Рішення № 90257589, 02.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Справа № 160/241/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання - Котляревська Г.С.,

представника позивача - Корчака М.В.,

представника відповідача-1, 3 - Безбабна М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості і пені,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.01.2020 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» (далі – Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням заяви про зміни предмета позову, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 37 094 240 грн. (тридцять сім мільйонів шість мільйонів дев`ятсот тридцять чотири тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн.), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача та не включення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за червень, липень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року на загальну суму 37 094 240 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37 094 240 (тридцять сім мільйонів дев`яносто чотири тисячі двісті сорок грн 00 кой), та пеню нараховану у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень, липень 2015 року за період з 06.10.2015 року по 31.12.2019 року у сумі 30 533 004,92 грн. (тридцять мільйонів п`ятсот тридцять три тисячі чотири грн. 92 коп.).

В обґрунтування позову вказано про протиправну бездіяльність контролюючого органу, що, на думку Товариства, полягає у неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 37 094 240 грн. (тридцять сім мільйонів шість мільйонів дев`ятсот тридцять чотири тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн.), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача та не включення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за червень, липень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року на загальну суму 37 094 240 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року допущено заміну відповідача у справі №160/241/20 з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року та 03.06.2020 року зупинено та, відповідно, поновлено провадження у справі.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року залучено як співвідповідача у справі - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області та продовжено строк підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для її усунення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року продовжено розгляд справи після залишення позовної заяви без руху та поновлено позивачу строк звернення до суду.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали правові позиції та надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що Товариством у 2015 році подавались до відповідних територіальних органів податкової служби (починаючи з 01.01.2017 року перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області), зокрема, до СДПІ з ОВП у м. Донецьку податкові декларації з ПДВ із заявленим ПДВ до бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника у банку на загальну суму 37094240,00 грн., а саме: за період червень-липень 2015 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку).

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є здійснення Товариством закупівлі, у значних обсягах металопродукції та вивезення товарів за межі митної території України.

Задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування підтверджені за результатами проведених камеральних перевірок СДПІ з ОВП у м. Донецьку (довідки від 19.08.2015 року, від 11.09.2015 року та від 18.09.2015 року). При цьому, за результатами проведеної документальної перевірки позивача щодо повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року не встановлено його заниження.

Представник контролюючого органу не заперечує, що у вересні 2016 році та повторно у жовтні 2016 року направлялися висновки на відшкодування ПДВ на загальну суму 37094240,00 грн., проте орган казначейства вказані висновки залишив без розгляду у зв`язку з рекомендаціями, викладеними у листі СБ України.

Разом з цим, контролюючим органом повторно вчинено відповідні дії з направлення висновків до органу казначейського обслуговування, проте вказані висновки повернуті без виконання листом від 31.10.2016 року з підстав невідновлення операцій з бюджетними коштами Товариства.

Тобто, представником контролюючого фактично не заперечується, що право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ виникло у Товариства ще у 2015 році, проте з незалежних від позивача причин такого відшкодування на момент звернення до суду не відбулось, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Не заперечує таке право позивача і Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, яке у відзиві на позовну заяву вказує, що станом на 13.02.2020 року в ІКП (ПДВ) Товариства обліковується переплата у сумі 37094758 грн., проте зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру.

При цьому, вказуючи на несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості, Товариство також просить стягнути пеню.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №39).

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Поряд з цим, пунктом 6 Порядку № 39 встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

При цьому згідно пункту 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, за правилами Порядку №39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на зазначене та керуючись нормами, які діяли на момент виникнення спірних відносин, відповідач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів підготувати відповідний висновок та подати його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів оформлення таких висновків та подання їх до органу казначейства. При цьому відповідачем не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про таке відшкодування.

Разом з тим, 21.12.2016 Верховною Радою було прийнято Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017.

Вказаним законом змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.200.7.1 п.200.7 статті 200 Податкового кодексу (в редакції з 01.01.2017) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 Податкового кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Згідно п. 200.15 ст.200 Податкового кодексу у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52 та 56.

Згідно п. 52 зазначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 56 до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26 затверджено ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком.

Відповідно до пунктів 3, 4 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Суд наголошує, що контролюючим органом не надано доказів внесення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість про здійснення відшкодування Товариству податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень, липень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року на загальну суму 37 094 240 грн.

При цьому суд вказує, що зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган та орган казначейства від виконання обов`язків щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість у передбачені законодавством строки (правова позиція Верхового Суду, викладена у постанові від 31.07.2018 року у справі № 822/3250/17).

Наведене свідчить, що контролюючим органом на протязі 2015-2020 років не вжито жодних заходів з відшкодування з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за червень, липень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року на загальну суму 37 094240 грн., як то складення висновку про повернення таких коштів та/або внесення до Тимчасового реєстру заяв Товариства, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності з цього приводу.

При цьому, протиправна бездіяльність щодо не вжиття жодних заходів з відшкодування з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» мала місце також боку Головного управління ДФС у Дніпропетровській області шляхом не внесення до Тимчасового реєстру заяв Товариства про повернення бюджетного відшкодування.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, суд не обмежений вимогами адміністративного позову, виходячи з предмету судового захисту, на який він направлений. Нечіткість прохальної частини позовної заяви не є та не може бути підставою для відмови у її задоволенні, оскільки це суперечить принципам адміністративного судочинства і судового захисту у цілому.

Згідно із статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументами учасників справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з відшкодування з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за червень, липень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року на загальну суму 37 094 240 грн.

Згідно з пунктом 200.23 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що неподання контролюючим органом до відповідного управління Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені в ході розгляду цієї справи обставини щодо неподання та несвоєчасного подання відповідачем висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету та/або внесення до Тимчасового реєстру заяв Товариства про таке відшкодування, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 червня 2014 року у справі №21-131а14.

У даному випадку представники контролюючого органу проти розміру та розрахунку пені у загальній сумі 30 533 004,92 грн., який проведений позивачем у позовній заяві, жодних заперечень не надали, а судом не встановлено невідповідності проведеного розрахунку положенням пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

У свою чергу, відсутність прописаного механізму бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а не з контролюючого органу, а тому з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути вищевказані суми пені саме з Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства, у зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227, Державна податкова служба України та її теріторіальні органи реалізовують державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконують завдання та наділені повноваженнями, якими наділені органи Державної фіскальної служби України, зокрема здійснення контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з відшкодування з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за червень, липень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року на загальну суму 37 094 240 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37 094 240 (тридцять сім мільйонів дев`яносто чотири тисячі двісті сорок грн.. 00 коп), та пеню нараховану у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень, липень 2015 року за період з 06.10.2015 року по 31.12.2019 року у сумі 30 533 004,92 грн. (тридцять мільйонів п`ятсот тридцять три тисячі чотири грн. 92 коп).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 08 липня 2020 року.

Суддя Л.Є. Букіна