Рішення № 90258709, 07.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. № 400/2377/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О. М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030

про:зняття арешту, накладеного постановою від 25.02.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту накладеного на підставі постанови б/н від 25.02.2014 року Центральним відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на квартиру за адресою: Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Лягіна, будинок 29 А, квартира 98, яка відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що у вересні 2019 року звернулась до приватної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріус повідомив їй, що постановою державного виконавця від 25.02.2014 року накладено арешт, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька позивачки. Оскільки накладений арешт перешкоджає реалізувати позивачці право на спадщину, вона звернулася до відповідача із проханням зняти арешт. Проте, відповідач повідомив її про неможливість вирішення вказаного питання, посилаючись на те, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а з приводу зняття арешту позивачу слід звернутися до суду, так як відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» є вичерпний перелік для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до приватного нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку зі смертю батька.

Приватний нотаріус, на звернення позивача, постановою від 15.01.2020 року № 7/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зазначила, що Свідоцтво про право на спадщину їй не може бути видано у зв`язку з тим, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна (№ довідки 196422876 від 15.01.2020 року) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Васалатій Т.М. 25.02.2014 року до спеціального розділу Реєстру було зареєстровано арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 4773491. Підставою виникнення обтяження булав казана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н видана 25.02.2014 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Шарвей М.О.

Позивач звернулась до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та отримала відповідь №73366 від 02.12.2019 року, відповідно до якої державним виконавцем було припинено чинність арештів майна боржника в рамках виконання виконавчого провадження ВП №10613565.

Крім того виконавець зазначив, що згідно ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявність цього обтяження є перешкодою для оформлення спадкових прав на нерухоме майно, що змусило позивачку звернутися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 52 Закону України від 21.04.1999 № 606 "Про виконавче провадження" (в редакції на час накладення арешту) визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Частина 1 ст. 1299 ЦК України визначає, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюються державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права.

З листа відповідача від 02.12.2019 року № 73366 (арк.спр. 9) вбачається, що державним виконавцем розглянуті надані позивачем відомості, щодо смерті батька позивачки - ОСОБА_2 (боржник) та 19.09.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п.3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, відповідачем під час закінчення виконавчого провадження у встановленому порядку не припинено чинності арешту майна боржника, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н видана 25.02.2014 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Шарвей М.О.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, способом захисту права власника арештованого майна, є зняття арешту з майна та прийняття державним виконавцем відповідної постанови; при цьому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна не пов`язано з правомірністю такого арешту.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014р. № К/800/18629/13.

Отже, враховуючи зазначене, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем майна її померлого батька - ОСОБА_2 , а саме, квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та на яку накладено арешт згідно з постановою від 25.02.2014року, з метою захисту її права, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про зняття арешту.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.244, 245, 250, 271, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 35065742) задовольнити.

2. Зняти арешт, накладений на квартиру, що розташована за адресою Україна, АДРЕСА_2 , відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.02.2014 року державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Шарвей М.О. за виконавчим провадженням № ВП № 10613565.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 35065742) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80грн.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Суддя О.М. Мельник