Рішення № 90259095, 07.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. Справа №480/2900/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини № 3022 Національної гвардії України (далі - відповідач, військова частина 3022), в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини № 3022 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби в сумі 48862,42 грн. та щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік;

- зобов`язати Військову частину № 3022 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 48862,42 грн.;

- зобов`язати Військову частину № 3022 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення позивача, згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та компенсації за неотримане речове майно у розмірі 48862,42 грн. На думку позивача, відмова у виплаті допомоги для вирішення соціально-побутових питань є протиправною, оскільки ним виконано всі умови, передбачені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200.

Окрім того, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно також є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством.

Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

12.05.2020 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивач не звертався до військової частини 3022 з рапортом при звільненні про виплату йому грошової компенсації замість неотриманого під час проходження військової служби речового майна, як цього вимагає пункт 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178. Оскільки позивач із відповідним рапортом, під час звільнення з військової служби, про виплату компенсації до військової частини 3022 не звертався, тому позивачу і не була виплачена вказана компенсація. Щодо невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік вказав про можливість роботодавця здійснювати таку виплату лише в межах фонду оплати праці.

Позивачем 09.06.2020 подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача у відзиві є помилковими та просив відхилити відзив.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині № 3022 Національної гвардії України і наказом командира військової частини № 3022 від 10.04.2020 №77 з позивачем було припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас і виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.15).

06.04.2020 позивач звернувся з рапортом до відповідача щодо нарахування йому компенсації за речове майно (а.с. 16).

Станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно склала 48862,42 грн., що підтверджується довідкою військової частини 3022 від 07.04.2020 за №143 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 (а.с. 17).

22.04.2020 позивачем на ім`я командира військової частини 3022 було подано заяву про надання довідки про те, що на день звільнення у запас йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно та грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік (а.с. 18).

Листом від 28.04.2020 № 2/22-666 відповідач у відповідь на заяву повідомив позивача про те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби буде проведена після надходження додаткових коштів. Грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується за наявності коштів. Оскільки у кошторисі на 2020 рік кошти на неї не затверджені - виплата не проводилась (а.с. 20).

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).

За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби та 06.04.2020 подав командиру військової частини 3022 відповідний рапорт (а.с.16).

Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом, станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно склала 48862,42 грн., що підтверджується довідкою військової частини 3022 від 07.04.2020 за №143 про вартість речового майна (а.с. 17).

Суд зазначає, що станом на момент виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 у відповідача виник обов`язок щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 48862,42 грн.

Відповідач не надав до суду доказів виплати позивачу грошової компенсації за неотримане ним речове майно в сумі 48862,42 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача із відповідним рапортом, у якому просив саме виплатити компенсацію вартості за неотримане речове майно, суд зазначає, що відповідний рапорт був поданий позивачем 06.04.2020 (а.с. 16). Зазначені позивачем неточності у формулюванні вимог у вказаному рапорті, а саме прохання нарахувати, а не виплати, не можуть позбавити позивача права на отримання спірних коштів, оскільки сам відповідач у своєму листі від 28.04.2020 №2/22-666 (а.с. 20), визнав свій обов`язок виплати вказані кошти, після надходження додаткових асигнувань. Окрім того, чинний порядок не передбачає обов`язку військовослужбовця писати рапорт для нарахування спірної компенсації.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність військової частини 3022 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби та зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 48862,42 грн.

Що стосується ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, суд зазначає наступне.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 цієї постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 Постанови № 704, видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Міністерство внутрішніх справ України наказом від 15.03.2018 № 200 у Розділі XX визначило порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення. Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Пунктом 2 Розділу XX Інструкції №200 визначено, що матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку.

Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), розмір матеріальної допомоги визначається з урахуванням розміру місячного грошового забезпечення, яке отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними обіймалися (пункт 3 Розділу XX Інструкції №200).

Таким чином, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань віднесена до права роботодавця та здійснюється в межах асигнувань, однак не є обов`язковою виплатою.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відносно позивача під час проходження його служби у військовій частині 3022, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити вказану виплату стосовно позивача.

Зважаючи на викладене, позов в цій частині є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі - 2522,40 грн., що підтверджується квитанціями від 05.05.2020 (а.с.21-23).

Судом позовні вимоги задоволено частково - в частині стягнення 48862,42 грн. та відмовлено у вимогах про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення позивача, згідно із чинним законодавством України на день звернення.

За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1681,60 грн. - пропорційно до задоволених позовних вимог та виходячи зі ставки судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду із вказаним позовом.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 3022 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби у розмірі 48862,42 грн.

Зобов`язати Військову частину № 3022 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 48862,42 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини № 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) суму судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя С.М. Глазько