Рішення № 90259625, 08.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року справа № 580/1129/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Черкаський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 5 протоколу № 41 від 13.03.2020) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов`язавши подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він у період з 07.06.1986 до 19.08.1986, як військовозобов`язаний, призваний на спеціальні збори для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Під час проходження служби отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого 03.11.2004 йому встановлено ІІІ групу інвалідності, а в подальшому 05.02.2019 - ІІ групу інвалідності.

Позивач вважає, що із встановленням другої групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги. За наслідками розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги, на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність встановлено в понад тримісячний термін після закінчення зборів.

Позивач зазначає, що системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що громадяни з числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями. Застосування статті 16 Закону країни України “Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Позивач стверджує, що ним документально підтверджено пов`язаність інвалідності із захворюваннями, отриманими внаслідок виконання обов`язків військової служби; інвалідність встановлена на момент дії Закону України “Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у зв`язку з чим відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Черкаський обласний військовий комісаріат.

21.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, тобто після звільнення його з військової служби, як військовозобов`язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець.

Враховуючи те, що інвалідність позивачу встановлена в понад 3-місячний термін після закінчення зборів, він не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідач також вказує, що позивач у 2005 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто скористався своїм правом на отримання компенсації.

21.04.2020 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначає, що інвалідність позивачу встановлена в понад 3-місячний термін після закінчення зборів, він не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Вивчивши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Відповідно до військового квитка серії НУ №4696599, виданого 03.05.197 (а.с. 23), ОСОБА_1 з 03.05.1971 по 06.11.1973 проходив строкову військову службу, 06.11.1973 звільнений в запас зі строкової військової служби.

У період з 07.06.1986 по 19.08.1986 позивач призваний як військовозобов`язаний на спеціальні збори та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.06.2018 №179/1/7516 (а.с. 22), записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Згідно з висновком обласної спеціалізованої ЛКК №10124 від 25.10.2004 (а.с. 21) захворювання ОСОБА_1 пов`язано з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки МСЕК серія ЧК НОМЕР_2 (а.с. 17) позивачу первинно 03.11.2004 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААБ №134141 (а.с. 15) при повторному огляді 05.02.2019 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивача призвано на військові збори в якості військовозобов`язаного, а не як військовослужбовця та інвалідність йому встановлена понад 3-х місячний строк після закінчення (пункт 5 протоколу №41 від 13.03.2020) (а.с. 20). В протоколі також зазначено, шо заявник у 2005 році отримав компенсацію за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто скористався своїм правом на отримання компенсації.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Закону України від № 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно з п.п. 4, 5 ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 3 п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу інвалідності, а саме Закон № 2011-XII, постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

- визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.

Аналогічний підхід закріплено Порядком №975.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Цією ж нормою визначено розмір такої допомоги при дотриманні особливих критеріїв для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №806/1989/18, від 02.04.2020 у справі №823/207/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із системного аналізу вказаних положень Закону № 2011-XII слід зробити висновок, що цей Закон відрізняє умови виплати допомоги військовослужбовцям та військовозобов`язаним, які призвані на спеціальні збори.

Так, військовослужбовцям така допомога виплачується за умови отримання інвалідності, яка настала у період проходження служби, в тому числі зі спливом трьох місяців після звільнення зі служби.

В той же час, військовозобов`язаному, якого призвано на спеціальні збори, допомога виплачується за умови настання інвалідності при виконанні обов`язків військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після закінчення спеціальних зборів. В разі спливу цього строку військовозобов`язаний не набуває права на отримання допомоги, оскільки це не передбачено Законом № 2011-XII.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР у період з 03.05.1971 по 06.11.1973 (звільнений 06.11.1973).

Після звільнення з військової служби в запас, перебуваючи у статусі військовозобов`язаного, позивач був призваний на військові збори та в період з 07.06.1986 по 19.08.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

03.11.2004 позивачу первинно встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

05.02.2019 при повторному огляді позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та призваний на спеціальні збори як військовозобов`язаний (а не як військовослужбовець), а інвалідність позивачу встановлена понад трьохмісячний строк після закінчення таких зборів, суд вважає, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, відтак підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст.16 Закону №2011-XII відсутні.

При цьому, суд зауважує, що позовні вимоги позивача зумовлені виключно помилковим трактуванням правових норм ст.16 Закону № 2011-XII. Позивач не врахував, що приписами ст.16 Закону № 2011-XII, законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці та військовослужбовці строкової служби і військовозобов`язані.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги після перебігу тримісячного строку звільнення особи з військової служби можливо виключно військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби та військовозобов`язаних) з підстав, передбачених п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII.

Оскільки позивач був звільнений у запас, що не заперечується позивачем, він є військовозобов`язаним, який був призваний на спеціальні (військові) збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена лише у 2019 році, тобто після закінчення тримісячного строку з дня закінчення військових зборів, а тому позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку №975, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Крім цього, суд зазначає, що, відповідно до ч. 7 ст. 16-3 Закону № 2011-XII якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

В оскарженому рішенні відповідача зазначається, та не спростовується позивачем, що у 2005 році він отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Христинівської районної державної адміністрації від 10.01.2020 №12 (а.с. 25) ОСОБА_1 у 2005 році призначена одноразова грошова допомога при встановленні ІІІ групи інвалідності; при встановленні ІІ групи інвалідності допомога не призначалась.

Положеннями статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, чинній на час призначення одноразової компенсації) передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім`ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалась на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

У відповідності до п. 5 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760, у разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2019 у справі 822/795/18 зазначив наступне: “…правова природа одноразової грошової допомоги полягає у наданні державою, крім основних видів соціального захисту передбачених статтею 46 Конституції України, права особі одноразово скористатися отриманням грошової суми коштів, як додатковою компенсацією за статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або іншим законом, зокрема, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Принцип правової визначеності у правовідносинах пов`язаних з отриманням одноразової грошової допомоги полягає у тому, що скориставшись таким правом, зокрема, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особа позбавлена можливості у майбутньому повторно претендувати на отримання такого ж виду соціальної допомоги, як одноразова грошова допомога відповідно до інших законів, зокрема, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.”

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що, оскільки, позивач отримав допомогу, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.

Стосовно посилань позивача на постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №826/11299/18, та від 12.03.2020 у справі №823/238/18, суд зазначає, що дані судові рішення прийняті за інших обставин справи та правовідносин, оскільки, стосуються застосування положень частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, а тому, викладені Верховним Судом в цих рішеннях висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.

Решта доводів позовної заяви не спростовують вищевикладені висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, і такими, що у задоволенні яких необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач - Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03167, код ЄДРПОУ 00034022);

3) третя особа, не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Черкаський обласний військовий комісаріат (вул. Хоменка, 19, м.Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288).

Суддя О.А. Рідзель