Ухвала суду № 90275986, 08.07.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/3293/19

Провадження №1-кп/636/404/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі головуючого судді Дьоміної О.П., секретаря Шилової І.В., прокурора Хмелевського А.О., захисника Бодяна М.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , перекладача Семеркової Л.Г., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду обвинувальні акти по об`єднаним кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220440000612 від 17.05.2019 року та №12019220540001198 від 11.05.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 09 квітня 2015 року за вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ч.2 ст.15; ч. 3 ст.185, ч. 3 ст.185, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк відбуття покарання зараховано в строк попереднього ув`язнення з 04.07.2014 по 14.09.2016 року із розрахунку 1/,2 зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08.07.2020 року під час судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням щодо продовження обвинуваченому строку дії обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому прокурор посилався на те, що обвинувачений може переховуватися від суду у зв`язку з тяжкістю покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні злочинів, що йому інкримінуюються, крім того обвинувачений може незаконно впливати на свідків в цих об`єднаних кримінальних провадженнях, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1,3,5 КПК України. Потерпілий просив суд вирішити це питання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Бодян М.В. проти доводів прокурора заперечували, посилаючись на те, що жодних підстав для задоволення клопотання прокурора не вбачається, просили обрати обвинуваченому інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби для того, щоб обвинувачений мав можливість працювати та погасити перед потерпілими спричинену їм шкоду.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, випливає зі змісту ст. 331 КПК України. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2019 року відносно обвинуваченого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який потім був неодноразово продовжений, останній раз ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.05.2020 року по 11.07.2020 рік включно.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, які згідно статті 12 цього Кодексу класифікуються як нетяжкий та тяжкий злочини.

Зі змісту ч. 2 ст. 177 КПК України слідує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Так, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд дослідивши клопотання прокурора та вислухавши думку учасників процесу, вважає, що на момент розгляду питання щодо продовження дії обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує обґрунтована підозра та ризики переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення. На підтвердження зазначених ризиків свідчить: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, а саме те, що він неодружений, офіційно не працює, його репутацію, майновий стан, наявність судимості.

Доводи прокурора про те, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження під час розгляду цього клопотання.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1 та п. 5 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Таким чином, заслухавши думку прокурора про необхідність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думки захисника та обвинуваченого, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб.

Крім того, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин, вважає за необхідне визначити обвинуваченим заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених діючим КПК України. Сума розміру застави, вже визначена ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2019 року, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 38 420 гривень.

Керуючись ст. ст. 177, 314-316, 331 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Застосований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» вважати продовженим на строк 60 днів, тобто по 05 вересня 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_1 суму застави в розмірі 38 420 грн., яку необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою. При цьому сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області: р/р UA 208201720355299002000006674; МФО 820172; код одержувача 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківській області; призначення платежу: застава згідно КПК по справі №_від_____(П.І.П.), назва суду.

Після внесення визначеної суми застави, ОСОБА_1 звільнити з-під варти та покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою згідно рішення Конституційного Суду №4-р/2019 від 13.06.2019 року, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна