Ухвала суду № 90258086, 08.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/8048/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Кривенко Л.М. ,

за участю: представника заявника Дідківського А.С.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м.Хмельницький) про встановлення порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

09 червня 2020 року до суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про встановлення порядку виконання рішення, в якій державний виконавець просить встановити порядок виконання рішення, а саме:

- прийняття наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії, керуючись ст. 77-2 КЗпП України, п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 16-2 Закону України "Про відпустки" надати ОСОБА_1 (як учаснику бойових дій) щорічну (додаткову) відпустку із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2019 рік;

- зарахування на картковий рахунок позивача заробітної плати (грошового забезпечення) за відповідний період.

В обґрунтування заяви державний виконавець зазначає, що виконавче провадження №61011053 про зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії, керуючись ст. 77-2 КЗпП України, п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 16-2 Закону України "Про відпустки" надати ОСОБА_1 (як учаснику бойових дій) щорічну (додаткову) відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2019 рік, відкрито після звільнення із займаної посади позивача, а тому надати докази виконання рішення про ознайомлення працівника з текстом наказу перед початком відпустки та докази зарахування на картковий рахунок позивача заробітної плати (грошового забезпечення) у строки визначені ч.1 ст. 21 Закону України "Про відпустки"» не можливо надати, оскільки останній не є працівником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в зв`язку із звільненням.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-50-в від 03 червня 2020 року в період часу з 08.06.2020 по 30.06.2020 року включно суддя Попова О.Г. перебувала у відпустці.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року призначено заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про встановлення порядку виконання рішення до судового розгляду в судовому засіданні на 08 липня 2020 року об 12 год. 30 хв.

Представники відповідачів у судове засідання не були допущенні у зв"язку із відсутністю належних документів.

Представник заявника та позивач в судовому засіданні підтримали заяву про встановлення порядку виконання рішення та просили її задовольнити..

Вирішуючи подану Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) заяву про встановлення порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №7 о/с від 11 травня 2019 року про звільнення з органів внутрішніх справ з 11 травня 2019 року капітана міліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновлено ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення, 10 вересня 2019 року у розмірі 5 036,16 грн (п`ять тисяч тридцять шість гривень шістнадцять копійок), із попереднім вирахуванням та утриманням усіх необхідних податків, зборів і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії надати ОСОБА_1 щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (у відповідності до статті 115 КЗпП України, ст. 10, ч.1 ст. 21 ЗУ "Про відпустки" та параграфу 2 статті 7 Конвенції про оплачувані відпуски №132.

Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії, керуючись ст. 77-2 КЗпП України, п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 16-2 Закону України "Про відпустки" надати ОСОБА_1 (як учаснику бойових дій) щорічну (додаткову) відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2019 рік.

У решті заявлених вимог відмовлено.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі №240/8048/19 набрало законної сили 17.12.2019.

Житомирським окружним адміністративним судом 24 грудня 2019 року видано виконавчий лист №3813 2019р у справі №240/8048/19 про "зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії, керуючись ст. 77-2 КЗпП України, п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 16-2 Закону України "Про відпустки" надати ОСОБА_1 (як учаснику бойових дій) щорічну (додаткову) відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2019 рік."

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дідківським А.С. винесено постанову від 20 січня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №61011053.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дідківського А.С., винесено постанову від 04.02.2020 у ВП №61011053 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним, повним виконанням рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 04.02.2020 про закінчення виконавчого провадження №61011053.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дідківського А.С. від 05.03.2020 року відновлено виконавче провадження №61011053 з виконання виконавчого листа №240/8048/19 виданого 24.12.2019 року.

16.03.2020 року старшим державним виконавцем винесено вимогу № 33/11379 від 16.03.2020 по виконавчому провадженні № 61011053 за виконавчим листом № 240/8048/19 від 24.12.019, згідно вимог якої в триденний строк з дня отримання вимоги надати державному виконавцю: письмово повідомити та надати докази виконання рішення, або причини не виконання боржником рішення або обставини, що обумовлюють обов`язкове зупинення/відкладення вчинення виконавчих дій.

Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 20.03.2020 року №160/26/01-2020 повідомило старшого державного виконавця, що на виконання постанови суду від 10.09.2019 у справі №240/8048/19 УМВС України в Житомирській області було видано наказ № 11 о/с від 04.10.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за 2019 рік з 14 листопада по 27 листопада 2019 року. У зв`язку з відсутністю фінансування (процес ліквідації), відповідно до листа від 15.01.2020 № 376 лк/29, Управлінням МВС України замовлено відповідні кошти для виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 в тому числі за час служби з 11.09.2019 по день звільнення (11.12.2019). Боржник вказав, що при надходженні коштів на рахунки УМВС України в Житомирській області, рішення суду в частині виплати грошового забезпечення, буде виконано в повному обсязі, про що буде негайно додатково повідомлено.

Дослідивши матеріали заяви та її обґрунтування, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституція України гарантує кожному право порушити у суді будь-який позов, що стосується його прав та обов`язків. «Право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» (рішення у справі Деркач та Палек проти України, від 06.06.2005, заяви № 34297/02 та № 39574/02).

Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що у разі не виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, виконання судового рішення здійснюється в примусовому порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Згідно частин 3, 4 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, в розумінні наведеної статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Суд зазначає, що вищенаведені норми не дають чітких роз`яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці заявлених обставин.

Водночас, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду боржником, зазначення настання обставин, що дозволяють виконати рішення суду протягом визначеного терміну. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

При цьому, порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

За змістом статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення належить негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та приймає постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відомостей про те, що виконавцем вживались передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення, а саме повторна перевірка виконання рішення боржником, оформлення акта про повторне, без поважної причини невиконання рішення боржником, накладення штрафу у подвійному розмірі матеріали справи не містять.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що як свідчить резолютивна частина рішення суду у справі №240/8048/19, суд зобов`язав Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії, керуючись ст. 77-2 КЗпП України, п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 16-2 Закону України "Про відпустки" надати ОСОБА_1 (як учаснику бойових дій) щорічну (додаткову) відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2019 рік.

Тобто, суд у своєму рішенні сформулював вичерпні висновки щодо механізму надання ОСОБА_1 (як учаснику бойових дій) щорічної (додаткової) відпустки зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2019 рік.

Оцінивши докази у їх сукупності відповідно до положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення.

Доказів вчинення будь яких реальних дій направлених на виконання конкретного рішення по даній справі заявником, до суду, не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних доказів вжиття заходів виконання рішення, під час якого виникли обставини, що ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м.Хмельницький) про встановлення порядку виконання рішення по справі №240/8048/19.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 6-9, 241-243, 248, 255, 295, 372, 378 КАС України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м.Хмельницький) про встановлення порядку виконання рішення по справі №240/8048/19 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 08.07.2020

Суддя О.Г. Попова