Рішення № 9025926, 09.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10 Справа № 28/53/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КАПІТАЛБУД”(69091, м.Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-А)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення суми збитків та штрафних санкцій у розмірі 2.120.138 грн.17коп.

Суддя Яцун О.В.

Представники сторін:

від позивача: Кадурін І.В., на підставі доручення № б/н від 04.04.2009р.

від відповідача: Волкова А.В., на підставі довіреності № 20-444 від 18.12.2009р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення суми збитків та штрафних санкцій у розмірі 2.120.138 грн.17коп.

Ухвалою суду від 17.02.2010 р. порушено провадження у справі № 28/53/10, судове засідання призначено на 17.03.2010р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.03.2010р.

Починаючи з судового засідання 31.03.2010р. за клопотанням відповідача здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

Для підготовки рішення у повному обсязі у судовому засіданні 31.03.2010р. оголошено перерву до 09.04.2010р.

Рішення підготовлено у повному обсязі.

09.04.2010р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, які мотивовано наступним. Відповідно до умов п.5.2 укладеного між сторонами договору поставки №20/2008/614 від 28.02.2008р., відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок за поставлену продукцію (від отримання якої він відмовився) у розмірі 1 570 800 грн. в строк не пізніше 08.07.2008р. Фактично зазначена сума була сплачена ним лише 15.07.2009р. За порушення терміну виконання грошового зобов’язання відповідачу згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” , п.8.7 договору поставки нараховано: 374 876,91 грн. пені за період з 08.07.2008р. по 07.07.2009р., на підставі ч.2 ст.625 ЦК України –222 445,53 грн. збитків від інфляції за весь період прострочення за період з 08.07.2008р. по 15.07.2009р., а також 48 632,16 трьох відсотків річних за вказаний період. В процесі розгляду справи позивачем було надано “Уточнення до зведеного розрахунку пені, нарахованої за період з 01.12.2008р. до 31.05.2009р”, однак даний розрахунок не може бути прийнятий судом до розгляду, оскільки це є зменшенням позовних вимог, яке повинно бути належним чином оформлене та направлено (вручено) іншій стороні, тому суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення пені в первісно заявленому розмірі. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були понесені у зв’язку з порушенням останнім своїх господарських зобов’язань щодо належного виконання зобов’язання за договором поставки зі своєчасного прийняття замовленої продукції та здійснення оплати за неї. Так, після отримання від відповідача заявки №79-302/1060 на поставку продукції, позивач уклав з ТОВ “НПК “Техноком” договір №017-П/2008 від 17.03.2008р., за яким придбав зазначену продукцію для передачі відповідачу. В порушення умов договору поставки відповідач відмовився своєчасно прийняти продукцію, доставлену йому 20.05.2008р., що підтверджується, зокрема, товарно-транспортною накладною ААБ №020826. В своєму листі вих.№79-302/1939 від 06.05.2008р. відповідач просив перенести дату поставки на червень 2008р. через перенесення строків будівництва; у відповіді на претензію з проханням прийняти продукцію (вих.№79-302/3949 від 21.11.2008р.) повідомляв про неможливість прийняти продукцію через виникнення кризових процесів на комбінаті, призупинення будівництва та у зв’язку з цим просив перенести строк поставки на невизначений термін, а саме на 2009 рік. Позивач категорично заперечував проти чергового перенесення строку поставки. Для того щоб придбати замовлену відповідачем продукції, позивач 29.07.2008р. уклав з ТОВ “Голден Епл” договір про надання зворотної фінансової допомоги №116 на загальну суму 950 000 грн., яку повинен був повернути після отримання від відповідача грошових коштів за замовлену продукцію згідно з договором поставки №20/2008/614 від 28.02.2008р., але не пізніше 31.12.2008р. З причин того, що відповідач несвоєчасно виконав зобов’язання по оплаті продукції, позивач не зміг своєчасно повернути ТОВ “Голден Епл” суму фінансової допомоги, внаслідок чого крім суми 950 000 грн. основного боргу, позивач сплатив 285 000 грн. штрафних санкцій у відповідності до п.п.4.2, 4.3 договору №116 про надання зворотної фінансової допомоги від 29.07.2008р., 15 486,53 грн. –3% річних, 78 361,74 грн. збитків від інфляції, 120 819,17 грн. пені. Поряд з цим, до прийняття відповідачем замовленої ним продукції, через її специфіку та великий обсяг позивач змушений був передати її на відповідальне зберіганням згідно з договором від 20.05.2008р., укладеним з ТОВ “Рітал” (про що було повідомлено відповідача). Продукція знаходилася на відповідальному зберіганні з 20.05.2008р. до 28.07.2009р. (дати фактичної прийняття відповідачем продукції). Пунктом 1.2 договору зберігання вартість відповідального зберігання продукції становить 50 000 грн. за кожен календарний місяць зберігання. Всього за весь період зберігання було сплачено 714 516,13 грн. До того ж, з метою захисту своїх порушених прав, позивач був змушений вжити заходів для стягнення завданих збитків, для чого уклав з ТОВ “Сістайл” договір про надання юридичних послуг №83 від 14.01.2009р., сума винагороди за яким склала 260 000 грн. Враховуючи вищевикладене, на підставі умов договору поставки №20/2008/614 від 28.02.2008р., ст.ст.20, 193, 224, 225, 265, 266, 267 ГК України, ст.ст.22, 258, 526, 610, 623, 625, 689, 692 ЦК України позивач просить сягнути з відповідача 2 120 138 грн. 17 коп., в тому числі: 374 876,91 грн. пені, 222 445,53 грн. збитків від інфляції, 48 632,16 грн. 3% річних за порушення грошового зобов’язання за договором поставки; 499 667,44грн. збитків згідно з договором про надання зворотної фінансової допомоги; 714 516,13 грн. збитків, понесених у зв’язку з відповідальним зберіганням продукції; 260 000 грн. збитків за надання юридичної допомоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав. Суму 1 570 800 грн. вартості недооплаченої замовленої продукції за договором поставки було стягнуто з відповідача рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2009р. по справі №14/145/09 на підставі ч.4 ст.652 ЦК України. За результатами розгляду спору та перегляду рішення в апеляційній інстанції, якою останнє залишено без змін, відповідач сплатив вказану суму позивачу у повному обсязі, отримавши продукцію лише 28.07.2009р. Нинішні позовні вимоги по сплаті пені, індексу інфляції та 3% річних позивач пов’язує з нібито існуючою грошовою заборгованістю відповідача в період з 08.07.2009р. по 15.07.2009р. Такі вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.5.2 договору поставки кінцевий розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції покупцем. В рішенні господарського суду Запорізької області від 13.05.2009р. було встановлено, що фактичну поставку не було здійснено, тому і обов’язку по сплаті кінцевого розрахунку –1 570 800 грн. не виникло. Цей обов’язок, на думку відповідача, виник у нього з моменту прийняття Запорізьким апеляційним господарським судом постанови від 24.06.2009р., якою залишено в силі рішення господарського суду від 13.05.2009р. по справі №14/145/09. Також відповідач вважає, що позивач не довів причинний зв’язок між порушенням відповідачем договору №20/2008/614 від 28.02.2008р. та наявністю понесених ним збитків, не надав відповідних доказів існування об’єктивних доказів, а також не довів їх розмір. Так, за умовами п.п.3.2, 3.3 договору поставки №017-П/2008 від 17.03.2008р., укладеного позивачем з ТОВ “НПК “Техноком”, повинен був бути здійснений авансовий платіж у розмірі 30% від вартості договору протягом трьох банківських днів з дати підписання договору (тобто не пізніше 20.03.2008р.) та остаточний розрахунок у розмірі 70% - впродовж 30 календарних днів від дати перерахування авансу (не пізніше 19.04.2008р.). За таких обставин, виникає питання з якою метою позивач залучив фінансову допомогу згідно з договором про надання фінансової зворотної допомоги №116 у розмірі 950 000 грн., в той час коли строк сплати виробнику продукції сплив ще у квітні 2008р. та чи взагалі ця фінансова допомога була отримана з метою сплати заборгованості саме за вищезазначеним договором поставки. До того ж позивач неправомірно відносить сплачені ним штрафні санкції за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань за договором №116 від 29.07.2008р. до категорії збитків, що повинні відшкодовуватися відповідачем, адже такі витрати згідно з ст.ст.22,611,623 ЦК України не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності говорить про необмірковані рішення зі сторони позивача при здійснені ним своєї господарської діяльності. Платіжне доручення на суму 714 516,13 грн. в повній мірі не засвідчує факт дійсного зберігання продукції ТОВ Рітал” до видів діяльності якого згідно з витягом з ЄДРПОУ не відноситься такий вид діяльності як надання послуг зі зберігання. В п.3.1 договору відповідального зберігання від 20.05.2008р. встановлено, що зберігач має право не повертати майно до моменту оплати за його зберігання. Позивач отримав майно 28.07.2009р, а оплатив послуги тільки 30.07.2009р. Зазначені факти в сукупності не дають об’єктивних підстав вважати такі витрати позивача доведеними та такими, що мали місце в дійсності. В частині розміру здійснених позивачем витрат на відшкодування вартості юридичних послуг у розмірі 260 000 грн., відповідач зазначив, що вважає їх неспіврозмірними та завищеними. При цьому вказує на те, що позовна заява була подана до суду поза межами строку, встановленого в договорі, невеликий обсяг часу і роботи, що вимагається для належного виконання доручення за договором №83 від 14.01.2009р., відсутність складності та новизни правових питань що стосуються доручення; відсутність необхідності досвіду для його успішного завершення; вартість ведення справи в господарському суді адвокатами провідних юридичних фірм становить приблизно 500 грн., що підтверджується витягами з сайтів цих фірм. Просить у задоволені позову відмовити.

17.03.2010р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом частково, про що викладено в ухвалі суду від 17.03.2010р.

31.03.2010р. відповідачем надані клопотання про витребування: виписок банку для підтвердження факту зарахування сум, сплачених позивачем за умовами договорів про відповідальне зберігання та надання юридичної допомоги, саме на розрахункові рахунки ТОВ “Ртіал”, ТОВ “Сістайл” та не повернення їх позивачу; а також про витребування у ЗМБТІ витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване за ТОВ “Рітал” та ТОВ “Капіталбуд”. Зазначені клопотання судом відхилено.

Клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доказів з метою встановлення об’єктивного розміру витрат на зберігання, що підлягають відшкодуванню в якості збитків, а саме: копії листа Запорізької ТПП, службової записки відділу устаткування ВАТ “Запоріжсталь”, судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Капіталбуд” (Постачальник, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжсталь” (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №20/2008/614, відповідно до умов якого позивач зобов’язався виготовити та поставити, а відповідач –на умовах договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість, а також строк поставки якої зазначений в специфікації №1, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 4.4. договору, поставка продукції здійснюється протягом 70 календарних днів з моменту підписання договору. Кількість продукції, що підлягає поставці, зазначається в письмовій заявці Покупця, яка надсилається Постачальнику. Заявка надсилається за 30 днів до початку місяця поставки.

В розділі 5 договору сторони узгодили, що Покупець здійснює аванс в розмірі 30% від вартості партії продукції, що поставляється, протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальника (п.5.1). Кінцевий розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції Покупцем по кількості та якості у відповідності до р.6 договору на підставі документів, згідно п. 4.3. (п.5.2).

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

13.05.2009р. господарським судом Запорізької області розглянуто справу №14/145/09 за позовом ТОВ “Капіталбуд” до ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” про стягнення 1 570 800 грн. вартості продукції, замовленої відповідачем та поставленої позивачем на підставі договору поставки №10/2008/614 від 28.02.2008р. Під час вирішення спору у справі №14/145/09 судом встановлено, що ТОВ “Капіталбуд” отримало від ВАТ “Запоріжсталь” заявку датовану 07.03.2008 року за №79-302/1060 щодо поставки системи АСУТП “Терми” в повному обсязі відповідно до специфікації №1 до договору на загальну суму 2 244 000,00 грн. На виконання умов договору ВАТ “Запоріжсталь” за період з 07.03.2008 по 26.03.2008р. внесло авансовий платіж на рахунок ТОВ “Капіталбуд” в сумі 673 200,00 грн. Згідно заявки та на підставі товарно-транспортної накладної серії ААБ №020826 від 19.05.2008 року позивач намагався передати відповідачу замовлену продукцію, проте відповідач від отримання продукції відмовився, передав листа за №79-302/939 датованого 06.05.2009р. про анулювання заявки №79-302/106 від 07.03.2008. та просив про перенесення поставки обладнання орієнтовно на червень 2008 року, а листом від 21.11.2008 року (на претензію позивача від 13.11.2008 року за № 252) про перенесення строків поставки на 2009 рік. Суд дійшов висновку, що анулювання заявки 06.05.2008р. за тих обставин, що терміном поставки було 20.05.2008р. є відмовою від прийняття продукції та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вартості 1 570 800 грн. недооплаченої продукції на підставі ч.4 ст.692 ЦК України обґрунтованими і задовольнив їх у повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2009р. рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2009р. у справі №14/145/09 залишено без змін.

