Вирок № 90254543, 07.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26/18

Провадження №1-кп/127/764/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді: Шлапака Д.О.,

за участю секретарів Невмиваки Я.І.,

Пилявець І.О.,

прокурорів Новака В.В., Таранюк Л.Ю.,

Миколайчук І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Бистрицького М.О.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників потерпілих Чумака Д.П.,

Середенка М.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12017020010004238 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , неодруженого, з вищою освітою, працюючого механіком ТОВ УМІА «Поділля», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

28.01.2019 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 04.09.2017 близько 22 години, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по трасі М-21, в напрямку виїзду з міста, зі сторони вул. Київської, в районі 119 км, виконуючи маневр лівого розвороту з середньої смуги руху, не переконався, що даний маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та не дав дорогу транспортному засобу, який рухався по рівнозначній дорозі в попутному напрямку в лівій смузі руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок даної пригоди у пасажира автомобіля «Opel Vectra» - ОСОБА_2 , згідно з висновком судово-медичного експерта № 1440/1517 від 08.12.2017, мали місце тілесні ушкодження у вигляді черепно-лицевої травми: відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку середнього ступеню, епі- та субдуральні крововиливи (нашарування) над лобними долями і ділянки забою в лобних долях головного мозку, відкритий перелом кісток лицевого, склепіння і основи черепа - (лобної кістки, градчастої кістки, тіла основної кістки, виличної кістки справа, верхньої щелепи, кісток носу); забійна рана лобної ділянки голови, параорбітальна гематома правого ока. Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки переломи кісток склепіння і основи черепа являлись небезпечними для життя в момент заподіяння.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 799а від 02.11.2017: «В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Volkswagen Caddy» ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди».

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.4 - «Перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині данного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю».

Порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав повністю, при обставинах викладених в обвинувальному акті та пояснив, що ввечері 04.09.2017, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», рухаючись по трасі в напрямку виїзду з міста, зі сторони вул. Київської, виконуючи лівий розворот з середньої смуги руху, не побачивши транспортний засіб, не дав дорогу транспортному засобу, який рухався в попутному напрямку в лівій смузі руху, внаслідок чого відбулось ДТП. Просив суд суворо його не карати та не позбавляти волі.

Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_2 про стягнення з нього на її користь 33 017,79 грн. матеріальної шкоди, 400 000 грн. моральної та 7000 грн. понесених витрат на правову допомогу визнав частково, а саме матеріальну шкоду не визнав, а моральну шкоду визнав в сумі 40 000 грн. Також зазначив, що розрахувався з потерпілою за понесені нею моральні страждання, в сумі 40 000 грн.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_3 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 160 491 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди визнав частково, а саме матеріальну шкоду не визнав, а моральну шкоду визнав в сумі 1000 грн. Крім того зазначив, що хотів частково відшкодувати завдану шкоду потерпілому ОСОБА_3 , але останній відмовився, грошовий переказ який він йому відправляв в сумі 1000 грн. по пошті, потерпілий також не взяв.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що ввечері 04.09.2017 він повертався з роботи додому в м. Калинівку та підібрав підвезти людей, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Швидкість була невелика, приблизно 50-60 км/год. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 їхав попереду та при розвороті ліворуч, ОСОБА_1 не дав дорогу транспортному засобу, яким він керував, внаслідок чого відбулось ДТП. При розвороті ОСОБА_1 покажчик повороту не вмикав. Він почав екстрене гальмування, однак уникнути ДТП не вдалось. Після зіткнення він подивився чи живі пасажири в його автомобілі та підійшов до автомобіля ОСОБА_1 . Переконавшись, що там нікому допомога не потрібна, повернувся до свого автомобіля та почав надавати допомогу пасажирам. Внаслідок події він отримав легкі тілесні ушкодження та приблизно два тижні лікувався в лікарні. Також, внаслідок ДТП був дуже пошкоджений його автомобіль. В щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 не вірить, оскільки після ДПТ, яке трапилось в 2017 році, ОСОБА_1 заподіяні ним збитки не відшкодував та до 02.07.2020 не вибачався. На даний час, обвинуваченим шкода також не відшкодована. Заявлений ним цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити. Щодо міри покарання, покладається на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_2 , суду пояснила, що ввечері 04.09.2017 поверталась додому в м. Калинівка. Запізнившись на рейсовий автобус, скористалась автостопом та зупинила автомобіль під керуванням ОСОБА_3 . Потерпілий ОСОБА_3 їхав не швидко. Перед ними їхав автомобіль яким керував ОСОБА_1 та постійно змінював смуги, чим заважав їм їхати. Останнє, що вона пам`ятає перед ДТП, що ОСОБА_3 голосно закричав. Після цього вона прийшла до тями коли перебувала на землі, а біля неї був ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, місяць лікувалася в лікарні. Наразі стан здоров`я вона так і не відновила, потребує подальшого лікування. Внаслідок отриманих під час ДТП травм їй встановили ІІІ гр. інвалідності. Обвинувачений частково відшкодував їй збитки, в сумі 40 000 грн. Заявлений нею цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити. Щодо міри покарання, покладається на розсуд суду.

