Рішення № 9026175, 15.01.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/21015.01.08

за позовом          фізичної особи - підприємця Дегнери Сергія Антоновича, м. Умань

до          закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма", м. Київ

про виконання договору в натурі та стягнення 80155,54 грн.

за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма", м. Київ

до фізичної особи - підприємця Дегнери Сергія Антоновича, м. Умань

про визнання недійсним договору та стягнення 24000,00 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Павлюк А.О.

За участю представників сторін:

від позивача (первісного): Парфьонов М.О., предст., дов. № 82 від 21.07.2008 року.

від відповідача (первісного):          Прудка І.М., предст., дов. №01/13-1095/1 від 07.07.2008

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Дегнера Сергій Антонович звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" про виконання договору в натурі та стягнення 80155,54 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір №8 від 12.09.2005 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач –прийняти та оплатити центрифугу FZPo 1000 C-Gi загальною вартістю 168000 грн. При цьому відповідно до п.3.2 Договору №8 оплата товару здійснюється відповідачем частковою передплатою в розмірі 50% вартості товару в сумі 84000 грн. протягом 10 днів з моменту підписання договору. Разом з тим, відповідач в порушення умов Договору №8 суму передплати у повному обсязі не сплатив, відповідно товар не прийняв, внаслідок чого позивач зазнав додаткових витрат, пов’язаних зі зберіганням товару у загальному розмірі 14698,00 грн.

При цьому позивач посилається на неодноразові звернення до відповідача з вимогами щодо належного виконання умов договору, однак сплата авансового платежу в повному обсязі не відбулась. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути 60 000 грн. –основного боргу, 5 457,54 грн. –пені та 14 698 грн. – витрат понесених на зберігання товару.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.2008 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.07.2008 року.

Відповідач не погодився з позовом та надав відзив. Крім того відповідач подав зустрічну позовну заяву до фізичної особи –підприємця Дегнери Сергія Антоновича про визнання недійсним договору та стягнення 24000,00 грн.

В відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що вважає Договір № 8 від 12.09.2005 року недійсним та заявив про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви, первісний відповідач посилається на те, що Договір №8 від 12.09.2005 року було підписано особою, яка не мала належних повноважень для його підписання від імені первісного відповідача. Відтак означений договір не створює будь-яких прав та обов’язків для первісного відповідача. первісний відповідач наголошує, що з 27.03.2004 року по 01.10.2007 року Головою правління закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" був Курищук К.В., який згідно чинного законодавства України та Статуту товариства мав право вчиняти від його імені юридично значимі дії без довіреності. Виконання обов'язків Голови правління на 12.09.2005 року та 28.09.2005 року на будь-кого не покладалось, доручення Горбову А.О. на підписання будь-якого договору з фізичною особою –підприємцем Дегнерою С.А. не надавалося. Отже, на думку первісного відповідача, договір купівлі –продажу № 8 від 12.09.2005 року є недійсним з моменту вчинення.

При цьому первісний відповідач зазначає, що ним 02.08.2007 року та 04.09.2007 року було помилково і безпідставно перераховано первісному позивачу грошові кошти в розмірі 24 00 грн., в зв'язку з чим останньому двічі направлялись лити № 01/13-246 від 19.02.2008 року та № 01/13-596 від 31.03.2008 року з вимогою повернути зазначені кошти, однак вказані листи залишилися без задоволення.

Підсумовуючи зустрічну позовну заяву, первісний відповідач просить визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі –продажу № 8 від 12.09.2005 року та стягнути з фізичної особи –підприємця Дегнери Сергія Антоновича на користь закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" 24 000 грн.

Первісний позивач подав відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначив, що вимоги первісного відповідача про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угоди не можуть бути задоволені, оскільки первісний відповідач фактично визнав договір чинним та таким, що не суперечить правам та інтересам сторін так як провів передоплату за поставлений товар із вказанням призначення платежу за підписом уповноваженої особи.

