Рішення № 90268927, 07.07.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5180/20

2-а/219/63/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Шевченко Л.В., за участю секретаря Брагіної М.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Позднухова Дмитра Вікторовича, третя особа – Департамент патрульної служби Національної поліції України

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2020 адвокат Мінаєв Д.Д., діючий на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2846 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1035367 в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 3 роти 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції Позднухова Дмитра Вікторовича, у якій просить скасувати постанову серії ЕАМ № 2535958 від 15.05.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення в розмірі 255 грн.

В обґрунтування позовних зазначає, що оскаржувана постанова мотивована тим, що 15.05.2020 о 16 год.22 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Тихого, 2 «б» в м. Краматорськ рухався зі швидкістю 75 км/год. при дозволеній швидкості 50 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху. Вимірювання проводилося лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM I TI20/20 TC 000747 та велась відеофіксація камерою ан 00155, тобто встановлено порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Вказує, що дану постанову вважає необгрунтованою, оскільки остання винесена без наявності жодного допустимого доказу, відповідачем не було ознайомлено позивача з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, так як в ній не зазначено порядок її оскарження; незаконно розглянуто справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи; відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі його правами за ст.268 КУпАП, а саме правом на захист; не вказана наявність дорожного знаку 5.45 «Початок населеного пункту»; вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruCAM, що використовувався під час фіксації дій позивача не зареєстрований у встановленому порядку; порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме відповідачем проігноровано порядок, встановлений ст. 278, 279 КУпАП.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 04.06.2020 запропоновано відповідачу надати суду:

-нормативний документ, яким затверджено засіб вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», що використовуються в підрозділах Національної поліції; експертний висновок на технічний засіб; свідоцтво про перевірку засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruСАМ»; сертифікат на відповідність засобу вимірювання техніки LTI 20/20 TruСАМ; інструкцію про порядок використання засобу вимірювання техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruСАМ» та документи на підтвердження проходження інструктажу інспектором ОСОБА_2 ; маршрутний лист наряду поліції з участю інспектора ОСОБА_2 15.05.2020; фото дорожніх знаків на місці вчинення адміністративного правопорушення; фото, відеозапис з приладу TruCAM за 15.05.2020.

Ухвалою суду від 22.06.2020 за клопотанням представника Департаменту патрульної поліції Петренка А.В. залучено до участі у вказаній адміністративній справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції.

19.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20731), у якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП залишити без змін, на підставах, викладених у відзиві. Просив розгляд справи проводити без участі відповідача (арк.с. 30-37).

25.06.2020 на електронну адресу суду від представника позивача – адвоката Мінаєва Д.Д. надійшла відповідь на відзив (вх. № ЕП 4312), у якій він відповідно до положень ч.1 ст.163 КАС України вважав за необхідне викласти свої пояснення та міркування щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення. Так, він звернув увагу суду на те, що на ухвалу суду від 04.06.2020 відповідачем до відзиву надані лише копії свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки та копія фотографії, однак вказані копії засвідчені невідомою особою, яка не є відповідачем у справі. Вважає, що відповідачем факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у спосіб визначений законом не підтверджено (арк.с. 41).

26.06.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача у якому він просить не приймати до уваги пояснення та міркування, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, оскільки відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності заявами по суті є позовна заява та відзив на позовну заяву (арк.с.44).

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Мінаєв Д.Д. в судове засідання не з`явилися, просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, про що зазначили у відповіді на відзив (вх. № ЕП4312 від 25.06.2020).

Відповідач – інспектор 3 роти 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Позднухов Дмитро Вікторович в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка третьої особи, повідомленої належним чином про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2535958 від 15.05.2020 на позивача накладено штраф у розмірі 255,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту постанови, 15.05.2020 о 16 год.22 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Тихого, 2 «б» в м. Краматорськ рухався зі швидкістю 75 км/год. при дозволеній швидкості 50 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху. Вимірювання проводилося лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM I TI20/20 TC 000747 та велась відеофіксація камерою ан 00155, тобто встановлено порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).

Суд при ухваленні рішення враховує наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 12.4. Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП (в редакції на час складення постанови) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

При розгляді доводів позивача та його представника про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці вчинення правопорушення без надання йому можливості захистити своє право, які він розцінює як порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення його до відповідальності, судом враховується наступне.

Адміністративно-територіальна одиниця це область, район, місто, район у місті, селище, село (Закон України «Про місцеве самоврядування).

Адміністративно-територіальна одиниця — це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування (Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001 року).

В постанові від 16.08.2019 року у справі № 524/3206/16-а Верховний Суд вказував на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі № 5-рп/2015 (Рішення) визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Також, Конституційний Суд у вказаному рішенні звернув увагу на те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

При цьому, положення ст.ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку.

Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пункт 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Інспектор Позднухов Д.В ОСОБА_3 (відповідач) є уповноваженою особою на складання спірної постанови. Він роз`яснив позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП, при винесенні постанови повідомив порядок її оскарження.

Тому суд відкидає доводи позивача про те, що справу незаконно розглянуто на місці зупинки транспортного засобу, оскільки зазначена обставина не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням ст.77 КАС України відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Відповідно до ч.5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17047, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 31 жовтня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000747 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач та воно є чинним до 31.12.2020 року (арк.с.36).

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Діапазон вимірювання швидкості від 2 км на годину до 320 км на годину.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Згідно вимог КУпАП до порядку притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності, а також наявність події та складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу.

Згідно приписів КАСУ саме суб`єкт владних повноважень (відповідач) зобов`язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).

Підпунктом 8.4 (в) ПДР України визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Суду не надано доказів розміщення знаку 5.45 «Краматорськ», що має інформувати водіїв про початок населеного пункту, а також знак 5.70, який повідомляє про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Відповідачем надано диск з відеозаписом, однак останній містить лише запис примусової зупинки автомобіля позивача поліцейським ОСОБА_2 , встановлення особи водія, роз`яснення прав згідно ст.268 КУпАП, винесення постанови про адміністративне правопорушення, порядок сплати штрафу. У той же час позивач не зрозумів на яких підставах так швидко розглянуто справу та винесено постанову.

Файл 1589559740_hB000_0515_162220.jmf від 15/05/20 не містить марки автомобіля, наявності дорожнього знаку та він засвідчений ст. інспектором групи документального забезпечення ОСОБА_4 17.06.2020, але невідомо яке відношення має ця особа до справи, що розглядається.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «про електронні довірчі послуги».

Надані відповідачем відеозапис та файл з фотознімком підпадають під визначення електронного доказу, встановлене ст.99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.

Згідно з ч. 3 ст.79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вже встановлено судом, копія файлу з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000747 та копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки засвідчена ст. інспектором групи документального забезпечення ОСОБА_4 17.06.2020, який не є учасником справи, а тому не можуть бути прийняті до уваги (арк.с.35,36).

Правилами дорожнього руху України (надалі Правила) передбачено, що водієві забороняється: а) перевищувати максимальну швидкість, визначену технічною характеристикою даного транспортного засобу; б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил (п.12.9).

Згідно з п.12.4 Правил у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до Розділу 33 «Дорожні знаки» визначені такі заборонні знаки

3.28 "Кінець заборони обгону вантажним автомобілям".

3.29 "Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

3.30 "Кінець обмеження максимальної швидкості".

3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості". Забороняється в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знакові.

3.32 "Кінець зони обмеження максимальної швидкості".

Пунктом 12.10 Правил встановлено, що додаткові обмеження дозволеної швидкості руху можуть вводитися тимчасово і постійно. При цьому разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов`язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об`єкта. У разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Суду не надано доказів встановлення знаків обмеження швидкості руху, попередження населеного пункту, а також встановлення обладнання для заміру швидкості руху.

З відеозапису вбачається, що коли автомобіль ОСОБА_1 був зупинений відповідачем, то лазерний вимірювач швидкості знаходився у багажнику патрульного автомобіля у запакованому виді.

Будь-які належні і допустимі докази, які б доводили поза розумним сумнівом порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину у населеному пункті суду не надані.

Суд звертає увагу, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Так само пояснення посадової особи, що склала оскаржувану постанову, викладені у відзиві на позов, не є доказом вчинення особою, яка притягнута до відповідальності, вказаного адміністративного правопорушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17.

Суд пропонував відповідачу надати докази в обґрунтування правомірності притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, оскільки саме відповідач в разі заперечення позивачем обставин притягнення його до адміністративної відповідальності зобов`язаний доводити правомірність своїх дій. На чому наголошено в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 в справі № 524/9716/16-а.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення і провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246, 268, 269, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2535958 від 15.05.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення в розмірі 255 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 закрити на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 судовий збір в сумі 420,40 грн., сплачений квитанцією 68054 через відділення АТ «Ощадбанк» 26.05.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 21.11.1996 Артемівським РВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: інспектор 3 роти 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Позднухов Дмитро Вікторович, адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магістральна, буд. 20;

третя особа: Департамент патрульної служби Національної поліції України, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Суддя Л.В. Шевченко