Рішення № 90258316, 08.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. справа № 300/1110/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, як учаснику бойових дій та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 23.11.2015 до 26.12.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

02.06.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за №211 від 11.03.2020, та подальшими змінами до неї, на усій території України установлено карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» за № 540-IX від 30.03.2020 у Кодексі адміністративного судочинства України розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3, яким під час дії карантину, строки, визначені статтями 162 - 164 цього Кодексу, інші процесуальні строки, в тому числі строки розгляду адміністративної справи, продовжено на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Тому, суд продовжив процесуальні строки в даній адміністративній справі.

Враховуючи, що розгляд даної адміністративної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій справ незначної складності, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій заявами по суті справи є: позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив), і учасники справи належним чином виконали покладені на них обов`язки та реалізували надані їм процесуальні права щодо подання заяв по суті справи, визначених статтею 263 цього Кодексу, тому, суд вважає про відсутність необхідності продовжувати строки розгляду даної адміністративної справи до закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, та, з метою забезпечення вирішення даного спору, суд ухвалив продовжити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Відзив відповідача на позовну заяву викладено із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 11.03.2015 проходив військову службу в Тисменицько-Тлумацькому об`єднаному районному військовому комісаріаті, 23.11.2015 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

26.12.2017, наказом військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату (по строковій службі) за № 247 підполковника ОСОБА_1 , військового комісара Тлумацького районного військового комісаріату Івано-Франківської області, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) за № 484 від 12.12.2017 з військової служби у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» направлено його для постановки на військовий облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату та виключено із списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.

На заяву позивача від 14.02.2020 про виплату грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки за 2015 - 2017 роки, відповідач 17.02.2020 відмовив у виплаті такої компенсації, з тих підстав, що в особливий період додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік не надається.

Позивач, не погоджуючись з таким висновками відповідача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Державні гарантії права на відпустки встановлює Закон України «Про відпустки», визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Стаття 4 Закону України «Про відпустки» визначає види відпусток.

Статтю 16-2 Закону України «Про відпустки» встановлено, що часникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Стаття 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (пункт 8 статті 10-1 Закону).

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону).

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України», а аналіз норм цих законів свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України за № 260 від 07.06.2018, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому, суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Як наслідок, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 23.11.2015 до 26.12.2017.

Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; грошова компенсація відпустки особі.

У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічні відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

За таких обставин, відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 23.11.2015 до 26.12.2017.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 31.11.2015 до 26.12.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

За таких обставин, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 23.11.2015 до 26.12.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зазначені норми права та висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз9901/4/19), та застосовані в даній адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справі відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату (індекс 76026, вулиця Довженка, 21, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 07742609) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 23.11.2015 до 26.12.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (індекс 76026, вулиця Довженка, 21, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 07742609) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 23.11.2015 до 26.12.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.