Рішення № 90255606, 08.07.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 Справа № 904/1870/20за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування", м Жовті Води

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води

про стягнення заборгованості у розмірі 45 080, 44 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 45 080,44 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 44 759,16 грн., 3% річних у розмірі 231,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 89,52 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані несплатою вартості виробів, виготовлених позивачем за замовленнями відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Через відсутність достатнього фінансування суду, надіслання ухвали про відкриття провадження у справу засобами поштового зв`язку не здійснювалося.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 120, ч. 5 ст. 242 ГПК України, на офіційну електронну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена в електронній формі, про що у справі містяться відповідне підтвердження.

30.06.2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого підтвердив фактичні обставини, викладені в позовній заяві, однак проти позову заперечував, посилаючись на те, що затримка в оплаті за поставлену позивачем продукцію, виникла через нестабільне фінансування підприємства та затримки у взаєморозрахунках з контрагентами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами досягнуто домовленість щодо вироблення та поставки гумовотехнічних виробів.

На виконання зазначених домовленостей відповідачем направлено позивачу наступні замовлення на виготовлення продукції, в яких зазначено кількість, найменування та технічні характеристики виробів:

- №05-11/1272 від 29.03.18 (а.с.11);

- №01-05/2005 від 14.05.18 (а.с.13);

- №01-05/566 від 01.02.18 (а.с.15);

- №01-05/5157 від 05.12.17 (а.с.17);

- №01-05/4673 від 03.11.17 (а.с.13);

Позивачем виготовлено на поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на суму 44 759,16 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №Сп-0000027 від 03.05.19 на суму 8 791,86 грн.;

- №Сп-0000028 від 03.05.19 на суму 3 357,90 грн.;

- №Сп-0000026 від 03.05.19 на суму 9 732,96 грн.;

- №Сп-0000025 від 03.05.19 на суму 9 982,44 грн.;

- №Сп-0000024 від 03.05.19 на суму 12 894,00 грн.

26.11.19 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №12-07/2308 про сплату заборгованості за виготовлені вироби у розмірі 44 759,16 грн. Вимога отримана відповідачем 24.12.2019, що підтверджується відміткою на рекомендованому поштовому відправленні (а.с. 21).

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленої продукції не вкинені належним чином.

В силу приписів ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Складені Відповідачем письмові замовлення на виготовлення технічних виробів, а також підписані сторонами видаткові накладні на їх передачу, якими одночасно погоджено предмет та ціну правочину, свідчить про виникнення між сторонами відносин з підряду, які регулюються Главою 61 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини другої названої статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що сторонами не було погоджено строки здійснення оплати виготовлених виробів, відповідач мав здійснити відповідні розрахунки у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вище встановлено судом, 19.12.2019 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про оплату виготовлених та переданих гумовотехнічних виробів на суму 44 759,16 грн. протягом семи банківських днів (а.с. 21). Зазначена вимога одержана Відповідачем 24.12.2019 (а.с. 22).

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України та змісту вимоги Позивача, Відповідач мав здійснити оплату в строк до 07.01.2020 року.

Відповідач у визначений термін обов`язок щодо здійснення оплати виготовлених та одержаних виробів не виконав, доказів суду не надав, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення грошових коштів в сумі 44 759,16 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми матеріального закону, Позивач вимагає стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних за період прострочення з 07.01.2020 по 05.03.2020 у розмірі 231,76 грн. та інфляційних втрати за січень 2020 у розмірі 89,52 грн.

Судом здійснено перевірку наданого розрахунку та встановлено, що позивачем невірно визначено дату початку прострочення виконання грошового зобов`язання, адже останній (сьомий банківський) день строку оплати - 07.01.2020 року, припадав на святковий день, в зв`язку із чим, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку оплати слід вважати 08.01.2020 року, а першим днем прострочення, відповідно 09.01.2020 року.

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок трьох процентів річних за період прострочення із 09.01.2020 по 05.03.2020, розмір яких склав суму 209,12 грн.

Щодо складеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, його проведено арифметично правильно.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати за виготовлені вироби, є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 44 759,16 грн., трьох процентів річних у розмірі 209,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 89,52 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Доводи відповідача з посиланням на неможливість оплати за поставлену позивачем продукцію через нестабільне фінансування підприємства та затримки у взаєморозрахунках з контрагентами, судом до уваги не приймаються, адже в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 39688675) основну заборгованість у розмірі 44 759,16 грн., три проценти річних у розмірі 209,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 89,52 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 100,94 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020.

Повне рішення складено 08.07.2020

Суддя О.В. Ліпинський