Рішення № 90268511, 08.07.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 року Провадження № 2-а/425/105/20

Справа № 425/1388/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Чикунової Ю.С.,

за відсутністю учасників справи,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області капрала поліції Городничого Микити Сергійовича про скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.05.2020 року відповідачем відносно неї складено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2501864 та накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1020 гривень, внаслідок того, що вона 08.05.2020 року о 12-16 год. керуючи транспортним засобом «FIAT PUNTO», номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зупинку в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю», чим порушила п. 8.4 (ґ) ПДР, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 5

ст. 122 КУпАП.

Позивач не погоджується з даним правопорушенням та стверджує, що під час керування зазначеним транспортним засобом та паркуванням у вищезазначеному місці, знак розміщений таким чином, що його неможливо побачити під час керування транспортним засобом, а також на місці немає відповідної дорожньої розмітки, яка б вказувала про дію знака 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю», а тому просила суд визнати дії поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області капрала поліції Городничого М.С. незаконними, а також скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії від 08.05.2020 року ЕАМ № 2501864, та закрити провадження у справі.

В судове засідання позивач не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на підставі наданих доказів в матеріалах справи, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.8-9).

ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії «В» з 06.07.2006 серії НОМЕР_2 (а.с.5).

Транспортний засіб «FIAT PUNTO», номерний знак НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 23.11.2005 року серії НОМЕР_3 (а.с.4).

З постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 08.05.2020 року серія ЕАК № 2501864 вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. у зв`язку з тим, що вона 08.05.2020 року о 12-54 год. керуючи транспортним засобом «FIAT PUNTO», номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зупинку в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю», чим порушила п. 8.4 (ґ) ПДР - Порушення інформаційно-вказівних знаків (а.с.7, 30).

З листа Рубіжанської міської ради Луганської області від 23.06.2020 року

№ 019-010/3054 та схеми до нього щодо узгодження встановлення дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю» біля супермаркету «АТБ» за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 32, встановлено, що даний знак встановлено згідно рішення Рубіжанської міської ради від 10.10.2014 року № 45/75 «Про затвердження схеми організації дорожнього руху в

м. Рубіжне» (а.с. 42, 43).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач не погоджується з обставинами, викладеними в постанові про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 08.05.2020 року серія ЕАМ № 2501864, стверджуючи, що не порушувала вимог п. 8.4 (ґ) Правил дорожнього руху, оскільки під час паркування, вона не має належної можливості побачити з автомобіля знак 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю», а також на місці немає відповідної дорожньої розмітки яка б вказувала на те, що це є «Місце для стоянки» для «Осіб з інвалідністю».

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Закон України «Про дорожній рух» визначає порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Згідно з п. 1.1.Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

При цьому, абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов`язаний вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 8.1 Правил дорожнього руху України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки», застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів, а табличка до дорожнього знаку 7.17 «Водій з інвалідністю», означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Згідно з п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам

ст. 283 КУпАП.

Вимогами ст. 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 5 ст. 122 КУпАП передбачено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового засідання, в порядку ст. 220 КАС України, досліджено та здійснено демонстрацію відеозапису з персонального мобільного відеореєстратора інспектора патрульного поліції, з якого вбачається, що відносно позивача винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.05.2020 року серії ЕАМ № 2501864 внаслідок того, що транспортний засіб «FIAT PUNTO», номерний знак НОМЕР_1 , знаходився в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Особи з інвалідністю» (а.с.31).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідач в судове засідання не з`явився, правомірність свого рішення не довів, відзиві до суду не надав, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху, оскільки в діях позивача вбачаються ознаки порушення п. 8.4 «е» Правил дорожнього руху внаслідок того, що саме табличка до 7.17 «Особи з інвалідністю» до дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» уточнює дію цього знаку, разом з якими вона встановлена, однак суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу, одна з яких - відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

З аналізу вказаної норми вбачається, що приймати одне із зазначених рішень має право орган (посадова особа), що уповноважений (- на) виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.

Зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень» від 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не в праві переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачем рішення, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача, на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України, є скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 08 травня 2020 року серія ЕАМ № 2501864, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх незаконними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року

№ 543/775/17 зроблений правовий висновок про те, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Рубіжанської міського суду Луганської області від 28.05.2020 року позивачу відстроченого сплату судового збору до ухвалення судового рішення у адміністративній справі, а враховуючи те, що відповідач є службовою особою Управління патрульної поліції в Луганській області, яке згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зареєстровано як юридична особа, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 139 та п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України, стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 5-11, 77, 121, 139, 211, 217, 220, 229, 241-246, 250, 255, 268, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області капрала поліції Городничого Микити Сергійовича про скасування рішення суб`єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 08 травня 2020 року серія ЕАМ № 2501864 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 1 020 (тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. № 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок на такі реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду або через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити учасникам справи, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину

Рішення суду складено 08 липня 2020 року.

Суддя Є.О. Романовський