмірна сплата.

П.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість” встановлено, що суми ПДВ зараховуються до державного бюджету і використовуються в першу чергу для бюджетного використання ПДВ і формування бюджетних коштів, які направляються як субвенції місцевим бюджетам.

Зарахування (сплата) податку до бюджету передбачено п. 7.3, 7.7 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість” , відшкодування суми податку з бюджету передбачено п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, відповідно до якого підставою для відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період.

Позивачем надані документальні підтвердження господарської діяльності за період 2003-2005р. (господарські договори, додатки до них, податкові накладні, податкові декларації).

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо донарахування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

ДПІ в Овідіопольському районі не доведено законних підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування. Акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містить жодних обгрунтувань, підтверджених первісними документами платника, які б давали можливість не відносити до податкового кредиту вказану суму.

Посилання в апеляційній скарзі і доповненнях до неї на відповіді по запитам на проведення зустрічних перевірок ТОВ „Варан”, ТОВ „Фарго”, ТОВ „Прайд”, ТОВ „Будкомплекс - ХХІ”, як на підставу доводів і заперечень ДПІ в Овідіопольському районі, до уваги не приймається, оскільки ці дані відсутні в акті перевірки, не були надані в суд першої інстанції.

Враховуючи, що постанова суду, якою задоволено позовні вимоги, грунтується на повному з’ясуванні всіх обставин справи, яким дана належна оцінка, висновки суду грунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства про оподаткування, тому вона підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,

колегія суддів ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 18.05.2006р. у справі № 13/98-06-3436А –залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Судді : Л.І. Бандура

Л.І. Бойко