Крім показань самого обвинуваченого та потерпілих, винуватість ОСОБА_1 доводиться також зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

-витягом з кримінального провадження № 12017020010004238;

-копією поліса страхування № АК/3722610;

-копією посвідчення водія, виданим на ім`я ОСОБА_1 ;

-висновком судово-медичної експертизи № 1434/1444 від 21.11.2017 - 14.12.2017 відповідно до якої, у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана м`яких тканин лобної ділянки, садна шкіри лоба та верхньої повіки правого ока. Вказані ушкодження у ОСОБА_3 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в термін, вказаний у постанові про призначення експертизи - 04.09.2017;

-висновком судово-медичної експертизи № 1440/1517 від 23.11.2017 - 08.12.2017 відповідно до якої, у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді черепно-лицевої травми: відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку середнього ступеню, епі- та субдуральні крововиливи (нашарування) над лобними долями і ділянки забою в лобних долях головного мозку, відкритий перелом кісток лицевого, склепіння і основи черепа - (лобної кістки, градчастої кістки, тіла основної кістки, виличної кістки справа, верхньої щелепи, кісток носу); забійна рана лобної ділянки голови, параорбітальна гематома правого ока. Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення відповідають терміну, зазначеному у «постанові» про призначення судово-медичної експертизи - 04.09.2017; за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки переломи кісток склепіння і основи черепа являлись небезпечним для життя в момент заподіяння (п.2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995р.);

- висновком судової авто технічної експертизи № 799а від 02.11.2017 відповідно до якої, зіткнення автомобіля «Opel-Vectra» держ.номер НОМЕР_3 та автомобіля «Volkswagen-Caddy» держ.номер НОМЕР_2 сталося на проїзній частині автодороги М-21 на лівій смузі руху в напрямку виїзду з м. Вінниці в районі слідів гальмування коліс транспортного засобу та подряпин асфальтного покриття. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Volkswagen-Caddy» держ.номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Opel-Vectra» держ.номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, які містяться в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Opel-Vectra» ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Volkswagen Caddy» шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Opel-Vectra» до смуги руху автомобіля «Volkswagen-Caddy», тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля «Volkswagen-Caddy» ОСОБА_1 полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху, при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля «Opel-Vectra» ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Volkswagen-Caddy» ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди;

- висновком автотоварознавчої експертизи № 264 від 26.10.2017 відповідно до якої, ринкова вартість аналогічного повнокомплектного технічно справного автомобіля марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску, станом на 04.09.2017, з ПДВ складає: 95301 грн. 20 коп. (дев`яносто п`ять тисяч триста одна грн. 20 коп.). Розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску, в результаті його пошкодження, з ПДВ складає: 95301 грн. 20 коп. (дев`яносто п`ять тисяч триста одна грн. 20 коп.). (розраховано у п. 3. У = 95301 грн. 20 коп.). Вартість відновлювальних робіт автомобіля марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску, внаслідок ДТП, з ПДВ складає: 260491 грн. 18 коп. (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто одна грн. 18 коп.);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 04.09.2017 зі схемою та фотоілюстраціями до нього;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2017 зі схемою до нього, за участю ОСОБА_3 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2017 зі схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_4 ;

- висновком судово-медичної токсикологічної експертизи від 07.09.2017 - 11.09.2017 відповідно до якої, при судово-хімічній експертизі крові громадянина ОСОБА_1 , методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропилового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Цей висновок має відносне значення, в зв`язку з відсутністю даних про час забору крові.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого є належними та допустимими, отриманими у рамках закону.

Таким чином, аналізом наведених доказів підтверджено вчинення ОСОБА_1 зазначених об`єктивних, необережних дій, зміст яких свідчить про порушення ПДР України які знаходяться у причинному зв`язку з наслідками ДТП, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів та вважає їх достатніми для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину та надання правової кваліфікації дій обвинуваченого.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Що стосується обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття у вчиненному злочині, така обставина на думку суду в данному випадку носить лише формальний характер і не може враховуватись при призначенні покарання.

Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненному певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Однак, з огляду на виступ обвинуваченого під час надання показів, дебатів та промови під час останнього слова, підтвердження того, що ОСОБА_1 особисто відверто висловив щирий жаль потерпілій стороні з приводу вчиненого та виразив дійсний осуд своєї поведінки, що призвели до негативних наслідків, бажані добровільно відшкодувати завдані злочином збитки і будь якій мірі виправити наслідки вчиненого, в суді не знайшли.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченогоє повне визнання вини та часткове відшкодування завданих збитків.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового провадження не встановлено.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії необережних тяжких злочинів, конкретні обставини злочину, пост кримінальну поведінку обвинуваченого, особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, згідно довідки з КЗ ВОНД «Соціотерепія», на диспансерному наркологічному обліку в даній установі не перебуває, згідно довідки з Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, ОСОБА_1 за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення не значиться, приймає до уваги його вік, а саме те, що ОСОБА_1 являється особою досить молодого віку, стан здоров`я, сімейні обставини, згідно досудової доповіді складеної на ОСОБА_1 , виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідної статті, оскільки тільки таке покарання, яке полягає в ізоляції від суспільства, буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також, виходячи з наведених вище мотивів та того, що санкція частини другої статті 286 КК України, передбачає застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, додатково беручи до уваги те, що неналежне використання обвинуваченим права керування транспортними засобами потягло спричинення тяжких тілесних ушкоджень, і дії обвинуваченого не свідчать про розуміння останнім характеру небезпеки наслідків використання такого права, суд знаходить підстави для застосування до останнього даного виду додаткового покарання.

Відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 754/2749/17), коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2019, а вказаний злочин ОСОБА_1 вчинив до постановлення першого вироку, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2019, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, підлягає самостійному виконанню.

Вирішуючи питання заявлених цивільних позовів, ознайомившись із позовними заявами, матеріалами кримінального провадження, взявши до уваги позиції позивачів та їх представників, наданих ними письмових доказів на ствердження цивільних позовів, позиції відповідачів, суд приходить до наступного.

В кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_3 заявив цивільний позов до ОСОБА_1 , ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

Від відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» надійшов відзив, з якого вбачається, що між ОСОБА_5 та ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3722610, відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність осіб, що на законних підставах експлуатують транспортний засіб «VOLKSWAGEN Caddy» державний номер НОМЕР_2 . Відповідно до Полісу АК/3722610 страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000 гривень на одного потерпілого, в зв`язку з чим страхове відшкодування не може перевищувати зазначеної суми. 08.12.17 із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернувся позивач, стосовно дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 04.09.17 за участю забезпеченого транспортного засобу в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «OPEL Vectra» державний номер НОМЕР_3 . З метою визначення розміру завданої позивачу шкоди ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулось до незалежного суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 для проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до отриманого Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків № 18-17 від 28.01.18, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «OPEL Vectra» державний номер НОМЕР_3 становить 245 815,56 грн. та перевищує ринкову вартість автомобіля, сума матеріального збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля та складає 69 216,9 грн. При проведенні товарознавчого дослідження в присутності Позивача із застосуванням фотозйомки проводився огляд пошкоджень застрахованого автомобіля, за результатами якого складено Акт огляду від 26.12.17, підписаний потерпілим (позивачем) без зауважень, що свідчить про те, що позивач погодився з даним актом, правильність та достовірність даних, викладений в цьому акті погодив своїм підписом. Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про ОСЦВВНТЗ» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом, звітом чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати по евакуації ТЗ з місця ДТП. Таким чином сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті потерпілому за даних умов, відповідно до вимог ст. 30 ЗУ ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» має розраховуватись шляхом вирахування різниці між вартістю транспортного засобу до ДТП (в непошкодженому стані), та з вирахуванням вартості транспортного засобу після ДТП (залишків автомобіля). З метою визначення вартості транспортного засобу позивача в пошкодженому після ДТП стані ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулось до судового експерта Яремчук В.В. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 08- R/53/6/0917 від 29.03.19, вартість пошкодженого автомобіля «OPEL Vectra» державний номер НОМЕР_3 складає 18 943,56 грн. Таким чином сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті потерпілій особі в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу складає 50 273,34 грн. Разом з тим, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає, що вони не можуть виступати відповідачами в даній справі, відповідно до норм чинного законодавства. Просять відмовити в задоволенні цивільного позову.

В судовому засіданні 24.04.2019 обвинувачений ОСОБА_1 подав відзив на цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 , у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілого, мотивуючи тим, що оскільки витрати на проведення відновлювального ремонту значно перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, автомобіль марки Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску слід вважати фізично знищеним. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3722610, його цивільна відповідальність застрахована на суму в розмірі 100000,00 грн. З огляду на вартість автомобіля ОСОБА_3 до ДТП (95301,20 грн.), страхова сума за полісом № АК/3722610 повністю покриває завдані йому збитки. Щодо цивільного позову в частині стягнення 100000 грн. моральної шкоди, визнає частково в сумі 1000 грн. Вважає позовні вимоги ОСОБА_3 в розмірі 100000,00 грн., не доведеними належним чином, а відтак вони не підлягають задоволенню.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та їх обґрунтування, врахувавши подані відповідачами відзиви, заперечення захисника Бистрицького М.О. та його доводи, вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.

При цьому суд виходить із наступних матеріалів кримінального провадження та вимог Закону.

Згідно ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимог ст. 22 ЦК України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, зокрема джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди завданої майну потерпілого ОСОБА_3 , суд враховує, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3722610 від 05.05.2017, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_1 строк дії полісу - з 06.05.2017 по 05.05.2018, розмір франшизи становить нуль грн. Страхувальник автомобіля «VOLKSWAGEN Caddy» державний номер НОМЕР_2 застрахував цивільно-правову відповідальність та забезпечив відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, і в наслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Договором також встановлено ліміт відповідальності страховика, зокрема 200 000 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та 100 000 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 5 цього Закону передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, зокрема п. 28.1. визначає, що шкодою, заподіяною майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: пошкодження чи фізичне знищення транспортного засобу.

Як вбачається з відзиву та встановлено у судовому засіданні, 08.12.2017 із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернувся позивач ОСОБА_3 , стосовно дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 04.09.2017 за участю забезпеченого транспортного засобу «VOLKSWAGEN Caddy» державний номер НОМЕР_2 , в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «OPEL Vectra» державний номер НОМЕР_3 . З метою визначення розміру завданої позивачу шкоди ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулось до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 для проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до отриманого Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків № 18-17 від 28.01.2018, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «OPEL Vectra» державний номер НОМЕР_3 становить 245 815,56 грн. та перевищує ринкову вартість автомобіля, сума матеріального збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля та складає 69 216,90 грн., тому ремонт транспортного засобу «OPEL Vectra» державний номер НОМЕР_3 визнали економічно необгрунтованим та вважають його фізично знищеним транспортним засобом.

Разом з тим, згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 264 від 26.10.2017, ринкова вартість аналогічного повнокомплектного технічно справного автомобіля марки Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску, станом на 04.09.2017, з ПДВ складає: 95301 грн. 20 коп. (дев`яносто п`ять тисяч триста одна грн. 20 коп.). Розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля марки Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску, в результаті його пошкодження, з ПДВ складає: 95301 грн. 20 коп. (дев`яносто п`ять тисяч триста одна грн. 20 коп.).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд, з врахуванням наведених норм Закону та умов договору страхування вважає, що позов в частині стягнення майнової шкоди з ОСОБА_1 в сумі 160491 грн. задоволенню не підлягає, а в частині стягнення майнової шкоди із ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» підлягає частковому задоволенню виключно із страховика, оскільки розмір матеріального збитку (встановлений висновком автотоварознавчої експертизи № 264 від 26.10.2017), завданий власнику автомобіля марки Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску, в результаті його пошкодження, з ПДВ складає: 95301 грн. 20 коп., тобто вкладається в межі ліміту страхової суми за шкоду заподіяну майну потерпілого, що підлягає виплаті за договором. Тобто підлягає стягненню розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля марки Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_3 , 1995 року випуску, в результаті його пошкодження, з ПДВ в сумі 95301 грн. 20 коп., який визначений висновком автотоварознавчої експертизи № 264 від 26.10.2017.

