Рішення № 90265095, 08.07.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9601/18

Провадження № 2/185/283/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 липня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Трубіциної А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Маньковського В.П.

представника Павлоградської міської ради Снєгирьової С.О.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кравченка Є.М.

представника органу опіки та піклування Костенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Гущина Олена Іванівна про визнання рішення органу приватизації неправомірним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2018 року позивач звернулась з позовом до відповідачів, заявлені наступні позовні вимоги:

-визнати частково недійсним розпорядження органу приватизації відділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 28195 в частині не включення ОСОБА_5 до списку осіб, які прийняли участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 ,

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане на ім`я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ,

-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 07 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Гущиною О.І., зареєстрований в реєстрі за номером 963.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив посилається на те, що при здійсненні приватизації квартири АДРЕСА_1 її малолітня онука ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала у цій квартирі, однак дитина безпідставно не була включена до осіб, які приймали участь у приватизації квартири. Це житло є єдиним місцем проживання дитини, мати дитини ОСОБА_1 як законний представник не надавала згоду на виключення дитини з числа осіб, які мають право на приватизацію квартири, не відмовлялась від імені дитини від приватизації житла. ОСОБА_5 на даний час не досягла повноліття, тому строк позовної давності не пропущений. Договір купівлі-продажу квартири, укладений з ОСОБА_2 , не відповідав її внутрішній волі, не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а також суперечив правам та інтересам її малолітньої онуки. Договір був укладений на вимогу ОСОБА_2 як гарантія повернення нею грошових коштів за договором позики. Однак після повернення боргу ОСОБА_2 відмовився повернути їй квартиру.

Згідно поданих відзивів на позов відповідачі ОСОБА_2 та Павлоградська міська рада позовні вимоги не визнають.

ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

- позивач не зазначає які саме її права чи інтереси були порушені, не надає доказів того, що має право звертатися до суду з позовом в інтересах своєї онуки,

- наявність чи відсутність у неповнолітньої ОСОБА_5 права користування кватирою АДРЕСА_1 на час її приватизації та продажу вже досліджувалася судом при розгляді цивільної справи № 2-4967/2011,

- обставини укладення договору купівлі-продажу квартири досліджувалися судом при розгляді цивільної справи № 185/7389/14-ц,

- позивач звернулась до суду з пропуском трирічного строку позовної давності.

Павлоградська міська рада просить у позові відмовити, посилаючись на наступне:

-органом приватизації було дотримано визначену законом процедуру при здійсненні приватизації квартири АДРЕСА_1 , в матеріалах приватизаційної справи наявні документи: заява позивача від 09 листопада 2009 року, довідка про склад сім`ї наймача ізольованої квартири від 09 листопада 2009 року, згідно якої на момент приватизації у спірній квартирі зареєстрована лише позивач, також зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виписані 11 серпня 2009 року ,

-за достовірність документів, які надаються до органу приватизації, несуть відповідальність особи, які їх надають,

-позивач разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 самостійно усунули дитину від права на участь у приватизації квартири шляхом зняття її з реєстрації місця проживання у цій квартирі,

-законність дій органу приватизації була підтверджена рішенням суду у справі № 2-4967/11.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

При цьому представник позивача наголосив на тому, що при здійсненні приватизації були порушені права дитини, про що зазначив орган опіки та піклування, тому ці права повинні бути відновлені незалежно від того, хто саме винен в їх порушенні.

Представник відповідача - Павлоградської міської ради у судовому засіданні просила відмовити у позові в частині визнання неправомірним рішення органу приватизації, посилаючись на те, що на час здійснення приватизації дитина не була зареєстрована в квартирі, всі акти про фактичне проживання дитини у квартирі складені після здійснення приватизації.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просив у позові відмовити, оскільки приватизація без участі дитини була здійснена внаслідок свідомих, навмисних дій її матері та баби, які зняли дитину з реєстрації у квартирі і подали до органу приватизації відповідні документи.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні пояснила, що дійсно малолітня дитина ОСОБА_5 фактично проживала у квартирі АДРЕСА_1 , права дитини були порушені не органом приватизації, а тією особою, яка зняла з реєстрації дитину перед проведенням приватизації.

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що вона надала своїй матері ОСОБА_3 згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_1 лише від свого імені, на виключення з приватизації своєї дочки ОСОБА_5 вона не погоджувалась.

Свідок ОСОБА_7 - начальник відділу по реєстрації та обліку громадян Павлоградської міської ради пояснила, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена на одну особу - ОСОБА_3 на підставі тих документів, які надала сама ОСОБА_3 , зокрема довідки про склад сім`ї, згідно якої ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі одна. Підстав сумніватися у достовірності наданих документів не було, орган приватизації не уповноважений здійснювати перевірку відомостей, які містяться у наданих документах. За достовірність цих відомостей відповідає особа, яка звертається з заявою про приватизацію.

Свідок ОСОБА_8 , яка проживає в будинку АДРЕСА_1 , у судовому засіданні пояснила, що знає сім`ю ОСОБА_3 і ситуацію з приватизацією квартири. Дійсно дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_1 надавала матері дозвіл на приватизацію квартири, але неповнолітня онука ОСОБА_5 з народження постійно проживала в квартирі АДРЕСА_1 і була незаконно позбавлена права на участь у приватизації. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_1 дійсно виписалася з квартири, оскільки збиралася проживати окремо від матері, писала про це заяву в ЖЕК в її присутності. У цій заяві ОСОБА_1 не зазначала, що виписується разом з дитиною. Також при написанні цієї заяви був присутній молодий чоловік, з яким ОСОБА_1 збиралася проживати разом. Дочка ОСОБА_1 – ОСОБА_5 ніколи не виселялась з квартири і проживала разом з бабусею.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що її батьки проживають по сусідству з позивачем, вона може підтвердили, що онучка ОСОБА_3 - ОСОБА_5 з народження і до зими 2019 року проживала разом з бабусею за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що при здійсненні приватизації квартири АДРЕСА_1 та укладенні договору купівлі-продажу цієї квартири були порушені права та інтереси її малолітньої онуки ОСОБА_5 .

Таким чином ОСОБА_3 звернулась з позовом не в своїх власних інтересах, а в інтересах онуки.

Як передбачено ст.59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб захищають в суді їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Статтею 258 Сімейного кодексу України передбачено право баби, діда на звернення до суду за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх онуків без спеціальних на те повноважень.

Згідно з ч.4 ст.261 Цивільного кодексу України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при здійсненні приватизації квартири були порушені права дитини, яка на даний час не досягла повноліття, тому строк позовної давності не пропущений.

Порядок передачі квартир у власність громадян, склад документів та порядок їх оформлення при передачі державного житла у власність громадян станом на дату приватизації квартири був визначений Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56, складеним відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як передбачено пунктами 20, 21 зазначеного Положення, при оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за

якими зберігається право на житло.

Таким чином саме на особу, яка звертається з заявою про приватизацію квартири покладено обов`язок надати довідку про склад сім`ї із зазначенням прописаних та проживаючих у квартирі осіб, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», діючими на час здійснення приватизації, не було передбачено обов`язку органу приватизації будь-яким чином перевіряти достовірність даних про склад сім`ї, які зазначаються у довідці про склад сім`ї.

Позивач ОСОБА_3 особисто подавала документи на приватизацію квартири, при цьому у заяві на приватизацію вона не зазначила жодних відомостей про право малолітньої дитини на житлове приміщення (том 1 а.с.210).

Заява ОСОБА_3 про передачу їй у приватну власність квартири за адресою АДРЕСА_1 від 09 листопада 2009 року містить підписи повнолітніх членів сім`ї наймача, у тому числі ОСОБА_1 , засвідчені керівником підприємства по обслуговуванню житла (том 1 а.с.210).

Натомість позивачем була надана довідка про склад сім`ї, в якій вказано про те, що ОСОБА_3 прописана у квартирі одна, інші члени сім`ї, у тому числі дочка ОСОБА_1 та онучка ОСОБА_5 виписані 11 серпня 2009 року (том 1 а.с.211).

Відповідно до ст. 242 Цивільного кодексу України батьки є законними представниками своїх дітей. Це означає, що батьки вчиняють правочини, здійснюють усі юридичні дії від імені своїх дітей на підставі факту свого споріднення.

15 червня 2009 року ОСОБА_1 написала власноручно заяву, за змістом якої надала свою згоду своїй матері - ОСОБА_3 на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 без її участі, оскільки проживає за адресою АДРЕСА_4 (том 1 а.с.213).

Згідно ч.1 ст.160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Як передбачено ч.4 ст.29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Таким чином до досягнення дитиною 10 років її місце проживання може бути зареєстроване лише за місцем проживання батьків (або одного з них).

На день здійснення приватизації - 09 листопада 2009 року ОСОБА_5 досягла трирічного віку.

У судовому засіданні встановлено і не заперечувалось учасниками справи, що малолітня дитина ОСОБА_5 має лише матір - ОСОБА_1 , відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Опіка над дитиною не встановлювалася.

Таким чином відповідно до положень ч. 4 ст. 29 Цивільного Кодексу України, які були чинними і на час здійснення приватизації, місце проживання трирічної дитини могло бути зареєстроване лише за місцем проживання матері.

Тому зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання у квартирі окремо від її трирічної дитини суперечило б вимогам діючого законодавства, а також принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року про те, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Позивач ОСОБА_3 звернулась з позовом в інтересах онуки ОСОБА_5 , посилаючись на ті самі доводи і обставини, що вже були предметом судового розгляду у цивільній справі № 2-4967/2011 (том 1 а.с. 84-86).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року, яке набрало законної сили 10 травня 2012 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого розпорядженням органу приватизації № 28195 від 09 листопада 2009 року.

У цьому позові ОСОБА_1 посилалася на те, що влітку 2009 року між мешканцями квартири АДРЕСА_1 була досягнута домовленість про здійснення приватизації цієї квартири на користь ОСОБА_3 . 11 серпня 2009 року ОСОБА_1 знялась з реєстрації у зазначеній квартирі, а після здійснення приватизації знову там зареєструвалася. При цьому ОСОБА_3 надала органу приватизації неправдиві відомості про відсутність прав на квартиру малолітньої дитини, тоді як ОСОБА_5 фактично проживала з бабусею як член сім`ї.

Відповідно до положень ч.4, 5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням суду у цивільній справі № 2-4967/2011 встановлено, що органом приватизації Павлоградської міської ради були дотримані всі вимоги закону при проведенні приватизації квартири АДРЕСА_1 . При цьому суд прийняв до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 , надані у судовому засіданні, згідно яких з червня 2009 року вона знялась з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та разом з дочкою проживала по АДРЕСА_4 і тільки через півтора року знов зареєструвалася за адресою спірної квартири.

ОСОБА_3 брала участь у справі № 2-4967/2011 як відповідач, з тексту рішення суду видно, що ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, зазначених позивачем обставин не оспорювала.

Також в обґрунтування позову ОСОБА_3 посилається на те, що приватизація квартири була нею здійснена з метою укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 , що в свою чергу було необхідною умовою для отримання займу грошових коштів на лікування онуки, однак після сплати боргу ОСОБА_2 відмовився повертати квартиру.

Ті самі доводи позивача досліджувалися судом при розгляді цивільної справи № 185/7389/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07 грудня 2009 року (том 1 а.с.87-90).

Позовна заява ОСОБА_3 у справі № 185/7389/14-ц мотивована тим, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири сторони домовились про його розірвання у разі повернення продавцем отриманих за договором коштів від покупця до серпня 2010 року. Однак ОСОБА_2 , отримавши кошти в обумовленій сумі, відмовився розірвати договір за згодою сторін.

Рішенням суду від 05 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 22 січня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки з договору купівлі-продажу від 07 грудня 2009 року видно, що можливість його розірвання сторонами передбачена не була, законні підстави для розірвання договору у судовому порядку також відсутні.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Гущина Олена Іванівна про визнання рішення органу приватизації неправомірним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 23 листопада 2018 року, знявши арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 701012124, дата державної реєстрації права власності 09.01.2013 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- Павлоградська міська рада, 51400 Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 95, ЄДРПОУ 33892721,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

- Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, 51400 Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 95, ЄДРПОУ 04052229,

- Комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», 51400 Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Шевченка, 138-А, ЄДРПОУ 03341813,

- приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Гущина Олена Іванівна, свідоцтво № 1819, 51400 Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Озерна, 90, каб.39.

Суддя У.М. Болдирєва