Розгляд справи відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви. В судовому засіданні 15.01.2009 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд-

ВСТАНОВИВ :

29.09.2005 року фізичною особою –підприємцем Дегнерою Сергієм Антоновичем (надалі по тексту ФОП Дегнера, первісний позивач, зустрічний відповідач) та закритим акціонерним товариством "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" (надалі по тексту ЗАТ "ТККППВБП "Біофарма", первісний відповідач, зустрічний позивач) в особі В.о. Голови правління Горбова В.О. було підписано Договір купівлі-продажу №8 від 12.09.2005 року ( надалі по тексту Договір № 8), відповідно до умов якого первісний позивач продає, а первісний відповідач купує центрифугу FZPo 1000 C-Gi.

Відповідно до п.2.1 Договору №8 первісний позивач бере на себе зобов’язання після попередньої оплати в строк не пізніше 7 днів передати первісному відповідачеві товар. Первісний відповідач бере на себе зобов’язання здійснити оплату товару у строки і в порядку, передбачені цим договором (п.2.2 Договору №8).

Згідно з п. 3.1 Договору №8 вартість товару становить 168000 грн. Пункт 3.2 Договору №8 визначає, що оплата товару здійснюється первісним відповідачем частковою передплатою в розмірі 50% вартості товару в сумі 84000 грн. протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п.6.2 Договору №8 за прострочення платежів покупець сплачує продавцю пеню із розрахунку від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу 1/365 від подвійної облікової ставки НБУ по рефінансуванню.

Матеріалами справи встановлено, що від імені первісного відповідача Договір №8 було підписано В.о. Голови правління Горбовим А.О. Підпис Горбова А.О. завірено печаткою підприємства.

Протягом встановленого Договором № 8 строку первісний відповідач на рахунок первісного позивача суму передоплати не перерахував.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП Дегнера неодноразово звертався до ЗАТ "ТККППВБП "Біофарма" з вимогою перерахувати кошти ( лист № 45 від 21.12.2005 року, лист № 35 від 12.05.2006 року) в розмірі передоплати в сумі 84 000 грн.

Як свідчать наявні у справі Виписки з банківського рахунку первісного позивача від 02.08.2007 року та від 04.09.2008 року, на виконання умов Договору №8 первісним відповідачем було сплачено на користь первісного позивача грошові кошти у загальному розмірі 24000 грн.

При цьому, як убачається з зазначених банківських виписок та копій платіжних доручень № 1039 від 02.08.2007 року, № 11556 від 04.09.2007 року призначенням платежів первісним відповідачем вказано: сплата за центрифугу зг. Дог. № 8 від 12.09.2005 року.

29.01.2008 року первісний позивач направив первісному відповідачеві претензію з вимогою сплатити 31950 грн. пені за прострочення виконання обов’язку зі сплати авансу за договором №8 за період з 09.10.2005 року по 29.01.2008 року.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що первісним відповідачем на адресу первісного позивача було направлено листи № 01/13-246 від 19.02.2008 року та № 01/13-596 від 31.03.2008 року, в яких ЗАТ "ТККППВБП "Біофарма" зазначало, що вважає Договір № 8 недійсним з моменту вчинення, оскільки він підписаний від імені ЗАТ "ТККППВБП "Біофарма" особою, яка не мала права на підписання вказаного договору та просило ФОП Дегнеру повернути помилково перераховані кошти в розмірі 24 000 грн.

Сторони не досягли взаємної згоди та первісний позивач звернувся до суду.

При цьому, господарський суд, враховуючи характер спірних взаємовідносин, а також той факт, що первісний позивач просить суд стягнути суму заборгованості, що утворилась в зв'язку з невиконанням первісним відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 8, який первісний відповідач в свою чергу просить визнати недійсним, вважає за доцільне розглянути по суті спочатку зустрічну позовну заяву.

Щодо зустрічної позовної заяви встановлено наступне.

