Рішення № 90259137, 08.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 р. Справа №480/3206/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Сумський прикордонний загін, ВЧ 9953), в якій просить визнати протиправною бездіяльність ВЧ 9953 щодо не нарахування та не виплати у день виключення зі списків військової частини індексації грошового забезпечення; зобов`язати ВЧ 9953 виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.10.2019 по 24.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні (ВЧ 9953), наказом від 29.10.2019 звільнений з військової служби, а наказом від 30.10.2019 виключений зі списків особового складу військової частини. На момент звільнення позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Така індексація була перерахована позивачу лише 24.04.2020. Оскільки сума індексації не була виплачена позивачу в день звільнення, відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України ОСОБА_1 просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Представник відповідача подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що на військовослужбовців не поширюються норми трудового законодавства, а проходження військової служби та виплата грошового забезпечення регулюються спеціальним законодавством. Оскільки трудові відносини та військова служба мають різну правову природу, норми КЗпП України в частині виплати компенсації за затримку розрахунку при звільненні не поширюються на військовослужбовців.

Ухвалою суду від 26.05.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 08.07.2020 відмовлено в зупиненні провадження у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у ВЧ 9953. Наказом начальника 5 прикордонного загону від 29.10.2019 № 337-ОС позивача звільнено з військової служби, а наказом від 30.10.2019 № 338-ОС припинено (розірвано) контракт з позивачем та виключено його зі списків особового складу військової частини (а.с. 8).

24.04.2020 позивачу перераховано 32663,76 грн. індексації грошового забезпечення за період служби (а.с. 9), що не заперечується представником відповідача. Тобто при звільненні позивача з військової служби з ним не було проведено повного розрахунку у зв`язку із чим ОСОБА_1 просить зобов`язати ВЧ 9953 виплатити на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.10.2019 по 24.04.2020.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки, в день звільнення позивача - 30.10.2019, відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено індексації грошового забезпечення, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з ВЧ 9953 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, 24.04.2020 індексація була перерахована позивачу.

Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача та кількість днів затримки.

Так, згідно з довідкою ВЧ 9953 від 18.06.2020 № 180 середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 336,07 грн. (а.с. 25).

Кількість днів затримки з 30.10.2019 по 24.04.2020 - день виплати суми індексації, складає 124 робочі дні, таким чином сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 41672,68 грн. (336,07 * 124).

Судом враховується, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Так, розрахована сума компенсації за затримку розрахунку складає 41672,68 грн., що перевищує розмір виплаченої суми індексації.

Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд застосовує принцип співмірності, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.07.2018 у справі № 825/325/16.

Суд зазначає, що з урахуванням часу, протягом якого з позивачем не було проведено розрахунку, розміру його грошового забезпечення до звільнення та враховуючи той факт, що сума компенсації була перерахована відповідачем добровільно, суд вважає співмірною сумі виплаченої індексації, суму середнього заробітку в розмірі середньомісячного грошового забезпечення за останній календарний місяць з дня звільнення, що складає 7057,47 грн.

При цьому суд не погоджується із твердженнями відповідача в частині того, що на військовослужбовців не поширюються норми трудового законодавства, в тому числі вимоги ст. 116 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. При цьому Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати є складовою належної працівнику заробітної плати.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 по справі № 825/598/17 порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

"Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби".

Таким чином норми статей 116 та 117 КЗпП України підлягають застосуванню щодо випадків несвоєчасного розрахунку при звільненні військовослужбовців в тому числі в частині виплати індексації грошового забезпечення яка є складовою такого грошового забезпечення.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі суми компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 7057,47 грн.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумського прикордонного загону судові витрати в розмірі 840,60 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7057,47 грн.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.07.2020.

Суддя С.М. Гелета