Ухвала суду № 90260046, 06.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

06 липня 2020 року м. Київ № 640/13138/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовомОСОБА_1 доСолом`янського районного відділу держаної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провизнання протиправними дій та скасування постанови від 01.06.2020 року № 59872558, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Солом`янського районного відділу держаної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

визнати протиправними (незаконними) дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального «регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.P. у виконавчому провадженні ВП № 59872558 щодо звернення стягнення на автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , який перебуває у заставі AT «ПроКредит Банк»;

визнати протиправною та скасувати в повному обсязі постанову про опис та арешт майна боржника від 01.06.2020 року ВП № 59872558, прийняту головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойкою Л.P. у виконавчому провадженні ВП № 59872558, якою описано, накладено арешт та вилучено на автомобіль марки AND ROVER, моделі RANGE ROVER, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 .

Одночасно позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову, шляхом:

заборони Солом`янському районному відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звертати стягнення (проводити оцінку та передавати на реалізацію) на автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , при проведенні виконавчого провадження ВП № 59872558;

заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються проведення реалізації автомобіля марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 .

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що за позивачем на праві власності зареєстровано автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 . Зазначений автомобіль перебуває в заставі у ПАТ «ПроКредит Банк» (адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 А) на підставі договору застави рухомого майна №399793-Д31 від 29 грудня 2017 року.

01.06.2020 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойкою Л.Р. було здійснено опис, арешт та вилучення зазначеного майна у Позивача, відповідно до постанови про опис та арешт майна від 01.06.2020 року. Автомобіль був переданий на зберігання Державному підприємству «Сетам». Також, в оскаржуваній постанові зазначено, що описане майно буде передане для реалізації не раніше 11.06.2020 року.

Позивач звертає увагу, що арештоване та вилучене майно забезпечує зобов`язання ТОВ «Оксі Таксі» (код ЄДРПОУ 40300986) перед ПАТ «ПроКредит Банк» у розмірі 15 000 000,00 (п`ятнадцять мільйонів гривень) 00 коп., які випливають з рамкової угоди про кредитування №FW 115.1366 від 29.12.2017 року. Заставна вартість автомобіля, відповідно до договору застави складає 1 282 620,00 (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі шістсот двадцять) гривень 00 коп., що значно менше розміру грошових вимог заставодержателя, які воно забезпечує.

А тому, на думку позивача, вказане вище свідчить про наявність очевидних ознак протиправності рішень державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження ВП № 59872558 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 2568754,79 грн., зокрема, при винесенні постанови про опис та арешт майна боржника від 01.06.2020 року ВП № 59872558.

Окрім цього, на думку позивача, реалізація відповідачем заставного майна може суттєво ускладнити відновлення порушених прав позивача, оскільки виникне необхідність додатково звертатися з позовними заявами про визнання торгів недійсними, звертатися з відповідними вимогами до набувача майна, вживати заходи із розшуку рухомого майна та ін.

За таких обставин, позивач вважає, що є всі підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде завдано шкоду його законним правам та інтересам.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) виключено;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вказано вище, заявник просить забезпечити позов, шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються проведення реалізації автомобіля марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , при проведенні виконавчого провадження ВП № 59872558.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидних ознак протиправності рішення відповідача, - акту індивідуальної дії, що оскаржується у даній справі. Окрім цього, ним наводяться обставини, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або мас намір звернутися до суду.

Суд звертає увагу, що згідно преамбули Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходами примусового виконання рішень, відповідно до статті 10 вказаного Закону є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Поряд з цим, у відповідності до абзацу 4 п. 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Суд звертає увагу, що заявником не надано належних доказів вчинення державним виконавцем дій спрямованих на звернення стягнення на його майно, зокрема, шляхом передачі його на реалізацію, тобто, позивачем не було наведено жодних обставин, які б свідчили про намір відповідача або будь - яких інших осіб вчинити відповідні дії, які він просить заборонити.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що за вказаних вище обставин, вжиття забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу звертати стягнення (проводити оцінку та передавати на реалізацію) на автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , при проведенні виконавчого провадження ВП № 59872558 та заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються проведення реалізації вказаного автомобіля не буде мати на меті забезпечення попереднього судового захисту позивача у спірних правовідносинах.

Також позивачем не надано доказів та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, який він просить суд вжити, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду з огляду на заявлені ним позовні вимоги.

При цьому, надаючи оцінку доводам позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що клопотання не містить в собі жодних відомостей про такі обставини, а посилання позивачем з цього приводу на його позицію, викладену в позовній заяві, є фактичним бажанням заявника вирішити справу по суті без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Окрім цього, суд звертає увагу, що за приписами п. 5 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, окрім, способу який просить позивач, також зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У той же час, позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливість застосування такого способу забезпечення позову, який є спеціальним по відношенню до тих, про які йдеться в заявленому ним клопотанні.

Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим підстави для задоволення його клопотання відсутні.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.М. Погрібніченко