Як встановлено вище, ЗАТ "ТККППВБП "Біофарма", обґрунтовуючи свої вимоги посилається на недійсність Договору № 8 з моменту вчинення в зв'язку з тим, що зазначений договір від імені підприємства підписаний не уповноваженою особою, а тому договір, на думку зустрічного позивача, не створює будь-яких прав та обов'язків для ЗАТ "ТККППВБП "Біофарма".

Господарський суд враховує зазначені доводи зустрічного позивача, однак звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 3 ст. 203 визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 9.2 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що оплата первісним відповідачем частини вартості товару за договором купівлі-продажу №8, є фактичним підтвердженням того, що первісний відповідач схвалив укладення договору купівлі-продажу №8 та приступив до його виконання. Твердження первісного відповідача, що кошти було перераховано помилково, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки наявні у справі виписки з банківського рахунку первісного позивача від 02.08.2007 року та 04.09.2008 року, містять чіткі та недвозначні посилання на виконання умов Договору №8 як на підставу здійснення платежу.

Крім того, господарський суд враховує і той факт, що підпис посадової особи на Договорі № 8 скріплений печаткою підприємства, а відтак позивач за первісним позовом не мав підстав для перевірки повноважень особи, що підписала відповідний документ. При цьому, це є додатковим доказом схвалення ЗАТ "ТККППВБП "Біофарма" укладеної угоди.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання Договору № 8 недійсним, а відтак доводи зустрічного позивача про безпідставне перерахування зустрічному відповідачу коштів в розмірі 24 000 грн. є необґрунтованими.

Таким чином вимоги зустрічної позовної заяви є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати в повному обсязі покладаються на зустрічного позивача.

Щодо первісної позовної заяви слід зазначити наступне.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пункт 3.2 Договору №8 визначає, що оплата товару здійснюється відповідачем частковою передплатою в розмірі 50% вартості товару в сумі 84000 грн. протягом 10 днів з моменту підписання договору. Таким чином, первісний відповідач був зобов’язаний здійснити попередню оплату за центрифугу FZPo 1000 C-Gi у розмірі 84000 грн. до 09.10.2005 року. В той же час, відповідна оплата у визначений договором № 8 строк здійснена не була. При цьому, первісний відповідач не навів у своєму відзиві або у судовому засіданні жодних доказів порушення первісним позивачем його зобов'язань, які б зумовити несплату первісним відповідачем попередньої оплати за Договором купівлі-продажу №8.

Відтак, суд вбачає обґрунтованими твердження первісного позивача про порушення первісним відповідачем його обов’язків зі сплати вартості товару, відповідно до умов передбачених договором купівлі-продажу №8 та законодавством України.

Враховуючи той факт, що суд не знайшов підстав для визнання Договору № 8 недійсним, а також приймаючи до уваги проведення первісним відповідачем часткової проплати за даним договором, господарський суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог первісного позивача щодо стягнення з первісного відповідача 60 000 грн. заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на зберігання товару встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи 16.01.2006 року первісним позивачем було укладено Договір відповідального зберігання №5 з приватним підприємством „Дельта” (надалі по тексту ПП "Дельта"), відповідно до умов якого первісний позивач передав, а ПП „Дельта” прийняло на відповідальне зберігання центрифугу FZPo 1000 C-Gi. Плата за зберігання вказаного майна, відповідно до п.4.1 Договору №5, складає 500 грн. на місяць. Згідно з п.6.1 Договору №5, зазначений договір діє до 31.12.2006 року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору ні одна з сторін не подасть пропозиції щодо його розірвання, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (п.6.3 Договору №5).

Додатковою угодою №1 до Договору №5 від 16.01.2006 року, підписаною між первісним позивачем та ПП „Дельта” 30.12.2006 року, плата за зберігання центрифуги збільшена до 600 грн. на місяць.

Додатковою угодою №2 до Договору №5 від 16.01.2006 року, підписаною між первісним позивачем та ПП „Дельта” 30.12.2007 року, плата за зберігання центрифуги збільшена до 700 грн. на місяць.

Згідно з актом звірки між первісним позивачем та ПП „Дельта” від 01.04.2008 року всього в якості плати за послуги зі зберігання центрифуги FZPo 1000 C-Gi нараховано 15058 грн.

Первісний позивач просить стягнути з первісного відповідача суму понесених витрат на зберігання товару згідно укладеному Договору відповідального зберігання № 5 в розмірі 14 698 грн., обґрунтовуючи зазначену суму як збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 623 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Оскільки, як було встановлено вище, первісним відповідачем було порушено його зобов’язання щодо попередньої оплати частини вартості товару, після чого згідно договору первісний позивач зобов'язаний був здійснити передачу товару, суд вбачає правомірними дії первісного позивача, направлені на збереження товару, зокрема укладення з цією метою договору відповідального зберігання №5 з ПП „Дельта” від 16.01.2006 року. Витрати, ж, первісного позивача, які останній мусив зробити у зв’язку з порушенням первісним відповідачем зобов’язань по договору №8, суд вважає збитками первісного позивача та приходить до висновку щодо їх відшкодування за рахунок первісного відповідача.

При цьому, господарський суд звертає увагу на наступні обставини. В позовній заяві первісний позивач з посиланням на акти звірки розрахунків підписані між ним та зберігачем б/н від 01.01.2008 року та від 01.04.2008 року просить стягнути з первісного відповідача витрати на зберігання товару в розмірі 14 698 грн.

При цьому, на підтвердження сплати зберігачу коштів, первісним відповідачем надано копію платіжного доручення № 151 від 28.03.2008 року, згідно якого за складське зберігання центрифуги згідно договору № 5 від 16.01.2006 року ФОП Дегнера перераховано ПП "Дельта" 12 958 грн. Інших доказів на підтвердження перерахування коштів зберігачу на підставі Договору № 5 матеріали справи не містять. Довідка ПП "Дельта" № 85 від 09.08.2008 року не підтверджує факту здійснення проплат за договором зберігання в обсягах заявлених первісним відповідачем до стягнення.

Таким чином, первісні позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 958 грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 5 457,54 грн. встановлено наступне.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за прострочення платежів Покупець сплачує Продавцю пеню із розрахунку від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу 1/365 від подвійної облікової ставки НБУ по рефінансуванню, тобто згідно з положенням Закону України від 22.11.1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Дії первісного відповідача є порушенням зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Однак, при цьому, господарський суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено матеріалами справи, згідно п. 3.2 Договору № 8 оплата товару здійснюється первісним відповідачем частковою передплатою в розмірі 50% вартості товару в сумі 84000 грн. протягом 10 днів з моменту підписання договору. Договір підписано сторонами 28.09.2005 року і відповідно порушення грошового зобов'язання з боку первинного відповідача мало місце з 09.10.2005 року.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином нарахування пені згідно ст. 232 Господарського кодексу України припинилося 09.04.2006 року, а строк позовної давності щодо її стягнення в судовому порядку закінчився 09.10.2006 року.

Враховуючи викладені обставини господарський суд вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності щодо стягнення з первісного відповідача пені

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. п. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, приймаючи до уваги заяву первісного відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, а також враховуючи встановлений судом факт пропуску первісним позивачем строків позовної давності господарський суд приходить до висновку щодо відмови первісному позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладені обставини та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з первісного відповідача на користь первісного позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 33, 49, 66,67,68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма»( 03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9 р/р № 26002000002915 в ВАТ "Універсал Банк" м. Київ, МФО 322001, код ЄДРПОУ 32302465) на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Дегнери Сергія Антоновича ( 20300, м. Умань, вул. Леніна, 33, Черкаської області, р/р № 26006051500565 в ЧГРУ "ПриватБанк" м. Умані, МФО 354347, ід. код. 1774809133, свідоцтво № 9481 від 15.05.2003 року) 72 958 грн. (сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень), з яких 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень) - основна заборгованість, 12 958 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень) –витрати на зберігання товару, а також 729,58 грн. (сімсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят вісім копійок)–державного мита та 107,40 грн. (сто сім гривень сорок копійок) витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О. С. Копитова