Рішення № 90259478, 08.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 р. № 520/6580/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з виплати пенсій № 8, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020117218 від 25.11.2019 р., яке викладене в листі від 03.12.2019 р. № 3171/02.10-20 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яку отримував чоловік позивача ОСОБА_2 , на момент смерті;

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 9, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963020117218 від 28.11.2019 року, яке викладене в листі від 03.12.2019 року № 3170/03.13-20 про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у розмірі двохмісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 20.11.2019 р. (з дня звернення з відповідною заявою) в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 20.11.2019 р. (з дня звернення з відповідною заявою).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона має право на призначення їй пенсії по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачувалось її померлому чоловіку та, на її думку, є різновидом пенсії. Позивач вважає, що відмова пенсійного органу в призначенні їй пенсії по втраті годувальника на вказаних вище умовах є протиправною та порушує її право на соціальний захист. Крім того, вказує, що відповідачем було протиправно відмовлено їй у нарахуванні та виплаті допомоги на поховання чоловіка. З огляду на зазначене, просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу 11.06.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 15.07.1967 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 15.07.1967 р. (а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді, призначене йому на підставі норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.11.2019 р. ОСОБА_2 помер, про що 07.11.2019 р. Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області складено відповідний актовий запис №243. (а.с.19).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 1997 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після смерті чоловіка, довічне грошове утримання якого було основним джерелом існування для позивача, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 9 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963020117218 від 28.11.2019 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного грошового утримання судді у відставці з підстав того, що положеннями Закону №1402-VІІІ не передбачено право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а визначено можливість призначення пенсії на загальних умовах встановлених Законом №1058-ІV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (а.с.16).

Також, 20.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про виплату допомоги на поховання померлого пенсіонера.

Рішенням відділу з виплати пенсій № 8 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020117218 від 25.11.2019 р. відмовлено у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яку отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті, оскільки положеннями Закону №1402-VІІІ не передбачено право на отримання допомоги на поховання.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та про відмову у виплаті допомоги на поховання у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративний позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. (абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивача не отримував.

В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

В свою чергу, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

Суд враховує і те, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України "Про статус суддів" ні Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Окрім цього, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства.

З цього приводу суд зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони України "Про статус суддів" та "Про судоустрій і статус суддів", при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013).

У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16 та від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а.

Відповідач не заперечував права позивача на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", про що зазначено в оскаржуваному рішенні. Позивач з відповідною заявою до відповідача не звертався.

За наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 963020117218 від 28.11.2019 року про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 20.11.2019 р. (з дня звернення з відповідною заявою) в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 20.11.2019 р. (з дня звернення з відповідною заявою).

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №963020117218 від 25.11.2019 р. про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яку отримував чоловік позивача ОСОБА_2 , на момент смерті та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у розмірі двохмісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, право на призначення пенсії за віком за нормами та на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_2 реалізовано не було, натомість останній отримував щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Фактично, щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування, що принципово унеможливлює ототожнення понять "пенсія" та "щомісячне довічне грошове утримання суддям".

Тому, враховуючи отримання ОСОБА_2 саме щомісячного довічного грошового утримання, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гарантії до нього не можуть бути застосовані, а відтак, у позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання визначеної ст. 53 названого Закону.

Водночас, ч. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

Рішенням Ради суддів України № 62 від 16.09.2016, визначено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, який розроблено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та яким визначено механізм компенсації визначених витрат.

Так, відповідно до п. 4, 6 даного Порядку, витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку.

З викладеного вбачається, що законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсіонерів.

За таких обставин, невиплата позивачу допомоги на поховання, що передбачена ст. 53 названого Закону не свідчить про порушення відповідачем його прав на соціальні виплати.

Отже, позовні вимоги у відповідній частині задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин