Ухвала суду № 90270182, 07.07.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1513/20

Справа № 235/4040/20

У Х В А Л А

07 липня 2020 року м. Покровськ

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Величко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору позики та зменшення суми заборгованості до фактично отриманої суми кредитних коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Стрижак Є.Ю. звернулась до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору позики та зменшення суми заборгованості до фактично отриманої суми кредитних коштів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що при визначенні підсудності позивач посилається на ч.5 ст. 28 ЦПК України, тобто позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Поняття споживача визначено в п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про захист прав споживачів» - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому права особи як споживача випливають і охоплюються юридичним змістом даного поняття і закріплені у вказаному вище Законі. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використається, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

У спірному випадку позивач не придбавала, не замовляла, не використовувала і не мала наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, навіть, виходячи з юридичного визначення поняття споживача, позивач не відповідає його критеріям, передбаченим в п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про захист прав споживачів», а відповідно не є споживачем в розумінні вказаного вище Закону.

Тому до спірних правовідносин не може бути застосована ч. 3 ст. 2 Закону України « Про захист прав споживачів» щодо розірвання договору позики та зменшення суми заборгованості до фактично отриманої суми кредитних коштів, оскільки в заявленому позові позивач виступає не як споживач у розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про захист прав споживачів» і позов подано не на захист прав позивача як споживача.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 5 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року, а також в Постанові Верховного суду України № 6-39 від 23.05.2012 року, де роз`яснено про те, що застосування положень Закону України « Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з договірних відносин з банківськими установами, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання інформації споживачеві про умови такого договору, типи і розміри відсоткової ставки, валютні ризики, процедури виконання договору тощо, які передують договору з банківською установою. Але, після укладення договору, між сторонами виникають договірні кредитні відносини або відносини банківського вкладу, тому до спорів щодо виконання або не виконання такого договору положення Закону України « Про захист прав споживачів» не можуть застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування або банківського вкладу відповідно.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Зі змісту позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо реєстрації місцезнаходження вбачається, що місцезнаходження відповідача АТ КБ «Приватбанк» зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Грушевського,1Д, що відноситься до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва.

Оскільки вищевказані правовідносини, що виникли між сторонами, не регулюються нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», а випливають з договірних відносин, суд вважає, що позовна заява поданадо Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з порушенням правил територіальної юрисдикції, встановлених ст.27 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, справа підлягає передачі на розгляд Печерському районному суду м. Києва.

Керуючись ст.ст.27, 31 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору позики та зменшення суми заборгованості до фактично отриманої суми кредитних коштів передати за підсудністю на розгляд Печерському районному суду м. Києва.

Р оз`яснити учасникам справи, що передача справи з підстав, зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: