Рішення № 90258268, 06.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 липня 2020 року о/об 17 год. 20 хв.Справа № 280/3642/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини А1978 (69068, м.Запоріжжя; код ЄДРПОУ 08160298)

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини А1978 (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 ; 2) стягнути з Військової частини А1978 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.11.2019 по день фактичного розрахунку - 17.04.2020, у розмірі 62720,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У позові зазначено наступне. На виконання рішення Запорізького адміністративного окружного суду від 08.01.2020 у справі №280/5723/19 Військова частина А1978 виплатила грошову компенсацію за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 29.03.2019 по 29.09.2019 у сумі 2072,90 грн. лише 17.04.2020 шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 . Таким чином, з вини відповідача ОСОБА_1 з 29.09.2019 по 17.04.2020 (включно) зазнав матеріальної шкоди і був позбавлений можливості розпоряджатися власними грошовими коштами.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженим 10.12.2008 Указом Президента України №1153/2008, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо норми спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. На відміну від зазначеного спеціального законодавства, КЗпП України не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, ст.3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. При цьому, положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації. Компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст.117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати, а з прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України.

Відповідач проти позову заперечував.

Ухвалою судді від 04.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 06.07.2020.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у справі №280/5723/19 (яке за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 10.03.2020) частково задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини А1978 - визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 29.03.2019 по 29.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29.09.2019; зобов`язано Військову частину А1978 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 29.03.2019 по 29.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.09.2019; стягнуто з Військової частини А1978 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення - 30.09.2019 по день подання позовної заяви по даній справі - 20.11.2019, у розмірі 18130 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1978. В іншій частині позову відмовлено.

17.04.2020 на рахунок позивача у банку було зараховано 2072,90 грн. у рахунок виконання Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у справі №280/5723/19.

У позовній заяві по даній справі позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.11.2019 (наступний день після дня (20.11.2019) подання позовної заяви по справі №280/5723/19) по день фактичного розрахунку - 17.04.2020 (день отримання позивачем 2072,90 грн.) у сумі 62720,00 грн.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню враховуючи вище викладене та через наступне.

Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. (…).

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст.117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

За матеріалами справи позивач був звільнений з військової служби 29.09.2019, а належні до виплати суми визначені Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у справі №280/5723/19, тобто після звільнення позивача.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України.

Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.08.2019 по справі №802/2360/17-а (адміністративне провадження №К/9901/62312/18).

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивачем не надано до суду доказів понесення судових витрат по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 08.07.2020.

Суддя О.О. Прасов