Рішення № 90258813, 08.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 521/1455/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65065, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2 Д; код ЄДРПОУ 36290160) про визнання незаконними дій, зобов`язання перерахувати соціальну допомогу як одинокій матері, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.01.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просить:

визнати незаконними дії Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо безпідставного припинення виплат ОСОБА_1 , як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 листопада 2015 року та по 1 вересня 2019 року, та відмови у перерахуванні ОСОБА_2 соціальної допомоги, як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 листопада 2015 року та по 01 вересня 2019 року;

зобов`язати Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати ОСОБА_1 соціальну допомогу, як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 1 листопада 2015 року та по 01 вересня 2019 року.

Згідно ухвали судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2020р. дану справу передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.

Одеським окружним адміністративним судом отримано справу 18.03.2020р.

Ухвалою від 23.03.2020 р. клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 20.03.2020 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 19.05.2020р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради; призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 16.06.2020 р.

Ухвалою суду від 16.06.2020 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.07.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є одинокою матір`ю двох дітей: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до ст.18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». Враховуючи, що позивач та її старший син проживали з батьками за адресою: АДРЕСА_2 , соціальну допомогу як одинокій матері на старшого сина здійснювало Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області за місцем реєстрації. У 2015р. позивач переїхала жити до м. Одеси та народила молодшого сина. Оскільки старший син навчався в школі за місцем проживання батьків, він залишився мешкати з батьками позивача. Після переїзду до м. Одеси позивач постійно зверталась із заявою на допомогу як одинокій матері до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, проте з листопада 2015 р. така виплата на старшого сина припинилась. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення їй виплат як одинокій матері на сина ОСОБА_2 з жовтня 2015р. по 01.09.2019р. та відмову у перерахунку соціальної допомоги за вказаний період незаконними.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19878/20 від 22.05.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що виплату соціальної допомоги позивачу на старшого сина ОСОБА_2 було припинено з 01.01.2016р. Відповідно до редакції пп.4 п. 35 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001р., для прийняття рішення про призначення допомоги було передбачено надання довідки про проживання дитини з матір`ю, виданої за місцем проживання сім`ї, проте позивачем такої довідки надано не було. Також 01.02.2016р. соціальним інспектором управління соціального захисту Саратської РДА було складено акт обстеженя матеріально-побутових умов сім`ї за місцем реєстрації дитини ( АДРЕСА_2 ) та встановлено, що дитина ОСОБА_2 проживає окремо від матері разом з бабусею та дідусем, де відвідує школу, в зв`язку з неможливістю матері утримувати сина. Крім того, у заявах про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг і деклараціях про доходи та майновий стан, які подавались позивачем в оскаржуваний період, позивачем зазначалась лише одна дитина, а саме молодший син ОСОБА_3 . Натомість, щодо отримання допомоги на старшого сина ОСОБА_2 в оскаржуваний період позивач не зверталась.

До судового засідання 06.07.2020р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

06.07.2020р. (вх. № 25717/20) від позивача до суду надійшла заява, в якій остання просила розглянути справу за її відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є одинокою матір`ю двох дітей ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

11.06.2019 р. (вих. № 02-Б-1279/3-0) за результатами розгляду звернення позивача від 06.11.2019р. щодо призначення державних допомог Управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001р. допомога на дітей одиноким матерям призначається органами соціального захисту населення за місцем їх проживання. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органі соціального захисту населення за місцем реєстрації. У разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється (а.с. 7-8).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 7 ст.7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

За змістом п. 5 ч. 1 ст.3 Закону № 2811-ХII відповідно до цього Закону призначається, зокрема, такий вид державної допомоги сім`ям з дітьми як допомога на дітей одиноким матерям.

Згідно ч.1 ст. 18-1 Закону № 2811-ХII право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 18-1 Закону № 2811-ХII право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 18-1 Закону № 2811-ХII, якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

За приписами ст. 18-2 Закону № 2811-ХII допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 18-3 Закону № 2811-ХII визначено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків призначається на кожну дитину.

Статтею 18-4 Закону № 2811-ХII регламентовано умови, за яких виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється або призупиняється

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду;

скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;

надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі:

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Отже, Законом №2811 визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям (батькам).

Порядком призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001р. (далі - Порядок №1751), визначено умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", в тому числі допомоги на дітей одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку).

Згідно п. 35 Порядку №1751 для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.

Згідно п. 36 Порядку №1751, допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду;

скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;

надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі:

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених абзацами четвертим - десятим і дванадцятим - чотирнадцятим цього пункту, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Виплата допомоги припиняється або зупиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування за поданням центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді або уповноваженої особи, визначеної виконавчим органом ради об`єднаної територіальної громади, до органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Суд враховує, що за приписами п. 54 Порядку №1751 у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім`ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2019р. (вих. № 02-17/1253) Управлінням соціального захисту населення Саратської державної адміністрації Одеської області повідомлено позивача, що відповідно до архіву особових рахунків бази даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала на обліку в управлінні як отримувач допомоги на дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одинокої матері по 31.07.2015 р .

Відповідно до запиту Малиновського УСЗН від 16.06.2015р. №765 у зв`язку зі зміною місця проживання особовий рахунок був знятий з обліку з 01.08.2015р. та особова справа 02.07.2015р. була надіслана до Малиновського УСЗН. При цьому зазначено, що відповідно до п. 37 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001р., допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, оскільки з 01.08.2015р. та до теперішнього часу відповідної заяви від позивача не надходило, зазначено про відсутність підстав для виплати допомоги одинокій матері на дитину ОСОБА_2 .

Як вбачається зі змісту зазначеного запиту, у зв`язку зі зміною місця проживання особовий рахунок був знятий з обліку з 01.08.2015р. та особова справа 02.07.2015р. була надіслана до Малиновського УСЗН.

Відтак, з 02.07.2015р. особова справа ОСОБА_1 як отримувача допомоги на дітей одиноким матерям надіслана до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та з вказаного часу позивач перебуває на обліку у відповідача та відповідно останній продовжив виплату позивачу соціальної допомоги на дитину ОСОБА_2 .

При цьому, зі змісту виписки з карткового рахунку позивача за період з 01.01.2015р. -31.12.2015р. вбачається, що до 07.07.2015р. позивач отримувала соціальну допомогу як одинока мати на дитину ОСОБА_2 у розмірі 385,80 грн. (а.с. 11-15).

06.08.2015р. (після зняття позивача з обліку в УСЗН Саратської державної адміністрації Одеської області), позивачу також надійшла виплата соціальної допомоги у розмірі 385,80 грн.

08.09.2015р. та 06.10.2015р. позивачем також отримано соціальну допомогу одинокій матері на дитину ОСОБА_2 .

Проте у листопаді та грудні 2015 року позивач отримувала відповідну соціальну виплату вже лише на молодшого сина.

Позивач стверджує, що відповідачами протиправно припинено виплату соціальну допомогу як одинокій матері на дитину ОСОБА_2 за відсутності визначених статтею 18-4 Закону № 2811-ХII, п. 36 Порядку №1751 умов для припинення її виплати.

Між тим, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до приписів ст. 18-2 Закону № 2811-ХII для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень Порядку №1751, яким визначено умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", в тому числі допомоги на дітей одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку), свідчить, що допомога виплачується протягом шести календарних місяців та за умовами вказаного Порядку допомога виплачується за умов подання заяви з усіма необхідними документами. Така заява подається кожні шість місяців.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період (з червня 2015р.) кожні шість місяців зверталась до органу соціального захисту із відповідними заявами щодо призначення соціальної допомоги одинокій матері. Позивач акцентувала увагу на тому, що нею подавались документи на обох дітей: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Зазначеного відповідачем не заперечувалось.

Виходячи з системного аналізу приписів чинного законодавства та аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в даному разі відсутні визначені ст. 18-4 Закону № 2811-ХII та п. 36 Порядку №1751 відстави для зупинення чи призупинення виплати позивачу соціальної допомоги одинокій матері на сина ОСОБА_2 .

Наявність у позивача визначеного законом статусу не є спірною обставиною даної справи, не заперечується відповідачем.

У відповіді 11.06.2019 р. (вих. № 02-Б-1279/3-0) Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за результатами розгляду звернення позивача від 06.11.2019р. щодо призначення державних допомог відповідач посилається на те, що позивач зареєстрована з двома синами за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживала з молодшою дитиною за адресою: АДРЕСА_3 , та з 01.04.2015р. перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. На думку відповідача, оскільки, звертаючись кожні шість місяців із заявою щодо призначення допомоги на дитину одинокій матері, позивач зазначала дані, що до складу сімї входить лише молодша дитина, враховуючи, що старша дитина ОСОБА_2 не мешкала в оскаржуваний період з матір`ю, відповідач зазначив про відсутність підстав для призначення допомоги на старшу дитину в такий період.

При цьому відповідач послався на дані акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складеного посадовими особами управління соціального захисту Саратської РДА.

На думку суду, такі підстави для невиплати позивачу соціальної допомоги є незаконними, оскільки можуть призводити до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання, що порушуватиме принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції України.

Крім того, необхідно зазначити, що обставини, на які посилається відповідач в обгрунтування правомірності оскаржуваних дій, не передбачено в якості умов для припинення чи призупинення допомоги на дітей одиноким матерям та відповідно останні не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи викладене суд вважає, що право позивача на отримання допомоги на дітей одинокій матері є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань, а відтак відмова відповідача у виплаті позивачу вказаної допомоги є протиправною.

Твердження відповідача щодо припинення виплати позивачу соціальної допомоги на старшого сина ОСОБА_2 з 01 січня 2016р., а не 01 листопада 2015 р., не підтверджені належними доказами. Рішення про припинення чи призупинення позивачу виплати соціальної допомоги як одинокій матері на дитину ОСОБА_2 на підставі визначених ст. 18-4 Закону № 2811-ХII, п. 36 Порядку №1751 умов для припинення її виплати, відповідач не надав та самого факту його прийняття не доводив. Тобто таке рішення відповідачем взагалі не приймалось. Натомість з наданих до суду письмових доказів вбачається, що з 1 листопада 2015 року Управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради виплати ОСОБА_1 , як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проводились.

Відтак, наявні підстави для визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплат ОСОБА_1 , як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 листопада 2015 року до 1 вересня 2019 року, та відмови у перерахуванні такої виплати за вказаний період.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Суд враховує, що за приписами п. 55 Порядку №1751 допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Як встановлено судом з наявних у справі письмових доказів та визнається учасниками справи, у вересні 2019 року позивачу відповідачами призначено соціальну допомогу, як одинокій матері на обох дітей.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу, як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 1 листопада 2015 року до 01 вересня 2019 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65065, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2 Д; код ЄДРПОУ 36290160) про визнання незаконними дій, зобов`язання перерахувати соціальну допомогу як одинокій матері,- задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплат ОСОБА_1 , як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 листопада 2015 року до 1 вересня 2019 року, та відмови у перерахуванні такої виплати за вказаний період.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу, як одинокій матері на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 1 листопада 2015 року до 01 вересня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.