Ухвала суду № 90258662, 07.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2608/20

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

07 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського ,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Львові клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Львівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Золочівської районної ради Львівської області (далі – відповідач, Золоівська райрада), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду 28.04.2020 подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом (вх.№21837), клопотання про встановлення строку розгляду адміністративної справи та строку для подання відзиву на адміністративний позов (вх.№21858) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін в адміністративній справі (вх.№21898).

Ухвалою суду від 30.04.2020 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Справу №380/2608/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 07.07.2020.

В ухвалі суду від 30.04.2020 зазначено, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду буде розглянуто в підготовчому засіданні.

Представником позивача 05.05.2020 (вх.№3826ел) на електронну адресу суду надіслано заперечення на заяву про залишення без розгляду.

Відповідачем через канцелярію суду 24.06.2020 (вх.№31754) подано заяву про закриття провадження у справі.

Представником позивача 07.07.2020 (вх.6245ел) на електронну адресу суду надіслано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Просить здійснювати розгляд клопотання без участі позивача та його представника.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, явки представників в судове засідання не забезпечили.

Суд, розглянувши заяву про залишення позовної заяви без розгляду та дослідивши письмові докази на її обґрунтування, встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до суду передбачено статтею 123 КАС України.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Підстави залишення позову без розгляду визначено частиною першою статті 240 КАС України, згідно з пунктом 8 якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідач обґрунтовує клопотання про залишення позовної заяви без розгляду пропуском ОСОБА_1 передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду з позовом у справі з відносин публічної служби.

Суд вважає такі твердження помилковими з огляду на таке.

Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежує працівника будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 Кодексу законів про працю України).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №826/8353/17.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що строк звернення до суду позивача з даним позовом не обмежений будь-яким строком.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, тому у задоволенні такого слід відмовити.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем через канцелярію суду 24.06.2020 (вх.№31754) подано заяву про закриття провадження у справі, до якої долучено платіжне доручення від 28.04.2020 №121 про виплату позивачу середньої зарплати за час вимушеного прогулу з 11.10.2019 по 02.02.2020 у сумі 51 010 грн 56 к., що свідчить про усунення відповідачем підстав, які зумовили звернення позивача до суду.

Керуючись ст. ст. 183, 238, 239, 240, 241 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Львівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя О.П. Хома