Ухвала суду № 90258800, 02.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2619/20

У Х В А Л А

02 липня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.

за участі секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Представником відповідача до суду надано клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. В обґрунтування клопотання представник відповідача вказує, що з оскаржуваного рішення вбачається, що воно скасоване з підстав надання позивачем недостовірної інформації у проекті землеустрою, а саме щодо наявності на відведеній земельній ділянці належного ОСОБА_1 об`єкта нерухомості майна, якого у дійсності не існувало. Таким чином, у спірних правовідносинах Одеська міська рада виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як суб`єкт права власності, будучи рівним учасником приватноправових відносин. Таким чином, скасоване рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, пов`язане з бажанням позивача реалізувати право на отримання земельної ділянки у власність. Отже, виник спір про цивільне право, оскільки предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття речових прав на земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Позивачем до суду надано заперечення на клопотання про закриття провадження по справі, в яких позивач зазначає, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб, а тому спір є публічно-правовим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження по справі, просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які з`явились до судового засідання, суд встановив наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішенням Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:41:011:0048), площею 0,0421 га, за адресою: АДРЕСА_1 ) та передано гр. ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови міста), вказану у пункті 1 цього рішення, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

31 жовтня 2018 року рішенням Одеської міської ради № 3868- VII беручи до уваги надання гр. ОСОБА_1 недостовірної інформації у документах, на підставі яких Одеською міською радою прийнято рішення від 14.12.2017 року № 2833-VII, а також враховуючи, що відповідне рішення не виконане, скасовано рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0421 га, за адресою: АДРЕСА_1 ), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Не погодившись із рішенням Одеської міської ради № 3868- VII від 31.10.2018 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду.

Отже, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягає виключно правомірність оспорюваного рішення, винесеного суб`єктом владних повноважень - Одеською міською радою та наявність підстав для скасування відповідачем, Одеською міською радою, свого попереднього рішення.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі № 420/2619/20 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 238, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі № 420/2619/20.

Ухвала окремо від рішення суду по даній справі не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 07 липня 2020 року.

Суддя О.А. Левчук