Ухвала суду № 90269732, 07.07.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1778/18

Провадження № 6/263/142/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі у залі суду заяву ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просили суд визнати виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2018 року у справі № 263/1778/18 таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги заяви мотивовані тим, що 27 червня 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. На підставі зазначеного рішення та з метою його примусового виконання, 21 листопада 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя виданий виконавчий лист. Даний виконавчий лист пред`явлений для примусового виконання до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) та відкрито виконавче провадження № 58030118.

У подальшому ОСОБА_1 оскаржив рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2018 року та постановою Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року змінено резолютивну частину рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2018 року, що має певні юридичні наслідки та у постанові указано, що у даному випадку, на підставі ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі скасування (зміни) рішення суду.

Отже, виконавчий лист для примусового виконання рішення суду першої інстанції виданий передчасно, оскільки резолютивна частина рішення змінена, тому виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Посилаючись на указані обставини та положення ст. 432 ЦПК України, заявник просив вимоги задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися, попередньо Масенков С.О. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій наполягав на задоволенні вимог.

Заінтересована особа – ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, її неявка відповідно до вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося у відповідності до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Виконуючи вимоги ст. ст. 12, 259, 260, 432 ЦПК України, суд встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину задоволені. Збільшений розмір аліментів, які стягнуті відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 листопада 2011 року (справа № 2-4264/2011), з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. Цим рішення відкликаний виконавчий лист, виданий на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2011 року.

На виконання цього рішення 21 листопада 2018 року виданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Зіманова А.І. від 10 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58030118 щодо виконання виконавчого листа № 263/1778/18.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 червня 2020 року змінено в частині визначення періоду, з якого підлягають стягненню аліменти. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 26 червня 2020 року виконавче провадження № 5803118 передано до Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Постановою начальника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02 липня 2020 року прийнято виконавче провадження № 58030118.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження як в разі виконання рішення суду, яким закінчується судовий розгляд справи, так і в разі виконання ухвали суду про забезпечення позову (рішення Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року у справі №4-рп/2011).

Системний аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави для висновку, що право на звернення із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню наділені лише стягувач та/або боржник.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

У справі судом установлено, що за виконавчим провадженням № 5803118 за період з 16 серпня 2011 року по 26 червня 2020 року наявна заборгованість у розмірі 179 957 грн. 96 коп., яка обрахована за цей період на підставі рішення суду першої інстанції, яке в частині періоду стягнення аліментів у збільшеному розмірі змінено судом апеляційної інстанції.

У той же час, судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про зміну розміру аліментів скасоване саме в частині періоду, з якого підлягають стягненню аліменти, що свідчить про безпідставність обрахування указаного розміру заборгованості та наявність саме тих інших причин (зміна рішення суду першої інстанції апеляційним судом), які передбачені ч. 2 ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2018 року, таким, що не підлягає виконанню.

За наведених підстав, заява ґрунтується на вимогах статті 432 ЦПК України, тому підлягає задоволенню.

Визнання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2018 року таким, що не підлягає виконанню, не позбавляє права стягувача на отримання виконавчого листа, який відповідає результативній частині постанови Донецького апеляційного суду, та відповідно пред`явити його до виконання у передбачений законом спосіб.

Керуючись ст. ст. 4, 9, 15, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 3, 4, 5, 12, 259, 260, 432 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи № 263/1778/18 (провадження № 2/263/1065/2018) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину, яким збільшений розмір аліментів, що стягнені відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 листопада 2011 року з ОСОБА_1 , та стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання її копії через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Музика