Рішення № 90256000, 03.07.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2020 Справа № 908/1092/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУПП" (69032 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 35672551)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГИСТИК ГРУПП" (69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 38461439)

про стягнення 36 413 грн. 77 коп.

за участю

представника позивача: Пругло М.С., ордер АР № 1010250 від 27.05.2020

представника відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУПП" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГИСТИК ГРУПП" 27 600 грн. 00 коп. несплаченої заборгованості, 3 547 грн. 17 коп. пені, 3 615 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1651 грн. 00 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 позовні матеріали № 908/1092/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1092/20, присвоєно справі номер провадження 27/71/20. Справа № 908/1092/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.05.2020.

Ухвалою суду від 28.05.2020, у зв`язку з повідомленням про замінування будівлі Господарського суду Запорізької області, судове засідання з розгляду справи № 908/1092/20 призначено на 24.06.2020.

Ухвалою суду від 24.06.2020 розгляд справи відкладався на 03.07.2020

У судовому засіданні 03.07.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 03.07.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 27 600 грн. 00 коп. несплаченої заборгованості, 3 547 грн. 17 коп. пені, 3 615 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 651 грн. 00 коп. 3 % річних.

Відповідач у судове засідання тричі не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме: ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.05.2020, яка отримана відповідачем - 05.05.2020. Також представник відповідача з`являвся до господарського суду для ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

09.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУПП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГИСТИК ГРУПП" (замовник) укладено договір № 109-АІ/2 018.

Відповідно п. 1.1 договору виконавець зобов`язується провести поставку секційніх воріт та металоконструкціі в звороті (тамбур) в кількості, за ціною та конфігурацією, вказаними у Дод. № 1 до договору - Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору виконавець зобов`язується надати послуги надати послуги з монтажу секційних воріт та металоконструкціі в звороті (тамбур) , відповідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивачем було доставлено та встановлено секційні ворота та металоконструкції в звороті (тамбур) вчасно та у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № -00000000095 від 20 квітня 2018 року та підписаним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 00000000096 від 20.04.2018.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 17.04.2018 сторони дійшли обопільної згоди внести зміни до договору № 109-АІ/2 018 від 09.02.2018, а саме у пункт 3 підпункті 3.1 договору 109-АІ/2 018 від 09.02.2018. Змінити загальну вартість Договору з 219000,00 (Двісті дев`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 36500,00 - гривень на загальну вартість 240 000,00 (Двісті сорок тисяч гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 40000,00 гривень.

На виконання договору відповідачем 12.02.2018 було сплачено передоплату у розмірі 179 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 262 від 12.02.2018 та 33 400 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 320 від 26.04.2018.

Відповідно до п. 3.4 договору кінцевий розрахунок, що становить 40 000 грн. 00 коп., в т.ч, ПДВ - 6 666 грн. 00 коп., замовник здійснює протягом 2 банківських днів з дня поставки продукції та підписання видаткової накладної (Акту прийому-передачі виконаних робіт).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснив поставку та встановлення секційних воріт та металоконструкції в звороті (тамбур).

Відповідач в порушення п. 3.4 договору кінцевий розрахунок не здійснив протягом 2 банківських днів з дня поставки продукції та підписання видаткової накладної (Акту прийому-передачі виконаних робіт), несплачена відповідачем заборгованість за договором склала 27 600 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не здійснив оплату в розмірі 27 600 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/2020 від 21.04.2020 про сплату заборгованості.

Претензія залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Пунктом п. 6.3 договору сторонами узгоджено, що в разі прострочення термінів оплати передбачених п. 3.4 даного договору, замовник сплачує виконавцю вартість договору відповідно до п. 3.5 даного договору, а також пеню у розмірі 0,5% від вартості простроченого платежу за кожен день затримки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що нарахування позивачем пені, у зв`язку з порушенням умов договору не суперечать нормам діючого законодавства України, розрахунок є вірним, тому задовольняється судом в розмірі 3 547 грн. 17 коп.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Наданий розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунки 3% та втрат від інфляції виконані вірно.

За таких обставин, сума до стягнення 3 % річних складає 1 651 грн. 00 коп. та 3 615 грн. 60 коп. втрат від інфляції.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором № 109-АІ/2 018 в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, не заперечив проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 600 грн. 00 коп. несплаченої заборгованості, 3 547 грн. 17 коп. пені, 3 615 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 651 грн. 00 коп. 3 % річних.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

За наведених обставин, судовий збір в розмірі 2 102 грн. 00 коп., в порядку ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУПП", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГИСТИК ГРУПП", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГИСТИК ГРУПП" (69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 38461439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУПП" (69032 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 35672551) 27 600 (двадцять сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості, 3 547 (три тисячі п`ятсот сорок сім) грн. 17 коп. пені, 3 615 (три тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 651 (одна тисяча шістсот п`ятдесят одна) грн. 00 коп. 3 % річних, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 08.07.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова