Рішення № 90260338, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ № 640/16697/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2019 № 3158881-1305-2615.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України «Про Державний земельний кадастр», Постанову Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру» та зазначає про відсутність правових підстав для визначення суми податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб, оскільки земельну ділянку під будинком не сформовано та їй не присвоєно кадастровий номер.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України та зазначає про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2019 № 3158881-1305-2615, оскільки обов`язок сплачувати земельний податок чи орендну плату виникає з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду). Відповідач також зазначає про правомірність обрахування ставки земельного податку в 2019 році відповідно до пункту 5 додатку 3 Положення про плату за землю в місті Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 26.04.2019 року сформовано податкове повідомлення - рішення № 3158881-1305-2615, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 28 531,87 грн за 2019 рік.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у статті 377 Цивільного кодексу України.

Отже, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК України).

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.03.2012 позивач є власником нежилих приміщень з № 1 по № 11 підвалу, № 1 першого поверху (групи приміщень № 31) загальною площею 141,50 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (літера А).

Отже, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №826/11166/16.

Разом з тим, розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку, необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).

Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.

В якості документів, на підставі яких Головним управлінням ДФС у м. Києві здійснювався розрахунок земельного податку у межах спірних правовідносин, представником відповідача надано лист Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 16.01.2016 № 432-164 з інформацією про загальну площу будинків та площу земельних ділянок, які надані для обслуговування будинків.

Разом з тим, як вбачається з відзиву відповідача, розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідачем здійснено самостійно відповідно до підпункту 2.1 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 за формулою:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де

Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях;

Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;

Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

Відповідачем визначено, що нормативна грошова оцінка у 2019 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,022029 га становить:

2853187,24 = 1517,08 х 220,29 х 3,0 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06, де:

1517,08 грн - грошова оцінка за 1 кв.м;

220,29 кв.м. - пропорційна частка площі земельної ділянки;

3 - функціональний коефіцієнт за місцезнаходження земельної ділянки;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт.

Пропорційна частка площі земельної ділянки вирахувана таким чином:

4272,00 : 2744,00 х 141,50 = 220,29, де:

4272,00 - прибудинкова територія житлового будинку АДРЕСА_3 згідно з інформацією, наданою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» у листі від 16.01.2016 № 432-164;

2744,00 - загальна площа будинку АДРЕСА_3 згідно з інформацією, наданою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» у листі від 16.01.2016 № 432-164;

141,50 - площа нежилих приміщень, що належать позивачу згідно з договором купівлі-продажу від 27.03.2012.

Коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).

Відповідно, сума земельного податку за 2019 рік, розрахованого ОСОБА_1 за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , становить:

2853187,24 х 1% = 28531,87 грн.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України 11.12.2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (із змінами і доповненнями, далі - Закон №1378), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону №1378, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина третя статті 23 Закону №1378).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не належить до повноважень територіального органу Державної фіскальної служби України.

Одночасно суд бере до уваги посилання відповідача на лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.08.2019 № 0570202/1-15372, яким повідомлено, що в Департаменті відсутня інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, та зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 193 Земельного кодексу України передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (стаття 194 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 3613), відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

У відповідності до частини першої статті 15 Закону № 3613, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру (частина перша статті 38 Закону №3613).

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі (частина третя статті 38 Закону №3613).

Таким чином, для реалізації податковим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено дотримання порядку визначення земельного податку позивачу.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про обґрунтованість здійсненого розрахунку земельного податку та, як наслідок, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2019 № 3158881-1305-2615.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір в розмірі 806,82 грн, згідно з квитанцією № 52656 від 29.08.2019.

Разом з тим, згідно із пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за звернення до адміністративного суду фізичної особи з позовом майнового характеру складає 1 відмоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного та враховуючи зміст заявлених позовних вимог, ставка судового збору за звернення до суду з даним позовом у 2019 році складала 768,40 грн.

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Згідно з пунктом частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з метою повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 38,42 грн позивачу необхідно звернутись до суду з відповідною заявою.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у своєму відзиві вказав про необхідність подання позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Пояснень та доказів про неспівмірність даних витрат із складністю справи не надав.

Разом з тим, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позову додано: копії договору про надання правової (правничої) допомоги №0002/13/14/1-1/07/2019 від 01.07.2019 року, додаткової угоди №1 від 01.07.2019 до договору про надання правової (правничої) допомоги, ордеру серії КС №325993 від 01.08.2019, рахунку №0002/13/14/1(1) від 13.08.2019, виписка з рахунку АБ «С.Андрощука» в АТ «Кредобанк» від 27.08.2019 про оплату згідно рахунку №0002/13/14/1(1) від 13.08.2019 від ОСОБА_1 у сумі 12 579,25 грн. Опис наданих послуг вказано в пунктах 1.1-1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги.

З наведеного вище слідує, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2019 № 3158881-1305-2615.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 39439980).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 579 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 25 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева