Рішення № 90258553, 08.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1751/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 51764,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 28 квітня 2020 року надійшла позовна заява Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВФСЗІ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» (далі - відповідач, ТОВ «Миронівський продукт») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 51764,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем на виконання Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», надано до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2019 рік, з якого виявлено невиконання ТОВ «Миронівський продукт» нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Позивачем 21 лютого 2020 року направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю.

На адресу позивача 05 березня 2020 року надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач у 2019 році подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями за направленням центру зайнятості не було, замовлень щодо професійного навчання або підготовки не надходило від роботодавця (копія відповіді додається).

Отже, відповідач вжив не всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, адже, у разі подання державній службі зайнятості лише інформації про попит на робочу силу (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю (форма 3-ПН), не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю. Так, з роботодавцями, які не виконали норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачений частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», державною службою зайнятості проводиться індивідуальна робота для працевлаштування на вільні робочі місця конкретного фахівця, який має інвалідність. У разі відсутності необхідних спеціалістів серед зареєстрованих безробітних осіб з обмеженими фізичними можливостями державна служба зайнятості на замовлення роботодавців організовує та здійснює професійне навчання - професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації ( стаття 35 Закону України «Про зайнятість населення»). З метою підтримки зайнятості осіб з інвалідністю державна служба зайнятості інформує роботодавців про професійно-кваліфікаційний склад безробітних осіб з інвалідністю та пропонує подальшу співпрацю щодо укомплектування робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі з компенсацією роботодавцю єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи інформацію за звітом 10-ПІ за 2019 рік, який надісланий на адресу позивача відповідачем, встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно- господарська санкція у розмірі 51733,49 грн, яку відповідач, враховуючи норму частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України), повинен був сплатити до 15 квітня 2019 року, про що повідомлений листом позивача від 21 лютого 2020 року № 178/03-10.

На підставі зазначеного, позивач просив стягнути з відповідач адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 51764,53 грн.

Ухвалою від 04 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху (т. 1 арк. спр. 47-48).

Ухвалою від 12 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) ( т. 1 арк. спр. 53-55).

Ухвалою від 02 червня 2020 року відмовлено ЛОВФСЗІ у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін (т. 2 арк. спр. 21-24).

Від ТОВ «Миронівський продукт» 26 травня 2020 року за вх. № 20621/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (т. 2 арк. спр. 112-122).

ТОВ «Миронівський продукт» 20 лютого 2020 року подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність - 7 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 8 осіб.

Відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, впродовж 2019 року створювалися робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, у період з січня 2019 року по березень 2019 року (включно) відповідачем створено 7 вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У період з квітня 2019 року по серпень 2019 року (включно) відповідач виявив бажання працевлаштувати 8-ох працівників-осіб з інвалідністю (із врахуванням 7 вже створених робочих місць). У період із вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року у відповідача обліковувалось 7 раніше створених вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (у зв`язку із збільшенням у Відповідача кількості працівників з інвалідністю). З 12 грудня 2019 року додатково створено ще 1 вакантне робоче місце. Всього у період з 12 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року у відповідача обліковувалось 8 вакантних робочих місць, про створення яких відповідач своєчасно подавав звітність форми 3-ПН до Сєвєродонецького міського центру зайнятості.

Відповідач зазначає, що на жодне зі створених робочих місць впродовж року особи з інвалідністю центром зайнятості не спрямовувалися.

Відповідачем 02 січня 2019 року, 06 лютого 2019 року, 07 березня 2019 року, 03 квітня 2019 року, 06 травня 2019 року, 07 червня 2019 року, 08 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року, 04 жовтня 2019 року, 05 листопада 2019 року, 03 грудня 2019 року, 13 грудня 2019 року згідно з Порядком подання форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, подано до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звіти «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою 3-ПН.

Крім того, відповідач зазначає, що частина створених ТОВ «Миронівський продукт» робочих місць не потребують спеціальної підготовки та кваліфікації. Тому працевлаштування можливе без проведення навчання або перепідготовки. Впродовж 2019 року, як зі сторони Сєвєродонецького міського центру зайнятості, так й зі сторони ТОВ «Миронівський продукт» здійснювалися заходи, спрямовані на пошук та працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач протягом 2019 року регулярно розміщував оголошення, зокрема в газеті «Проспект объявления». Впродовж 2019 року на ТОВ «Миронівський продукт» працювали одинадцять працівників - осіб з інвалідністю (шістьох з яких було знайдено та працевлаштовано відповідачем самостійно.

Зважаючи на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача 12 червня 2020 року за вх. № 3600/1751/20 подано відповідь на відзив (т. 2 арк. спр. 28-31).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 липня 2020 року № 1006870150 ТОВ «Миронівський продукт», код за ЄДРПОУ 38820069, зареєстровано за адресою: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Механізаторів, будинок 7-А (т. 2 арк. спр. 33-35).

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), ТОВ «Миронівський продукт» зареєстровано у ЛОВФСЗІ з 31 січня 2014 року за № 44/129/620, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 31 січня 2014 року № 3045 (т. 1 арк. спр. 28).

