Ухвала суду № 90259572, 08.07.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 липня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1721/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Журналіста газети "Громадський рух "Народний контроль" ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо не подовження журналісту газети "Громадський рух "Народний контроль" ОСОБА_1 дозволу № 000540 на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії "ВІЙ", калібру 9 мм, № ЧН-0038621;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області подовжити журналісту газети "Громадський рух "Народний контроль" Гурківському Валерію Васильовичу дозвіл № 000540 на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії "ВІЙ", калібру 9 мм, № ЧН-0038621.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного вище вбачається, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав.

Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить захистити порушені права шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо не подовження дії дозволу на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, зобов`язання продовжити дозвіл.

Тобто, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Стосовно заявлених позовних вимог та вимог процесуального законодавства при зверненні до суду слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Так, згідно ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Враховуючи, що позивачем подано позов з однією вимогою немайнового характеру - судовий збір становить 840,80 грн. (2102,00 грн.*0,4 = 840,80 грн.)

Дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи судом встановлено, що позивачем не надано доказів сплати судового збору.

Натомість, позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору з підстав того, що позов направлено на захист його соціальних та трудових прав.

Частиною 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Аналіз зазначених норм показує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цих нормах дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Так, дійсно, пунктом 3 частини 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Однак, вирішальним для застосування наведеної норми, як зазначено вище за текстом ухвали, є надання заявником належних доказів його незадовільного майнового стану, що позивачем зроблено не було.

Відносно того, що позов направлено на захист трудових прав особи суд зазначає, що трудові права є синонімом закріпленого Конституцією України права на працю.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні по справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 9 липня 1998 року № 12-рп/1998, зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

В даному конкретному випадку позов спрямований на поновлення спеціального права позивача, саме, права на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Суд зазначає, що наявність в особи спецзасобів не може вважатись передумовою для здійснення ним професійної діяльності, відповідний пристрій є додатковим правом журналіста, а не обов`язковим атрибутом журналістської діяльності, без якого вона неможлива. Таким чином, відсутність права на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами не перешкоджає реалізації права ОСОБА_1 на працю, зокрема, як журналіста.

Щодо тверджень ОСОБА_1 відносно того, що позов направлено на захист його соціальних прав, суд зазначає, що жоден нормативно-правовий акт не визначає право на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами як забезпечення державою соціального захисту особи. Стаття 12 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», на яку посилається позивач, визначає підстави для застосування окремих і особливих норм соціального захисту журналістів та специфічні риси й умови журналістської діяльності, однак, серед гарантій захисту передбаченого законом, право на придбання, зберігання і носіння пристроїв відсутнє.

Суд зазначає, що таке право не є природним, тобто невід`ємним правом особи, а відноситься до спеціальних прав, які набуваються за умов встановлених законодавством України (в широкому розумінні цього значення). Обов`язку держави видати відповідний пристрій кожній особі, що займається журналістською діяльністю не існує. Відповідне право реалізується лише за заявою особи та є його додатковим (спеціальним) правом.

Отже підстави вважати позов про поновлення права особи на зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами позовом про захист соціальних прав - відсутні.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивачем не надано доказів його незадовільного майнового стану та того, що позов спрямовано на захист його трудових та соціальних прав, як підстав, що в сукупності дають суду право на звільнення особи від сплати судового збору.

Таким чином клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Окрім зазначеного, відповідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Натомість, позивачем в позовній заяві не зазначено власної офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти та таких самих відомостей щодо відповідача.

Враховуючи викладені обставини вбачаються підстави для залишення позовної заяви без руху для надання можливості позивачу звернутися до суду з заявою про усунення наступних недоліків:

- подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 840,80 грн.;

- належним чином оформленої позовної заяви з зазначенням власної офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти та таких самих відомостей щодо відповідача.

Тому така заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалила:

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1721/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя О.В. Ковбій