Ухвала суду № 90263907, 06.07.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1726/20

Провадження № 1-кп/211/487/20

У Х В А Л А

06 липня 2020 року Колегія суддів Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Середньої Н. Г.,

суддів Ткаченко С.В., Гіди О.С.,

при секретарі Зайцевій А.М.,

розглянувши у відкритом судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження № 12019040720001723 від 23.12.2019 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, частини 2 статті 115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – БойкаА.О., захисників – Савчук М.А., Сілкіної М.В., Захарової М.В., обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

у відсутність потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілого - Гунченко О.М.,

встановив:

В провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилається на те, що обвинувачені підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі. Ризики, які існували при обранні та продовженні строків тримання під вартою не змінились (п. 1 , 3, ч.1 ст. 177 КПК України- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на експертів та свідків). Всі троє мають слабкі соціальні зв`язки, можуть впливати на свідків та експерта, щодо допиту яких може виникнути необхідність. Обвинувачений ОСОБА_2 , ОСОБА_3 раніше були судимі, однак вчинили нові злочин. За відсутності стримуючих факторів, обвинувачені можуть переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконного впливу на потерпілих, тощо.

Обвинувачені заперечували проти клопотання прокурора, кожен окремо просили суд обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 зауважив, що має постійне місце проживання, роботу, батьків, з якими підтримує міцні зв`язки, обвинувачений ОСОБА_2 посилався також на необхідність догляду за матір`ю похилого віку, обвинувачений ОСОБА_3 також посилався на те, що не переховувася, навпаки сам з`являвся до поліції та цікавився розглядом справи.

Захисник Савчук М.А. проти клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на недоведеність ризиків прокурором, припущення прокурора щодо можливості впливу на свідків, потерпілих, презумпцію невинуватості, часткове дослідження письмових доказів судом, які зібрані з порушенням норм кримінально-процесуального закону. Вважала достатнім запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, так як він має постійне місце проживання та просила врахувати вказані вище обставини.

Захисник Сілкіна М.В. заперечувала щодо клопотання прокурора з аналогічних підстав, недоведеність ризиків, також вважала можливим щодо її підзахисного обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Захисник Захарова М.В. також вважала, що прокурором не доведено наявність ризиків, пояснювала, що очевидців правопорушення не має, часткове дослідження письмових матеріалів, які не свідчать про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 . Її підзахисний не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватись від органів слідства чи суду. Посилалась на рішення Європейського Суду з прав людини, у тому числі щодо легітимності мети запобіжного заходу, презумпції невинуватості, а також на відстуність обгрунтованої підозри.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Вирішуючи заявлені у судовому засіданні клопотання, суд приймає до уваги, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При вирішенні клопотання про продовження строкві тримання під вартою, суд приймає до уваги, що обвинувачені, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному вбивстві двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при його продовженні не змінилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 має місце реєстрації в Кривому Розі, не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. Суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за ст. 186 ч. 2 КК України. Він не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. Суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за ст. 309 ч. 1 КК України. Він не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. Суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Також колегія суддів враховує стадію провадження, а саме, що суд здійснює дослідження письмових доказів, не вирішено питання щодо допиту свідків, потерпілих.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Отже колегія суддів вважає що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, враховуючи також положення статті 178 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - по 03 веренся 2020 року включно.

Крім того, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України, не знаходить підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, так, як злочин у якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був вчинений із застосуванням насильства, наслідком якого є настання смерті двох осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 309 КПК України, суд –

ухвалив:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - по 03 вересня 2020 року включно без визначення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів - по 03 вересня 2020 року включно без визначення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів - по 03 вересня 2020 року включно без визначення застави.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій особі місць ув`язнення.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Судді Н. Г. Середня

С.В. Ткаченко

О.С. Гіда