Рішення № 9027317, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/5222.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Моньє”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс Проект”

Простягнення 20595,46 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаКиричук В.М. —представник за довіреністю від 11.01.2010 р. б/н

Від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Моньє” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс Проект” 20580,24 грн. боргу за поставлений товар відповідно до усної домовленості про поставку.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2009 р. № 11/214-09.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 03.11.2010 р. № 11/214-09 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Моньє” передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2010 р. справу № 11/214-09 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В., присвоєно № 46/52, призначено до розгляду на 05.03.2010 р. та витребувано додаткові документи та докази по справі.

05.03.2010 р. розгляд справи було відкладено на 22.03.2010 р. зважаючи на неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 22.03.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/52 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача 20 580,24 грн. боргу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на невиконання відповідачем обов’язку з оплати придбаного відповідно до видаткових накладних товару.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № 1044500 від 17.10.2008 р., № 1049200 від 20.10.2008 р., № 1053800 від 21.10.2008 р., № 1057000 та № 1055900 від 22.10.2008 р., № 1064100 від 24.10.2008 р., № 1072700 від 28.10.2008 р., № 1133500 та № 1127700 від 14.11.2008 р., № 1138500 та № 1136900 від 18.11.2008 р., № 1146400 від 21.11.2008 р. позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 20 580,24 грн.

На підтвердженням факту отримання відповідачем спірного товару до позовної заяви приєднано копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 111155/239 від 17.10.2008 р., № 111158/242 від 20.10.2008 р., № 111163/247 від 21.10.2008 р., № 111166/250 від 22.10.2008 р., № 111165/249 від 22.10.2008 р., № 111172 № 24.10.2008 р., № 111177 від 28.10.2008 р., № 111194/278 від 14.11.2008 р., № 111193/277 від 14.11.2008 р., № 111197/281 від 18.11.2008 р., № 111196/280 від 18.11.2008 р., № 111201/285 від 21.11.2008 р.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № 1044500 від 17.10.2008 р., № 1049200 від 20.10.2008 р., № 1053800 від 21.10.2008 р., № 1057000 та № 1055900 від 22.10.2008 р., № 1064100 від 24.10.2008 р., № 1072700 від 28.10.2008 р., № 1133500 та № 1127700 від 14.11.2008 р., № 1138500 та № 1136900 від 18.11.2008 р., № 1146400 від 21.11.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 20 580,24 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 20 580,24 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити його вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаною видатковою накладною, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки не здійснив оплату за товар.

11.11.2009 р. позивачем направлено відповідачу лист № 103/09 від 11.11.2009 р. з вимогою погашення заборгованості за поставлений товар відповідно до вищевказаних видаткових накладних. Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення 20 580,24 грн. боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 15,22 грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15,22 грн. 3 % річних є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Згідно зі ст.ст. 47, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а зайво сплачена сума державного мита в розмірі 24,35 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс-проект” (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19, ідентифікаційний код 32765999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Моньє” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, оф. 309-А, ідентифікаційний код 32831998) 20 580 (двадцять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 24 коп. боргу, 15 (п'ятнадцять) грн. 22 коп. 3 % річних, 205 (двісті п’ять) грн. 95 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Моньє” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, оф. 309-А, ідентифікаційний код 32831998) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 35 коп., сплачене відповідно до платіжного доручення від 10.11.2009 р. № 5001, оригінал якого зберігається в матеріалах справи № 46/52.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                         Л.В. Омельченко