Ухвала суду № 90263415, 08.07.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4417/20

Провадження № 2/161/1992/20

У Х В А Л А

08 липня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Стецюка Р.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Головного управління Національної поліції у Тернопільській області Крайника Н.В.

представника відповідача Прокуратури Тернопільської області Марцун А.А.

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Луцьку клопотання представника відповідача - Прокуратури Тернопільської області про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області, Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба , про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів прокуратури та досудового розслідування, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулась в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до Прокуратури Тернопільської області, Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів прокуратури та досудового розслідування.

Від представника відповідача Прокуратури Тернопільської області Марцун А.А., через канцелярію суду, надійшло клопотання про залишення без руху даної позовної заяви. Клопотання обґрунтовує тим, що при зверненні до суду із позовною заявою позивачем не сплачено судовий збір. Зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди позивач вказує ст.1176 ЦК України та Закон України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закону), однак вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаної норми ЦК і Закону у позивача відсутні, а тому у даній справі позивач повинна сплатити судовий збір, відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Заслухавши думку позивача, яка заперечувала щодо задоволення клопотання, думку представника Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, який покладався на розсуд суду, думку представника Прокуратури Тернопільської області, яка підтримала клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Положеннями ч.11 ст. 187 ЦПК України передбачено можливість залишення позовної заяви без руху, якщо після відкриття провадження у справі буде встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області перевірено відповідність даної позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та встановлено, що зазначена позовна заява подана з додержанням вимог статей 175, 177 ЦПК України, відсутні підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі. Тому позовну заяву ухвалою від 23 березня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Посилання відповідача на ту обставину, що у позивача відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1176 ЦК України та Закону, а тому у даній справі позивач повинна сплатити судовий збір, відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір», судом оцінюється критично.

Відповідно до п.13. ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, підстави для залишення без руху даної позовної заяви, зазначені у клопотанні представником відповідача є власним трактуванням положень Закону.

Залишення позовної заяви без руху із зазначених підстав призведе до порушення права позивача на доступ до суду, гарантованих ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 ЦПК України.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду, що є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись, ст.ст. 12, 175, 177, 260 ЦПК України, п.13. ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідача - Прокуратури Тернопільської області про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області, Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба , про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів прокуратури та досудового розслідування – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк