Рішення № 90257530, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 160/2824/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, в якій просить:

визнати незаконними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 04 грудня 2017 року, 01 червня 2018 року, 07 грудня 2018 року, 31 травня 2019 року, 09 грудня 2019 року щодо призначення родині ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, прийнятих на підставі її заяв від 27 листопада 2017 року, 30 травня 2018 року, 30 листопада 2018 року, 21 травня 2019 року, 28 листопада 2019 року, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в призначенні зазначеного виду державної грошової допомоги;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради здійснити призначення, нарахування та виплату родині ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щомісячної адресної допомоги відповідно до п.3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» як працездатній особі на підставі заяв ОСОБА_1 від 27 листопада 2017 року, 30 травня 2018 року, 30 листопада 2018 року, 21 травня 2019 року, 28 листопада 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вона є внутрішньо переміщеною особою за зареєстрованим місцем перебування: АДРЕСА_1 .

У період з 2017 року по 2019 рік щомісячна адресна допомога призначалася у сумі 1000 грн. лише на неповнолітнього сина позивачки.

Відмову у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги відповідач обґрунтував тим, що позивач не працевлаштувалася протягом 4 місяців.

Позивач стверджує що призначення допомоги у розрахунку лише на її неповнолітнього сина, є протиправним, оскільки положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги. Також Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

02 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради з жовтня 2014 року.

Згідно з п. З Порядку:

- грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів;

- якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом;

- особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Відповідно до п. 7 Порядку, у разі звільнення та подальшого не працевлаштування працездатного члена сім`ї грошова допомога на цього члена сім`ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється.

24.11.2016 р. гр. ОСОБА_1 надала до управління заяву та пакет документів для призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу призначено на період з 24.11.2016 по 23.05.2017 у сумі 1326 грн. (442 грн. для працездатної особи + 884 грн. для дитини до 18 років).

02. 02. 2017 гр. ОСОБА_1 повідомила управління про зміни та надала копію трудової книжки з записом про звільнення 01.02.2017 р.

Управлінням зроблено перерахунок допомоги в періоді призначення, з урахуванням норм п. 7 Порядку:

- з 01. 03. 2017 по 23. 03. 2017 - 1105 грн. (884 грн. + 221 грн.);

- з 24. 03. 2017 по 23. 05. 2017 - 884 грн. (на дитину).

26.05.2017 р. гр. ОСОБА_1 надала до управління заяву та пакет документів для призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу призначено на період з 26.05.2017 по 25. 11.2017 у сумі 884 грн. (для дитини до 18 років).

У липні 2017 гр. ОСОБА_1 надала до управління довідку від 26.06.2017 р. № 614 Комунального підприємства «Міський тролейбус», відповідно до якої вона працевлаштована з 26.06.2017 р.

Оскільки гр. ОСОБА_1 не працевлаштувалась в період з 02.02.2017 по 23.05.2017, відповідно до п. 7 Порядку, права на включення до розрахунку для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг вона не мала.

27.11.2017 р. гр. ОСОБА_1 надала до управління заяву та пакет документів для призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу призначено на період з 27.11.2017 по 26.05.2018 у сумі 884 грн., у зв`язку зі зміною розміру допомоги зроблено перерахунок допомоги з 20.01.2018 по 26.05.2018 у сумі 1000 грн. (для дитини до 18 років).

30.05.2018 р. гр. ОСОБА_1 надала до управління заяву та пакет документів для призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу призначено на період з 30.05.2018 по 29. 11.2018 у сумі 1000 грн. (для дитини до 18 років).

30.11.2018 р. гр. ОСОБА_1 надала до управління заяву та пакет документів для призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу призначено на період з 30.11.2018 по 29.05.2019 у сумі 1000 грн. (для дитини до 18 років).

21.05.2019 р. гр. ОСОБА_1 надала до управління заяву та пакет документів для призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу призначено на період з 30.05.2019 по 29.11.2019 у сумі 1000 грн. (для дитини до 18 років).

28.11.2019 р. гр. ОСОБА_1 надала до управління заяву та пакет документів для призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу призначено на період з 30.11.2019 по 29.05.2020 у сумі 1000 грн. (для дитини до 18 років).

Посилання позивача на те, що їй було не відомо, що допомога призначається тільки з урахуванням її дитини спростовується, оскільки вона зверталась до управління кожні шість місяців із заявою на подовження допомоги і їй спеціалістами управління надавались роз`яснення щодо умов призначення допомоги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту в липні 2014 року ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишили своє місце проживання у м. Первомайську Луганської області та переміститися до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Також позивач та її син були взяті на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, зареєструвавши місце свого перебування в Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В даний час позивач із сином перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб за зареєстрованим місцем перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1443 від 08 лютого 2017 року та довідкою № 1242-5000099172 від 02 квітня 2019 року.

Як вбачається з матеріалі справи, з 23 грудня 2014 року позивач була офіційно працевлаштована у публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У зв`язку з цим відповідачем була призначена позивачу та її родині щомісячна адресна грошова допомога та виплачувалася з кінця 2014 року та протягом всього 2015 та 2016 року у розмірі 1326 грн. (в розрахунку на позивача, як працездатній особі у розмірі 442 грн. та на неповнолітню дитину - 884 грн).

01 лютого 2017 року позивач була звільнена з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та 02 лютого 2017 року повідомила відповідача про своє звільнення.

Через звільнення позивача та не працевлаштування, відповідач з першого дня наступного місяця, що настав після звільнення, тобто з 01 березня 2017 року зменшив розмір допомоги на позивача на 50% (до 221 грн.), а з 24 березня 2017 року припинив виплату допомоги особисто на позивача, продовжуючи виплату лише на неповнолітню дитину в розмірі 884 грн.

26 травня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою № 422/8 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням від 02 червня 2017 року відповідач призначив родині позивача соціальну допомогу на період з 26.05.2017 р. по 25.11.2017 р. в розмірі 884 грн. лише на неповнолітнього сина, бо на час звернення із зазначеною вище заявою позивач перебувала на обліку безробітних осіб.

З даних трудової книжки позивача вбачається, що 26 червня 2017 року остання була працевлаштована у Комунальному підприємстві «Міський тролейбус», в якому працювала до 05 березня 2018 року.

З 07 березня 2018 року по 03 жовтня 2018 року позивач працювала у Підприємстві споживчої кооперації «Центральний ринок» м. Кривого Рогу Дніпропетровської облспоживспілки.

З 05 жовтня 2018 року по теперішній час позивач працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «Паркі».

27 листопада 2017 року позивач звернулася до відповідача з черговою заявою № 931/2 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Однак, рішенням від 04 грудня 2017 року відповідач призначив родині позивача зазначений вид соціальної допомоги на період з 27.11.2017 р. по 26.05.2018 р. в розмірі 884 грн. лише на неповнолітнього сина позивачки.

У зазначеному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 працездатна, не здійснює догляду; не працює; місяць, за який відсутня сплата внесків: 01.02.2017; не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 р.

30 травня 2018 року позивач звернулась до відповідача з черговою заявою № 354/10 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням від 01 червня 2018 року відповідач призначив родині позивача зазначений вид соціальної допомоги на період з 30.05.2018 р. по 29.11.2018 р. в розмірі 1000 грн. лише на неповнолітнього сина.

У зазначеному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 працездатна, не здійснює догляду; працює; дата працевлаштування: 07.03.2018; не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 р.

30 листопада 2018 року позивач знову звернулася до відповідача із заявою № 773/8 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням від 07 грудня 2018 року відповідач призначив родині позивача зазначений вид соціальної допомоги на період з 30.11.2018 р. по 29.05.2019 р. в розмірі 1000 грн. лише на неповнолітнього сина позивачки.

У тексті рішення зазначено що ОСОБА_1 працездатна, не здійснює догляду, працює; дата працевлаштування: 07.03.2018; не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015р.

21 травня 2019 року позивач звернулася до відповідача із черговою заявою № 306/6 для призначення щомісячної адресної допомоги.

Однак, рішенням від 31 травня 2019 року відповідач призначив родині позивача щомісячну адресну допомогу на період з 30.05.2019 р. по 29.11.2019 р. в розмірі 1000 грн. знову лише на неповнолітнього сина.

У вказаному рішенні зазначено що ОСОБА_1 працездатна, не здійснює догляду, працює; дата працевлаштування: 07.03.2018; не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 р.

28 листопада 2019 року позивач зверталась до відповідача з черговою заявою № 728/6 для призначення щомісячної адресної допомоги.

Однак, рішенням від 09 грудня 2019 року відповідач призначив родині позивача щомісячну адресну допомогу на період з 30.11.2019 р. по 29.05.2020 р. в розмірі 1000 грн. лише на неповнолітнього сина.

Як стверджує позивач у позовній заяві, жодного повідомлення про прийняті відповідачем вищезазначені рішення вона не отримувала. Про прийняті рішення та їх мотивування остання дізналася лише після отримання листа відповідача від 05 грудня 2019 року за вих. № С-1584/063, в якому відповідач повідомив позивача, що вона не має права на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, бо їй раніше припинялася виплата зазначеної допомоги через те, що вона не працевлаштувалася протягом 4 місяців.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Одним з видів такого соціального захисту є впроваджена державою щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України встановлюються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа має право на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року (далі Закон 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно ст.4 Закону 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, який передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Виходячи з системного тлумачення норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, можливо прийти до висновку, що завданням цих нормативно- правових актів є реалізація державної політики щодо забезпечення гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб шляхом надання грошової допомоги особі, яка, внаслідок тимчасової окупації певної території України або внаслідок проведення антитерористичної операції, вимушена була залишити свій центр життєвих та соціальних зв`язків (своє житло), звичний спосіб життя, роботу тощо та переїхати в іншу місцевість та має нести витрати у зв`язку з цим на оплату житла та комунальних послуг.

Мета такого виду соціальної виплати полягає у тому, щоб надати грошову допомогу переселенцям, які не мають житла для компенсації витрат по його найму (оренді) та витрат на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку (в редакції, яка діяла на час звернення до відповідача із заявами), вказана грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах:

для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягай 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї);

для осіб з інвалідністю 1 групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Загальний розмір допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім`ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім`ї - 5000 гривень.

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до абзацу 10 п.3 Порядку, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю І групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. У разі звільнення та подальшого не працевлаштування працездатного члена сім`ї грошова допомога на цього члена сім`ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється.

Згідно пункту 6 Порядку № 505, грошова допомога не призначається у разі, коли:

будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Аналіз вищезазначених норм Порядку № 505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Таким чином, положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги. Також Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 461/2043/16, № 127/5805/17, № 227/788/17, № 465/676/17, № 227/2259/17, № 415/1691/17, № 333/3750/17, № 738/2163/16-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначені щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради від 04 грудня 2017 року, 01 червня 2018 року, 07 грудня 2018 року, 31 травня 2019 року, 09 грудня 2019 року щодо призначення родині ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, прийнятих на підставі її заяв від 27 листопада 2017 року, 30 травня 2018 року, 30 листопада 2018 року, 21 травня 2019 року, 28 листопада 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в призначені зазначеного виду державної грошової допомоги.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради здійснити призначення, нарахування та виплату родині ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щомісячної адресної допомоги відповідно до пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» як працездатній особі на підставі заяв ОСОБА_1 від 27 листопада 2017 року, 30 травня 2018 року, 30 листопада 2018 року, 21 травня 2019 року, 28 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник