Рішення № 90259871, 07.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Київ № 640/12704/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження із урахуванням особливостей статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовом до третя особа про Міністерства оборони України Департаменту державної виконачої служби Міністерства юстиції України Рябоконь Володимир Михайлович визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 21.05.2020 у ВП №60485812,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 , в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження №60485812 про накладення штрафу від 21.05.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. протиправно прийнято постанову від 21.05.2020 ВП№60485812.

Позивачем наголошено на тому, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 по справі № 753/8237/15 скасовано вступну та резолютивну частини постанови Дарницького районного суду міста Києва від 02.11.2015 та зобов`язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 у редакції станом на 22.06.2011, з урахуванням раніше здійснених виплат. Так, позивачем зазначено про те, що на виконання рішення суду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуті документи ОСОБА_1 , та прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зазначене рішення було оформлене протоколом від 17.03.2017.

Зважаючи на те, що згідно постанови суду перерахунок та виплату допомоги необхідно провести з урахуванням раніше здійснених виплат, а перерахований розмір допомоги відповідно до рішення суду становить 174711,60 грн, та є меншим ніж розмір допомоги, виплаченої ОСОБА_1 у сумі 203956,80 грн. (в т.ч. у грудні 2011 року - 172344,00 грн та у червні 2012 року - 31612,80 грн.), провести виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 за справою № 753/8237/15-а неможливо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 640/12704/20 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недолікі позовної заяви. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/12704/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву, зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60485812, а також залучено третю особу - ОСОБА_1 .

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 06.07.2020 від відповідача надійшли копії матерілів виконавчого провадження №60485812 та відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що вимоги, викладені в позові, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки станом на момент винесення постанови від 21.05.2020 про накладення штрафу у розмірі 10 200, 00 грн боржником не було виконано рішення суду без поважних причин, з огляду на що застосований до нього штраф є правомірним.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 01.07.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив про те, що заходи примусу, застосовані відповідачем до Міністерства оборони України, є законними, оскільки державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови керувся наявними документами та вичерпною інформацією, а тому застосовуння штрафу за невиконання рішення суду до позивача було обгрунтованим.

В судовому засіданні 06.07.2020, зважаючи на неявку сторін, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №60485812 по виконанню виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18.10.2019 №753/8237/15 про зобов`язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з вйськової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 у редакції станом на 22.06.2011, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Так, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським Олександром Анатолійовичем від 04.11.2019 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №753/8237/15 (виконавчого листа від 18.10.2019) та зобов`язано Міністерство оборони України виконати вказане рішення протягом 10 робочих днів.

У зв`язку з невиконанням Міністерством оборони України рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/8237/15 (виконавчого листа від 18.10.2019), старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 5 100,00 грн. від 20.11.2019 ВП№60485812.

Надалі, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 10 200,00 грн. від 21.05.2020 ВП№60485812.

Позивач, вважаючи вказану постанову від 21.05.2020 ВП№60485812 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

За визначенням статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої пункту 1, 3 частини другої, пункту 22 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи наведені положення законодавства слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19.

Як встановлено вище, штраф на позивача накладено за невиконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18.10.2019 №753/8237/15.

Суд встановив, що вказаний виконавчий лист видано на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №753/8237/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про перерахунок та сплату коштів, якою зобов`язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, у редакції станом на 22.06.2011, з урахуванням раніше здійснених виплат. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2019 ВП №60485812 надано боржнику десятиденний строк для виконання судового рішення.

Надалі, у зв`язку з відсутністю у відповідача відомостей щодо виконання боржником судового рішення у справі №753/7237/15, останнім, в рамках виконавчого провадження №60485812 21.05.2020 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частин першої та другої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Так, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Оленою Грайровною від 21.05.2020 на Міністерство оборони України накладено штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн в порядку статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення Міністерством оборони України будь-яких дій на виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18.10.2019 №753/8237/15 та постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2019 ВП №60485812.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість виконання рішення суду, оскільки, як вже було зазначено, відповідно до статті 124 Конституції України рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями статті 129 Конституції України.

Суд наголошує, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця не покладено обов`язку надавати оцінку рішенню суду та встановлювати можливість чи неможливість його виконання боржником. Натомість, державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені на забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.

У свою чергу позивач не вчинив будь-яких заходів, направлених на виконання рішення суду, наприклад, щодо роз`яснення рішення суду за потреби, встановлення чи зміни способу виконання рішення суду.

Як зазначено позивачем, на виконання рішення суду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуті документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки перерахунок та виплату допомоги необхідно провести з урахуванням раніше здійснених виплат, а перерахований розмір допомоги відповідно до рішення суду становить 174 711, 60 грн, та є меншим ніж розмір допомоги, виплаченої ОСОБА_1 у сумі 203 956, 80 грн (в т.ч. у грудні 2011 року - 172344, 00 грн та у червні 2012 року - 316 12, 80 грн).

Однак суд звертає увагу, що оскаржувана постанова, як і рішення суду у справі №753/8237/15 були прийняті після того, як відповідна виплата була здійснена відповідачем у розмірі 174 711, 60 грн, а тому, приймаючи рішення у справі №753/8237/15, суд встановив обов`язок Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Слід наголосити на тому, що станом на 21.05.2020 (дата винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу) Міністерством оборони України не повідомлено державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Посилання позивача на витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.03.2017 №24 є процесуально необгрунтованим, оскільки відповідний документ не спростовує факту невиконання рішення суду у справі №753/8237/15.

Водночас, Міністерством оборони України не надано жодних доказів на підтвердження факту своєчасного направлення на адресу відповідача доказів повного виконання рішення суду у справі №753/8237/15 до винесення оскаржуваної постанови від 21.05.2020 ВП№60485812.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що на Міністерство оборони України вже накладався штраф за невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №753/8237/15-а на підставі постанови державного виконавця про накладення штрафу від 20.04.2017 ВП №5337619, оскільки штраф на Міністерство оборони України накладено у межах іншого виконавчого провадження та з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 30.11.2016 №753/8237/15.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність поважних причин невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №753/8237/15-а суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про накладення штрафу від 21.05.2020 ВП №60485812 прийнята у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а позовні вимоги Міністерства оборони України нормативно не підтверджені.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на думку суду, оскаржувана постанова є правомірною з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.