Рішення № 90259636, 06.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року справа № 580/1237/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

13.04.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-12560-17 від 06.11.2019 на суму 26879 грн 26 коп. стосовно ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірна вимога є протиправною та не відповідає положенням податкового законодавства та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». У період з 01.01.2017 по 31.10.2019, за який нараховано ЄСВ, позивач не мала статусу фізичної особи-підприємця, а тому не є платником такого внеску. Враховуючи наведене, позивач вважає протиправним нарахування їй єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виставлення спірної вимоги про сплату недоїмки.

Ухвалою судді від 16.04.2020 прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи).

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Згідно даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено лише 06.04.2020. Тобто станом на час винесення оскаржуваної вимоги від 06.11.2019 №Ф-12560-17 остання перебувала на обліку, як фізична особа-підприємець, в зв`язку з чим в ITC «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) їй було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8448 грн 00 коп., за 2018 в розмірі 9828 грн 72 коп. та за І -ІІІ квартал 2019 року розміром 8262 грн 54 коп., всього в сумі 26 539 грн 26 коп. та 340 грн. 00 коп. штрафу, яка залишається не сплаченою. Враховуючи зазначені обставини, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у відзиві на позов в їх задоволенні відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС в Черкаській області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-12560-17 про сплату позивачем боргу з єдиного внеску в сумі 26 539 грн 26 коп. та штрафу в сумі 340 грн. 00 коп.

Вважаючи вищевказану вимогу протиправною позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2462-VI (далі - Закон № 2462).

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1ст.1 Закону № 2464).

Згідно з нормами ч.5 ст.8 Закону № 2464, єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.10.2013 року функції адміністрування єдиного соціального внеску передані від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, яке перетворено шляхом реорганізації у ДФС України (Постанова КМУ від 21.05.2014 №160 «Про утворення Державної фіскальної служби»).

Суд наголошує, що на момент взяття позивача на облік як платника єдиного внеску, державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулювалась, як і в даний час, Законом України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755 із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону №755, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 26.07.2000 була зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Черкаської міської ради про що було зроблено запис №2 026 001 0001 006739 та підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Слід зазначити, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб згідно з статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (набрав чинності з 1 липня 2004 року, тобто після припинення позивачем своєї підприємницької діяльності) полягає у засвідченні факту створення або припинення юридичної особи та фізичної особи-підприємця шляхом внесення відповідних записів до ЄДР. Документом встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця, є свідоцтво про державну реєстрацію (стаття 1 цього Закону).

Державний реєстратор здійснює оформлення та видачу свідоцтва виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця (стаття 5 згаданого Закону).

Тобто, саме шляхом внесення відповідних записів до ЄДР засвідчується факт набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, в порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

01 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання (далі Закон №2390, який набрав чинності з 03 березня 2011 року. В перехідних положеннях якого було зазначено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Оскільки позивач таких дій не вчинила, так як до цього часу припинила здійснювати підприємницьку діяльність, то з 04 березня 2012 року втратила правовий статус фізичної особи-підприємця та доходів від підприємницької діяльності не мала, тому у період з 01.01.2017 по 31.1.02019, за який нараховано внесок, не була платником такого внеску.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-12560-17 про сплату позивачем боргу з єдиного внеску в сумі 26 539 грн 26 коп. та штрафу в сумі 340 грн. 00 коп.

Також суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників” від 13.05.2020 №592-IX, окремі положення, якого набрали чинності з 03.06.2020, зокрема п. 915 Прикінцевих та перехідних положень, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».

При цьому суд зазначає, що вказаний порядок можливо засовувати до платника податків за умови відсутності доходів у платника податків, та подачі останнім до 31.08.2020 державному реєстратору заяви про припинення підприємницької діяльності.

Однак, не дивлячись на те що у позивача був відсутній дохід у зазначений період часу, вказаний порядок до позивача не може бути застосований оскільки, станом на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 №592-IX, а саме з 06.04.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення підприємницької діяльності позивача.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а судовий збір стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який був відповідачем у даній справі.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 06.11.2019 №Ф-12560-17 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску та штрафу на загальну суму 26879 грн. 26 коп. відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235. м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 43142920).

Суддя О.А. Рідзель