Рішення № 90266213, 08.07.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4177/20

Провадження № 2/344/2190/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Личковської М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ТАР -ТРАНС" про стягнення коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ТАР -ТРАНС" про стягнення коштів за договором позики. Вимоги позову обгрунтовував тим, що 13.03.2012 року відповідач позичив у позивача 120000 грн., які зобов`язувався повернути до 14.03.2013 року. На підтвердження укладеного між сторонами договору позики відповідач написав розписку. 07.05.2012 року відповідач позичив у позивача 21000 грн., які зобов`язувався повернути до 31.05.2013 року. На підтвердження укладеного між сторонами договору позики відповідач написав розписку. В порушення зобов`язання за договором позики до 14.03.2013 року і 31.05.2013 року відповідач не повернув позивачу позичені кошти. В листопаді 2015 року відповідач запропонував позивачу передати в тимчасове платне користування вантажний автомобіль з причепом на пільгових умовах для часткового погашення власного боргу. За результатами проведених переговорів в листопаді 2015 року було укладено трьохсторонній договір між позивачем, відповідачем і ТзОВ "Тар-Транс". Умовами договору сторони визначили, що відповідач передає в оренду ТзОВ "Тар-Транс" автомобіль Renault Magnum 2003 року випуску, колір коричневий, номер шассі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип ТЗ - сідловий тягач - Е , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4 , виданого 1-шим ВРВ ДАІ м. Івано-Франківська, 25.09.2007 року, з причіпом бортовим марки SCHMITZ S 01, 2002 року випуску, колір оранжевий, номер шассі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , тип ТЗ -н/причіп бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_6 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого 1-шим ВРВ ДАІ м. Івано-Франківська, 25.09.2007 року (транспортний засіб), на підтвердження чого 19.11.2015 року був укладений нотаріально засвідчений договір оренди транспортного засобу між відповідачем і ТзОВ "Тар-Транс". Сторони домовились, що орендна плата за користування транспортним засобом буде складати 6000 грн. в місяць, з яких 3000 грн. ТзОВ "Тар-Транс" зобов`язалось сплачувати відповідачу, а 3000 грн. з метою часткового погашення боргу відповідача перед позивачем за договором позики, ТзОВ "Тар-Транс" мало сплачувати позивачу. Впродовж листопада 2015 - вересня 2017 років ТзОВ "Тар-Транс" сплатило в рахунок погашення заборгованості відповідача 40000 грн. Останній платіж було зроблено у вересні 2017 року. Дана обставина підтверджується актом звірки між ТзОВ "Тар-Транс" та ОСОБА_1 від 30.09.2017 року. Станом на 01.10.2017 року борг відповідача перед позивачем за договором позики склав 101000 грн. Станом на 01.03.2020 року сума боргу за договором позики не змінилась. З врахуванням 3% річних і витрат на інфляцію сума боргу відповідача перед позивачем за договором позики станом на 01.03.2020 року склала 282459,53 грн., з яких 101000 грн. - сума основного боргу, 25117,30 грн. - 3% річних, 156342,23 грн. - інфляційні витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мушинський В.Т. подав відзив на позовну заяву про стягнення коштів за договором позики зазначивши, що з позовною заявою не згідний, вважає її безпідставною та необгрунтованою. 13.03.2012 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 120000 грн., які зобов`язувався повернути до 14.03.2013 року. 07.05.2012 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 21000 грн., які зобов`язувався повернути до 31.05.2013 року. При отриманні позик, як варіант, розглядалось питання погашення позики шляхом надання в оренду ТОВ "Тар-Транс" належного ОСОБА_2 на праві власності автомобіля Magnum 2003 року випуску. Однак відповідач зумів у визначений розписками термін погасити позику, тому питання погашення боргу шляхом зарахування орендної плати не знайшло свого продовження. Зазначає, що в договорі оренди транспортного засобу від 19.11.2015 року відсутні посилання на трьохсторонній договір укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Тар - Транс". Він не підписував трьохсторонній договір на який посилається позивач і про наявність такого договору йому нічого невідомо. Як стверджує позивач, сторони домовились, що орендна плата за користування транспортним засобом буде складати 6000 грн. в місяць, з яких 3000 грн. ТОВ "Тар - Транс" зобов`язувалось сплачувати відповідачу, а 3000 грн. з метою часткового погашення боргу відповідача перед позивачем за договором позики, ТОВ "Тар - Транс" мало сплачувати позивачу. Але в договорі оренди транспортного засобу від 19.11.2015 року орендна плата встановлена в розмірі 3000 грн. і нічого не говориться, що ТОВ "Тар - Транс" має сплачувати позивачу 3000 грн. в рахунок погашення позики. З позовної заяви йому стало відомо, що впродовж листопада 2015 - вересня 2017 років ТОВ "Тар - Транс" сплатило позивачу в рахунок погашення боргу відповідача 40000 грн. Останній платіж був зроблений у вересні 2017 року. Дана обставина підтверджується Актом звірки між ТОВ "Тар - Транс" та ОСОБА_1 від 30.09.2017 року. Згідно п. 2 Договору оренди транспортного засобу від 19.11.2015 року транспортний засіб передається в оренду строком на один рік, а саме з 19.11.2015 до 19.11.2016 року. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк (один рік) і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. В зв`язку з відсутністю заяв від сторін про припинення або зміну договору , сторони продовжували дію договору до 19.11.2017, 19.11.2018, 19.11.2019. Якщо ТОВ "Тар - Транс" дійсно сплачувало по 3000 грн. в місяць ОСОБА_1 в рахунок погашення позики, то в разі не сплати коштів в рахунок погашення позики, ОСОБА_1 мав би звернутись з позовом про погашення боргу до ТОВ "Тар - Транс". Договір оренди транспортного засобу від 19.11.2015 року діяв до 19.11.2019 року, ТОВ "Тар - Транс" за словами позивача мало сплачувати в місяць йому 3000 грн. в рахунок погашення позики, то загальна сума належна до сплати ТОВ "Тар - Транс" становить 141000 грн. (3000 грн.*47 місяців). Отже, борг ТОВ "Тар - Транс"перед ОСОБА_3 становить 101000 грн. (141000-40000).

Крім того, представник позивача подав заяву про застосування строків позовної давності мотивуючи тим, що строк позовної давності в межах якого позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу по розписці від 13.03.2012 року закінчився 14.03.2016 року, а по розписці від 07.05.2012 року закінчився 31.05.2016 року. Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення коштів за договором позики з ОСОБА_2 в березні 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно розписки від 13 березня 2012 року, наданої представником позивача до суду, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 120000 грн., які він зобов`язався повернути до 14 березня 2013 року.

Згідно розписки від 07 травня 2012 року, наданої представником позивача до суду, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21000 грн., які він зобов`язався повернути до 31 травня 2013 року.

Факт написання розписок не оспорювався, а тому виникнення боргового зобов`язання за договором позики є встановленим належним доказом, а саме оригіналом даної розписки.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договорів, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеними та підлягає до виконання. Відповідно до розписок від 13.03.2012 року та 07.05.2012 року позивач виконав зобов`язання перед відповідачем та надав кошти в борг.

Суд вважає доведеним той факт, що відповідач отримав від позивача грошові кошти і зобов`язаний був у строк до 14.03.2013 року та 31.05.2013 року повернути їх.

Доказів повернення коштів отриманих в якості позики суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 101000 грн. - основного боргу, 25117,30 грн. - 3% річних, 156342,23 грн. - інфляційних витрат, зазначивши, що впродовж листопада 2015 року - вересня 2017 року ТзОВ "Тар-Транс" сплатило позивачу в рахунок погашення заборгованості відповідача 40000 грн., на підставі укладеного трьохстороннього договору між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Тар-Транс". Останній платіж було зроблено у вересні 2017 року.

З копії договору оренди транспортного засобу від 19.11.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 передає, а ТОВ "Тар-Транс" приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди автомобілі: марки Renault Magnum 2003 року випуску, колір коричневий, номер шассі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип ТЗ - сідловий тягач - Е , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4 , виданого 1-шим ВРВ ДАІ м. Івано-Франківська, 25.09.2007 року; марки SCHMITZ S 01, 2002 року випуску, колір оранжевий, номер шассі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , тип ТЗ -н/причіп бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_6 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого 1-шим ВРВ ДАІ м. Івано-Франківська, 25.09.2007 року.

Згідно пункту 2 вказаного договору транспортний засіб передається в оренду строком на один рік, а саме з 19.11.2015 року до 19.11.2016 року. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк (один рік) і на тих самих умовах, які були передбачені цим договром.

Пунктом 5 Договору передбачено, що орендна плата встановлена в розімрі 3000 грн. за один місяць. Орендну плату за користування транспортним засобом наймач сплачує наймодавцеві щомісячно, шляхом видачі готівки з каси товариства, не пізніше п`ятнадцятого числа місяця наступного за місяцем розрахунковим.

З копії Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2017 року встановлено, що дректор ТзОВ "Тар-Транс" та ОСОБА_1 склали даний акт про те, що стан взаємних розрахунків в рамках трьохсторонньої угоди між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзОВ "Тар-Транс" від 19.11.2015 року про часткове погашення ТзОВ "Тар-Транс" боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 13.03.2012 року є таким, що обороти за період з 19.11.2015 року до 30.09.2017 року становлять 40000 грн.

Проте, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що був укладений трьохсторонній договір між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Тар-Транс" про передачу в тимчасове платне користування вантажного автомобіля з причепом на пільгових умовах для часткового погашення боргу ОСОБА_2 . Жодних письмових претензій щодо невиконання договору позики, з вимогою про повернення боргу позивачем не надано.

Наданий позивачем договір оренди транспортного засобу від 19.11.2015 року підтверджує тільки те, що такий договір був укладений між ОСОБА_2 та ТзОВ "Тар-Транс" та орендна плата встановлена в розімрі 3000 грн. за один місяць користування автомобілів марки Renault Magnum 2003 року випуску, марки SCHMITZ S 01, 2002 року випуску.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Частиною першою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому дії, що свідчать про визнання боржником свого боргу або іншого обов`язку переривають позовну давність тільки в тому випадку, коли вони вчинені в межах дії визначеного законом строку позовної давності.

Дії, що свідчать про визнання боржником свого боргу або іншого обов`язку, які вчинені після закінчення визначеного законом строку позовної давності такий строк не переривають.

Так, судом встановлено, що згідно умов укладеного між сторонами договору позики, відповідач зобов`язався повернути борг до 14.03.2013 року та 31.05.2013 року.

Після невиконання боржником його обов`язку в указані дати почався відлік строк позовної давності для звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідний строк позовної давності закінчився 14.03.2016 року та 31.05.2016 року.

Посилання позивача на те, що був укладений трьохсторонній договір між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Тар-Транс" про передачу в тимчасове платне користування вантажного автомобіля з причепом на пільгових умовах для часткового погашення боргу ОСОБА_2 , і що такий борг частково був погашенийу вересні 2017 року, не знайшов свого підтвердження, а тому перебіг позовної давності не переривався.

Тобто у даних правовідносинах строк позовної давності до вимоги про стягнення боргу за розпискою від 13.03.2012 року почався 14.03.2013 року, за розпискою від 07.05.2012 року розпочався 31.05.2013 року, тобто зі строку повернення коштів за вказаними розписками. Оскільки до суду позивач звернувся 24.03.2020, а відтак строк позовної давності до вимог про стягнення боргу за розпискою від 13.03.2012 сплив 14.03.2016 року, за розпискою від 07.05.2012 сплив 31.05.2016 року, тому суд приходить до висновку, що до вимог позивача слід застосувати строк позовної давності і з цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

З цих підстав також слід відмовити в задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, оскільки дані правовідносини відпливають з основного зобов"язання, строк якого сплинув.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Представником відповідача надано договір про надання правової допомоги № 1/5 від 02.05.2019 року, яким визначено надані послуги та розмір їх оплати, додаткову угоду № 1 від 07.04.2020 року про зміну умов Договору № 1/5 про надання послуг правового характеру від 02.05.2019 року, акт приймання - здачі виконаних робіт від 06.07.2020 року про сплату за адвокатські послуги у розмірі 7000 гривень.

За таких обставин, сплачена відповідачем адвокату сума гонорару підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 626, 629, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 263-265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ТАР -ТРАНС" про стягнення коштів за договором позики відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , витрати на правову допомогу в розмірі 7000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Татарінова О.А.