Відповідно до Акту приймання-передачі продукції №1831/302 від 28.07.2009р. ВАТ “Запоріжсталь” було прийнято від ТОВ “Капіталбуд” продукцію за кількістю та комплектністю відповідно до договору поставки №20/2008/614 від 28.02.2008р. та специфікації №1 до нього. Претензій щодо кількості та якості продукції не зафіксовано.

У лютому 2010р. ТОВ “Капіталбуд” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі та просить стягнути з ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”, нараховані на суму 1 570 800 грн. боргу, пеню за період з 08.07.2008р. по 07.07.2009р., збитки від інфляції та три відсотки річних за період з 08.07.2008р. по 15.07.2009р., а також збитки, завдані йому відповідачем, внаслідок невиконання своїх зобов’язань за договором поставки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦКУкраїни, ст.193 ГК України, зобов’язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень мт.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності обов’язку відповідача сплатити суму 1 570 800 грн. боргу є встановленим. Як вказувалося вище, в рішенні господарського суду Запорізької області по справі №14/145/09 встановлено, що згідно заявки відповідача №79-302/1060 від 07.03.2008р., позивач у визначений в заявці термін (20.05.2008р.) поставив та намагався передати виготовлену на замовлення відповідача товар, отже згідно з п.5.2 укладеного між сторонами договору №20/2008/614, кінцевий розрахунок у розмірі 1 570 800 грн. повинен був бути здійснений не пізніше 08.07.2008р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, а також те, що в силу ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, кредитор реально кошти не отримав, встановлені ст.625 ЦК України відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Матеріали справи свідчать, що 27.07.2009р. постановою Заводського ВДВС Запорізького МУЮ виконавче провадження з примусового виконання наказу №14/145/09, виданого від 01.07.2009р. про стягнення з ВАТ “Запоріжсталь” на користь ТОВ “Капіталбуд” 1 570 800 грн. основного боргу, а також судових витрат, було закінчено у зв’язку з повною фактичною сплатою суми боргу у добровільний строк згідно платіжного доручення від 23.07.2009р.

Заперечення відповідача стосовно того, що просточки виконання грошового зобов’язання не виникло з 08.07.2008р., оскільки згідно п.5.2 договору поставки №20/2008/614 від 28.02.2008р. кінцевий розрахунок проводиться лише за фактично поставлену та передану продукцію, а обов’язок по сплаті основної суми боргу, на думку відповідача, виникло з моменту прийняття Запорізьким апеляційним господарським судом постанови від 24.06.2009р., якою залишено в силі рішення по справі №14/145/09, є необґрунтованими.

Відмова відповідача з власних міркувань від приймання товару, суперечить умовам договору та вимогам ст.689 ЦК України, та не є підставою для звільнення його виконання від грошового зобов’язання в установлений термін. При цьому слід також зазначити, що пунктом 8.1 укладеного між сторонами договору поставки, передбачена відповідальність Постачальника у вигляді штрафу за прострочку поставки партії продукції, узгодженої в заявці, на чому сам відповідач наголошував у своїй заявці від 07.03.2008р. Отже, оскільки позивач належним чином вчинив дії щодо поставки та передачі товару, як наслідок, обов’язок відповідача по сплаті грошових коштів виник в термін, обумовлений сторонами.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за період з 08.07.2008р. по 15.07.2009р. є правомірними.

Разом з цим, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних за період з 08.07.2008р. по 15.07.2009р. (373 дні), суд приходить до висновку, що за вказаний позивачем період 3% річних становлять суму 48 094,42 грн., тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Сума втрат від інфляції, що підлягає до стягнення за вказаний період фактично складає 233 740,35 грн. Однак, оскільки згідно з ст.22 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача, і відповідно до ст.83 ГПК України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони (такого клопотання не надійшло), суд в цій частині стягує лише суму 222 445,53 грн., які заявлені до стягнення.

Також в тексті позовної заяви позивач просить стягнути 374 876,91 грн. пені за період з 08.07.2008р. по 07.07.2009р. Згідно наведеного в заяві розрахунку, фактично він здійснений за період з 15.07.2008р. по 15.07.2009р.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 8.7 договору поставки встановлено, що за прострочку оплати згідно п.5.2 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення пені в один рік. Приписами ст.256 ЦК України встановлено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки відповідач не заявив про сплив строку позовної давності, суд не застосовує позовну давність.

Враховуючи приписи ч.6 ст.232 ЦК України позивач мав право нараховувати пеню за період з 08.07.2008р. по 07.01.2009р. (183 дні), тобто протягом 6 місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано, а не за рік, як заявлено позивачем. Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 189 475,85 грн.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність, яка базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, та передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно з ст.22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач посилається на ті обставини, що після отримання від відповідача заявки на поставку продукції, яка є специфічною, виготовлюється за спеціальною технологією, що вимагає певного часу, позивач 17.03.2008р. уклав з ТОВ “НПК “Технокон” договір №027-П/2008 поставки цієї продукції. Відповідно до умов цього договору, його загальна вартість склала 2 025 024 грн. Умови оплати: аванс в розмірі 30% від вартості договору (607507,20 грн.) протягом трьох банківських днів з дати підписання договору, кінцевий розрахунок в розмірі 70% вартості (1417516,80 грн.) протягом тридцяти календарних днів з дати перерахування авансу.

29.07.2008р. позивачем (Користувач) було укладено з ТОВ “Голден Епл” (Позикодавець) договір про надання зворотної фінансової допомоги №116 в розмірі 950 000 грн. Згідно з п.п.2.3, 2.4 цього договору встановлено, що зворотна фінансова допомога надається для оплати Користувачем суми заборгованості перед ТОВ “Науково-виробнича компанія “Технокон”, яка виникла по договору постачання №017-П/2008 від 17.03.2008р. Фінансова допомога повинна бути повернена Позичкодавцю після отримання позивачем від ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” оплати за продукцію по договору постачання №20/2008/614 від 28.02.2008р., але в будь-якому разі не пізніше 31.12.2008р.

Надані позивачем банківські виписки та платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи, свідчать, що 29.07.2008р., 04.08.2008р. та 06.08.2008р. ТОВ “Голден Епл” перераховано ТОВ “Капіталбуд” суму 950 000 грн. (50000+750000+150000) зворотної фінансової допомоги згідно договору №116 від 29.07.2008р. ТОВ “Капіталбуд” в свою чергу перерахував на рахунок ТОВ “НПК “Технокон” загальну суму 950 000 грн., здійснивши сплати 29.07.2008р. в сумі 50000 грн. (пл.доручення №148), 05.08.2008р. в сумі 750000 грн. (пл.доручення №150) та 06.08.2008р. в сумі 150000 грн. (пл.доручення №161), призначення платежів: сплата за шафи згідно за договору №027-П/2008 від 17.03.2008р.

Отже, позивач уклав договір зворотної фінансової допомоги з метою належного виконання своїх грошових зобов’язань перед постачальником продукції ТОВ “НВК “Технокон”, у зв’язку з тим, що відповідачем не були вчасно виконані зобов’язання щодо приймання продукції та її оплати. Оскільки внаслідок вищевикладених обставин, позивач не отримав вчасно від відповідача грошові кошти, за рахунок яких мав намір повернути в установлений термін фінансову допомогу, Позикодавцем на суму 950 000 грн. основного боргу було нараховано штрафні санкції у відповідності до п.п.4.2, 4.3 договору №116 про надання зворотної фінансової допомоги від 29.07.2008р. в сумі 285 000 грн., а також 15 486,53 грн. 3% річних, 78 361,74 грн. збитків від інфляції, 120 819,17 грн. пені, що підтверджується претензією №15/07-01 від 15.07.2009р., направленою ТОВ “Голден Епл” на адресу ТОВ “Капіталбуд”.

Сплата нарахованих штрафних санкцій в розмірі 499 667,44 грн. підтверджується платіжними дорученнями №236 від 17.09.2009р. та №237 від 18.09.2009р. Сума фінансової допомоги була повернута позивачем в повному обсязі після оплати відповідачем заборгованості згідно з рішенням господарського суду по справі №14/145/09, а саме протягом періоду 24.07.2009р. –11.09.2009р., що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, після відмови ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” від приймання продукції у визначений термін, з метою збереження товару, який представляє собою велику кількість обладнання та має специфічне призначення і необхідні спеціальні умови зберігання, позивач (Поклажодавець) 20.05.2008р. уклав з ТОВ “Рітал” (Зберігач) договір відповідального зберігання (з додатковою угодою від 20.05.2008р.) цього майна (згідно переліку, визначеного в Додатку №1 до договору) загальною вартість 2 244 000 грн. на термін до 31.12.2009р. з особливо визначеними умовами зберігання (п.п.1.1, 6.2, 2.1.5 –2.1.8). Умовами договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 20.05.2008р., визначено, що вартість відповідального зберігання, склала 50 000 грн. за кожен календарний місяць зберігання та нараховується за фактом повернення майна одноразово і підлягає оплаті після підписання акта виконаних робіт впродовж п’яти банківських днів. Майно було передано на зберігання згідно з актом приймання-передачі обладнання від 20.05.2008р. та повернуто за Актом приймання-передачі від 28.07.2009р. Згідно з платіжним дорученням №220 від 30.07.2009р. (а.с.38) позивачем було перераховано на рахунок ТОВ “Рітал” суму 714 516,13 грн. сплати за відповідальне зберігання згідно договору від 20.05.2008р.

Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відносяться додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Із змісту цих норм, а також ст.ст.610,611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов’язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України. На кредитора покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника –відсутність вини (ст.ст.614,623 ЦК України).

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень докази, що стосуються розміру витрат на зберігання, а саме: лист Запорізької торгово-промислової палати вих.№10.2/290 від 22.03.2010р., відповідно до якого на запит ВАТ “Запоріжсталь” повідомлялася середня вартість оренди 1 кв.м з відповідними умовами зберігання, а також службова записка відділу устаткування ВАТ “Запоріжсталь” від 29.03.2010р. №79-301/1065 стосовно орієнтовної площі, необхідної для зберігання обладнання, судом до уваги не приймаються. Зважаючи на ту обставину, що у зв’язку відмовою відповідача від приймання продукції позивач був змушений терміново в той же день вирішувати питання щодо подальшого місцеперебування обладнання, яке до того ж є спеціалізованим, потребує особливих умов зберігання, у нього об’єктивно не було ані часу ані можливості займатися вивченням цін щодо оренди складських приміщень. Службова записка відповідача щодо розміру площі, яку орієнтовно займала продукція, також не є належним доказом, оскільки підприємство відповідача не є спеціальною установою для надання таких висновків та дані якої є об’єктивними та належними для прийняття їх судом.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов’язань по Договору поставки №20/2008/614 від 28.02.2008р., щодо вчасного приймання та оплати вартості всієї продукції. Позивачем документально доведено розмір понесених ним витрат у зв’язку неналежним виконанням відповідачем зобов’язання. Суд погоджується з наявністю причинного зв’язку між заподіяними збитками та протиправною поведінкою відповідача, оскільки додатково понесені витрати, пов’язані з отриманням зворотної фінансової допомоги в сумі 499 667,44 грн. та зберіганням продукції в сумі 714 516,13 грн. були понесені позивачем саме внаслідок неналежного виконання відповідачем у мов договору поставки №20/2008/614. Договори про надання фінансової допомоги та зберігання на момент винесення рішення ніким не оскаржені, в установленому законом порядку недійсними не визнані, тому відповідно до приписів ст.204 ЦК України є чинними та обов’язковими для виконання сторонами. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також у вигляді збитків заявлено до стягнення суму 260 000 грн., які було сплачено ним згідно з договором №83 про надання юридичних послуг від 14.01.2009р., укладеним з ТОВ “Сістайл” (Виконавець) з метою захисту своїх порушених прав та стягнення вищезазначених сум понесених ним збитків. Відповідно до умов цього договору позивач (Замовник) доручив ТОВ “Сістайл” представляти інтереси ТОВ «Капіталбуд»в господарському суді Запорізької області, в якості позивача, для стягнення з ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” штрафних санкцій та збитків, спричинених неналежним виконанням договору поставки №20/2008/614 від 28.02.2008р. В пункті 4.1 договору визначена загальна сума винагороди виконавця в розмірі 260 000 грн., яка відповідно до п.4.2, була перерахована позивачем на користь ТОВ “Сістайл” згідно платіжного доручення №218 від 29.07.2009р.

Згідно з п.2.1 договору, в редакції додаткової угоди від 07.12.2009р. Виконавець прийняв на себе наступний обсяг обов’язків: підготувати та подати позовну заяву до господарського суду Запорізької області у строк не пізніше ніж до 31.03.2010р.; брати участь у судових засіданнях з цього приводу, подавати від імені Замовника заяви, клопотання; представляти інтереси Замовника в органах державної виконавчої служби, готувати і подавати будь-які документи для стягнення з боржника суми заборгованості. Для виконання обов’язків за цим договором призначено відповідальну особу Кадуріна Ігоря Вікторовича (п.2.2).

З положень ч.1 ст.20 ЦК України вбачається право особи здійснювати захист своїх інтересів на власний розсуд і реалізовувати його так, як вона вважає за необхідне, що не виключає можливості укладення договору про надання юридичних послуг. Ані ст.22 ЦК України, ані ст.225 ГК України не містять вичерпного переліку додаткових витрат особи, чиє цивільне (господарське) право порушено, які включаються до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила відповідне правопорушення. Укладення позивачем договору про надання юридичних послуг є наслідком допущеного відповідачем правопорушення, з метою відновлення своїх законних прав. Встановлення ціни таких послуг не врегульовано нормами діючого законодавства та встановлюються за згодою сторін такого договору. Разом з тим, оскільки позивачем заявлено сплачену ним суму винагороди за цим договором в якості збитків, що належить до відшкодування іншою особою –відповідачем, суд вважає, що необхідним є надання оцінки співрозмірності зазначеної суми винагороди з урахуванням обставин конкретної справи.

          Відповідно до абз.4 п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з ч.3 ст.623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до наданих відповідачем відомостей з мережі Internet про тарифи юридичних фірм на території України на представництво інтересів в господарських судах, існує практика рекомендованої вартості послуги в розмірі 10% від суми позову.

В той же час, оцінивши докази в цій частині, суд приходить до висновку, що заявлена сума 260 000 грн. вартості юридичних послуг є необґрунтованою, неспіврозмірною та повинна бути зменшена. Такої позиції щодо розміру вартості юридичних (адвокатських) послуг під час розгляду спору в господарських судах додержується Верховний Суд України у постанові від 03.02.2004р. у справі № 36/207.

Беручи до уваги матеріали справи, чинне законодавство, ринкові ціни вартості послуг зі складання процесуальних документів, в тому числі позовних заяв, представництва інтересів в суді; той факт, що справа не представляє особливої складності; участь представника позивача у трьох судових засіданнях, відсутність додаткових письмових заяв, клопотань, суд стягує суму 26 000 грн. збитків.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (68008, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 72, п/р26003032840001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Капіталбуд” (69091, м.Запоріжжя, вул.Кремлівська, буд.63-А, п/р26008301160565 в ЗЦВ “ПІБ” , м.Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 33004452) суму 189 475 грн. 85 коп. пені, 222 445 грн. 53 коп. збитків від інфляції, 48 094 грн. 42 коп. – 3% річних, 714 516 грн. 13 коп. збитків за відповідальне зберігання продукції, 499 667 грн. 44 коп. збитків за договором про надання зворотної фінансової допомоги, 26 000 грн. збитків, пов’язаних з наданням юридичної допомоги, 17 001 грн. 99 коп. витрат на державне мито та суму 189 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                   О.В.Яцун

Рішення підписано: 10 квітня 2010р.