На виконання вимог Порядку № 70 ТОВ «Миронівський продукт» 17 лютого 2020 року до ЛОВФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 212 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 7; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 8; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 10967,5; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 51733; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) (т. 1 арк. спр. 29).

Позивачем на адресу ТОВ «Миронівський продукт» направлено лист від 21 лютого 2020 року за вих. № 178/03-10 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2020 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (т. 1 арк. спр. 30).

Позивачем 21 лютого 2020 року за вих. № 181/05/01-02 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2017, 2018, 2019 роки, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ «Миронівський продукт» (т. 1 арк. спр. 36).

Згідно з інформацією, зазначеною у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 05 березня 2020 року № 1832/9/12-32-52-06, починаючи з 2017 року по 2019 рік ТОВ «Миронівський продукт» звітувало про працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність, а саме у 2019 році: у січні-березні - 4 особи, квітні-липні - 5 осіб, серпень - 9 осіб, вересень - 10, жовтень-грудень - 11 осіб (т. 1 арк. спр. 39).

Позивачем 21 лютого 2020 року за вих. № 180/05/01-02 на адресу Сватівського районного центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися ТОВ «Миронівський продукт» до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося ТОВ «Миронівський продукт» замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (т. 1 арк. спр. 34).

Листом б/д № 13/04-473 Сєвєродонецький міський центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2017-2019 років відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме у 2019 році: 02.01.2019 - 7 вакансій; 06.02.2019 - 4 вакансії; 07.03.2019 - 7 вакансій; 03.04.2019 - 8 вакансій; 06.05.2019 - 8 вакансій; 07.06.2019 - 8 вакансій; 08.07.2019 - 8 вакансій; 24.07.2019 - 1 вакансія; 05.08.2019 - 8 вакансій; 10.09.2019 - 7 вакансій; 03.12.2019 - 7 вакансій, 13.12.2019 - 8 вакансій; відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості не було (т. 2 арк. спр. 38).

За несвоєчасну сплату ТОВ «Миронівський продукт» адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 31,04 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (т. 1 арк. спр. 41).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 816/678/17, від 05 березня 2019 року у справі № 815/2562/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення», звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875-XII.

Судом встановлено, що ТОВ «Миронівський продукт» подавало у 2019 році до Сватівського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2019 року, в якій роботодавцем вказано про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою прибиральник виробничих приміщень, що підтверджено її копіями, середньооблікова чисельність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за цією звітністю - 7 осіб (т. 1 арк. спр. 125-207).

При цьому з інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у Луганській області від 05 березня 2020 року № 1832/9/12-32-52-06, та звітом форми 10 ПІ, наданим до ЛОВФСЗІ, середньооблікова кількість працівників - осіб з інвалідністю у 2019 році складала 7 осіб (арк. спр. 29, 39).

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що протягом 2019 року відповідачем створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у більшій кількості, ніж визначена частиною першою статті 19 Закону № 875-XII.

Факт подачі вказаної звітності також підтверджено листами Сєвєродонецького міського центру зайнятості б/д № 13/04-473, від 21 травня 2020 року № 13/04-1104, в яких зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН протягом 2019 року щомісяця з інформацією про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю; відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направлення центру зайнятості не було. З метою вирішення питання працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році представники ТОВ «Миронівський продукт» брали участь у проведенні заходів «Ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю», що відбулися 15 березня 2019 року, 21 червня 2019 року, 20 вересня 2019 року, 28 листопада 2019 року.

Також представники брали участь в інформаційному семінарі з питань організації працевлаштування людей інвалідністю, що відбувся 29 січня 2019 року, та круглому столі на тему: «Удосконалення співпраці: метою працевлаштування осіб з інвалідністю» - 28 березня 2019 року, 21 червня 2019 року, 15 березня 2019 року. В ході заходів представників підприємства ознайомлено з професійно-кваліфікаційним складом безробітних осіб з інвалідністю, надано інформацію про працевлаштування з виплатою компенсації єдиного соціального внеску, про працевлаштування внутрішньо переміщених осіб з числа осіб; правовими аспектами працевлаштування ВПО, у томі числі, осіб з особливими потребами, надано інформацію про надання дотацій за рахунок коштів ФСЗІ на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю зареєстрованих у ДЦЗ. Також під час проведення заходів представникам підприємства надавались пропозиції щодо підвищення якості вакансій, можливості зміни професій або умов праці, враховуючи професійний склад осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку у центрі зайнятості (т. 1 арк. спр. 38, 62-63).

Крім того, про наявність вакансій на підприємстві подавались оголошення в газеті «Проспект» (т. 1 арк. спр. 208-217).

На підтвердження працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року у ТОВ «Миронівський продукт» відповідачем надано копії наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу, копії довідок до актів огляду МСЕК (т.1 арк. спр. 218-250, т. 2 арк. спр. 1-13).

З вищевикладеного судом встановлено, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Твердження позивача щодо невжиття відповідачем всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року суд також відхиляє як безпідставні, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875-XII, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування чи несвоєчасне повідомлення центру зайнятості про відкриття вакансії.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ТОВ «Миронівський продукт» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Слов`янська, будинок 28, код за ЄДРПОУ 13396264) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Механізаторів, будинок 7-А, код за ЄДРПОУ 38820069) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 51764,53 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова