Ухвала суду № 90272108, 05.07.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 463/5772/20

провадження 1-кс/462/1165/20

У Х В А Л А

05 липня 2020 року слідчий суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І., прокурора Шолопи Р.В., захисника Бондарчука М.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, прокуратури Львівської області Шолопи Р.В., подане в рамках кримінального провадження № 62019140000001393, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, який має неповнолітнього сина, 2016 року народження, працюючого геодезистом у ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 та фактично проживаючого на АДРЕСА_2 , не судимого,

встановив:

Прокурор першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, прокуратури Львівської області Шолопа Р.В. 30.06.2020 року звернувся до суду із вказаним клопотанням, в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів із можливістю внесення застави відповідно до п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України.

Ухвалою голови Львівського апеляційного суду від 30.06.2020 року на підставі п.20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України задоволено подання Личаківського районного суду м.Львова від 30.06.2020 року та матеріали справи № 463/5772/20 із клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, прокуратури Львівської області Шолопи Р.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62019140000001393 направлено на розгляд до Залізничного районного суду м.Львова.

02.07.2020 року вказане клопотання надійшло до Залізничного районного суду м.Львова та згідно протоколу розподілу судової справи передана для розгляду cлідчому судді Колодяжному С.Ю.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м.Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019140000001393 від 13.12.2019 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України. Підозра обґрунтована зібраними слідством доказами. Зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, підозрюваний може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який йому інкримінується є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України, а також переховуватись на території України. Також ОСОБА_1 перебуваючи на волі під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий досвід впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема свідка ОСОБА_4 , який є мешканцями Івано-Франківської області, де проживає підозрюваний, схиляти їх до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином ОСОБА_1 зможе впливати на ще не встановлених та не допитаних по обставинах кримінального провадження свідків, а також на понятих, експертів та спеціалістів, які будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз, що створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. Крім цього, знаходячись на волі, ОСОБА_1 зможе координувати свої дії із невстановленими на даний час співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, може використати свої зв`язки для незаконного впливу на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Прокурор вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть запобігти таким ризикам, просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор Шолопа Р.В. клопотання підтримав, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечили, зазначивши, що пред`явлена підозра є необґрунтованою, оскільки на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому злочині не надано належних і достатніх доказів, а доводи сторони обвинувачення на підтвердження обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними, підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, від органів досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, відколи йому стало відомо про здійснення кримінального провадження відносно нього, не ухиляється, на усі виклики слідства та суду з`являється. Крім цього зазначили, що прокурором у клопотанні лише формально наведені ризики, такі взагалі є необґрунтованими. Вважають, що більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, також зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовано необхідність застосування запобіжного заходу, підозрюваний отримав у строк, передбачений ч.2 ст.184 КПК України.

Встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м.Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019140000001393 від 13.12.2019 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.

Прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні.

25.06.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, за обставин того, що він будучи пособником у вчиненні кримінального правопорушення державним кадастровим реєстратором відділу у м. Яремчому Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому ОСОБА_3 , який незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вимог закону, здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, і будучи, відповідно до вимог зазначеного законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов`язаним діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтував вимогами законодавства та за пособництва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , маючи спільний умисел на отримання неправомірної вигоди, вимагав неправомірну вигоду в розмірі 35 000 доларів США, що становило, станом на 16.01.2020, згідно курсу НБУ – 839 300 грн. і є згідно примітки 1 до ст. 368 КК України, - особливо великим розміром, та отримав від ОСОБА_4 – частину неправомірної вигоди в сумі 20 000 доларів США, що становило, станом на 16.01.2020, згідно курсу НБУ – 479 600 грн. за уточнення та узгодження меж двох земельних ділянок загальною площею 0,89 га, які знаходяться в с. Микуличин участок Великі Погари Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та належать на праві власності ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об`єктивних доказів, тобто обґрунтованість підозри підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення ОСОБА_6 від 12.12.2019 року, протоколами допиту свідка ОСОБА_4 від 13.12.2019 року та 11.02.2020 року, протоколом огляду грошових купюр від 14.01.2020 року, протоколом ідентифікації (помічення) та вручення грошових коштів від 28.02.2020 року, протоколом огляду грошових купюр від 14.01.2020 року, протоколом обшуку у ОСОБА_2 від 01.03.2020 року, протоколом обшуку в адмінбудівлі відділу Держгеокадастру від 01.03.2020 року, протоколом обшуку адмінбудівлі проектної організації ФОП « ОСОБА_2 » від 01.03.2020 року, протоколом обшуку у ОСОБА_3 від 01.03.2020 року, протоколом обшуку у ОСОБА_1 від 01.03.2020 року, висновком експерта судової технічної експертизи документів від 22.04.2020 року, висновком експерта судової комп`ютерно-технічної експертизи від 08.05.2020 року.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні прокурора, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.

За наведеного, доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими та спростовуються вищевказаними доказами, сукупність яких є достатньою на даній стадії для висновку про обґрунтованість підозри, що, з огляду на вимоги ч.2 ст.177 КПК України, є підставою для застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст.ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обставиною, яка враховується слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний намагається вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вони наявні, зокрема щодо можливості підозрюваного ухилитися від досудового розслідування чи суду, з огляду на специфіку злочину, за яким оголошено підозру, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненому злочину, а також з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що прокурором у клопотанні вказується на наявність існуючих на його думку ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, проте доказів для доведеності усіх обставин, на існування яких вказує прокурор, слідчому судді не надано, твердження з приводу існування таких ризиків є лише припущеннями прокурора.

При цьому ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.

У рішенні в справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав на те, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує особу підозрюваного, який не судимий, одружений, має неповнолітню дитину, працює, що свідчить про наявність у нього соціально-стримуючих факторів.

Слідчий суддя приймає до уваги і вважає об`єктивно обумовленими доводи захисника про те, що ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, відколи йому стало відомо про здійснення кримінального провадження відносно нього, не ухиляється, не переховується, територію України з цією метою не залишає, на усі виклики слідства та суду з`являється.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Слідчий суддя виходить з того, що відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Пленум Верховного Суду України у ч.1 п.3 постанови №4 від 25.04.2003 року з подальшими змінами «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» роз`яснив, що такий вид запобіжного заходу як взяття під варту обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечувати виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Так, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ст.194 КПК України і не доведено того, що більш м`який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.

Як вбачається з поданого до суду клопотання, то його зміст взагалі не містить обґрунтування на підтвердження існування обставин, визначених п.3 ч.1 ст.194 КПК України.

Прокурором взагалі не зазначено обставин на обґрунтування того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам, а відтак наведене твердження про це є формальним.

Згідно із ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що у клопотанні прокурора про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити та застосувати відносно нього на підставі ч.4 ст.194 КПК України більш м`який запобіжний захід, який є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, а саме – заставу, що зможе запобігти спробам підозрюваного ухилитись від слідства та суду, забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, поклавши на ОСОБА_1 відповідні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, на строк два місяці.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного.

Окрім того, законодавець, передбачаючи такий вид запобіжного заходу як заставу, метою його застосування визначає забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, що передбачено ст.182 КПК України. У будь-якому разі розмір застави має бути співмірним та розумним, не бути важелем або чинником, який унеможливлює з моменту визначення розміру застави його внесення підозрюваним. Недотримання зазначених положень може стати суттєвим порушенням норм кримінального процесуального закону, і як наслідок прав та свобод громадян, що неодноразово підтверджувалось численними рішеннями Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства.

Визначаючи відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави, а також, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, яка здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та має бути призначена у розмірі, що становить дев`яносто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 395 КПК України,

постановив:

В задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, прокуратури Львівської області Шолопи Р.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №62019140000001393 ОСОБА_1 – відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі дев`яносто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 189180 (сто вісімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у вказаному розмірі на депозитний рахунок для внесення застави (UA598201720355219002000000757; отримувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області, ЄДРПОУ 26306742; банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ) та надати прокурору (слідчому) документ, що це підтверджує.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк два місяці з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- прибувати до слідчого, прокурора із встановленою ними періодичністю;

- не відлучатися із Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідком у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ;

- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі необхідності двохмісячний строк, на який застосовано вказані обов`язки, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що невиконання обов`язку щодо внесення застави у розмірі та строки, визначені в даній ухвалі, та не надання прокурору (слідчому) документа, що це підтверджує, може бути підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на більш суворий.

Попередити підозрюваного ОСОБА_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обов`язки, сума застави підлягає зверненню в дохід держави. При цьому, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити підозрюваному.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Слідчий суддя: Колодяжний С.Ю.

.