Доводи страхової компанії про те, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не може бути цивільним відповідачем по даній кримінальній справі, оскільки між обвинуваченим та ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто між сторонами склались договірні правовідносини, які випливають з обов`язків страховика за даним договором та не відносяться до прямих збитків, що заподіяні злочином відповідно до пред`явленого обвинувачення та при виникненні такої ситуації суд повинен роз`яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства, суд до уваги не бере, що узгоджується з правовою позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к. Зокрема, обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 моральної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_3 , суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_3 була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я.

З огляду на встановлення винуватості ОСОБА_1 , враховуючи вимоги закону та обставини справи, суд вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню частково в межах доведеності та обґрунтованості. При цьому враховує, що внаслідок отриманих ним травм, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, перенесеної закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, лікування та реабілітації, наслідки травм супроводжувались значними переживання, стрес від ДТП та негативні наслідки які це спричинило, погіршили моральний стан позивача.

При визначені розміру моральної шкоди завданої ОСОБА_3 , суд, враховує ступінь вини відповідача ОСОБА_1 , характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров`я, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілим, унаслідок ДТП перенесені моральні страждання та негативні наслідки, що настали у зв`язку із цим у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності лікування та реабілітації, вважає, що йому завдано моральної шкоди, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 70 000 гривень. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий.

Крім того, в кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_2 також заявила цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В судовому засіданні 23.09.2019 обвинувачений ОСОБА_1 подав відзив на цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілої в частині стягнення з нього матеріальних збитків, мотивуючи тим, що шкода пов`язана з витратами на лікування та заподіяна шкода майну потерпілої має бути стягнута з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна». Щодо цивільного позову в частині стягнення 400 000 грн. моральної шкоди, визнає частково в сумі 40 000 грн. Зазначає, що відшкодував моральну шкоду потерпілій в сумі 40 000 грн., не заперечує щодо задоволення позову в цій частині в сумі 40 000 грн. із врахуванням відшкодованої ним суми.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та їх обґрунтування, врахувавши поданий відповідачем відзив, заперечення захисника Бистрицького М.О. та його доводи, вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.

Так, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди завданої потерпілій ОСОБА_2 , суд враховує, що на момент вчинення злочину відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_1 . Строк дії полісу - з 06.05.2017 по 05.05.2018, розмір франшизи становить нуль грн. Страхувальник автомобіля «VOLKSWAGEN Caddy» державний номер НОМЕР_2 застрахував цивільно-правову відповідальність та забезпечив відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП. Договором також встановлено ліміт відповідальності страховика, зокрема 200 000 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та 100 000 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Потерпілий та його представник своїми процесуальними правами скористалися на власний розсуд та не побажали пред`являти позовні вимоги до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» або залучити останню як співвідповідача.

Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди пред`явлено не до всіх належних відповідачів (не пред`явлено до страховика ПрАТ «Страхова компанія «Провідна»), суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і винуватцем ДТП.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 матеріальної шкоди задоволенню не підлягають. В свою чергу роз`яснюючи потерпілій ОСОБА_2 її право звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» або тільки до ОСОБА_1 після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілої.

Щодо позовних вимог про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 моральної шкоди завданої потерпілій ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу у результаті ДТП, яка виникла з вини відповідача, суд враховує характер вчиненого діяння, ступінь вини обвинуваченого, його майновий та сімейний стан. Суд вважає, що діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, яка полягає у її душевних та фізичних стражданнях, а саме фізичному болю, емоційному стресі, яких вона зазнала у зв`язку із спричиненням їй тілесних ушкоджень, а також тривалість лікування потерпілої, рекомендацію лікарів проведення операції, необхідність звернення до суду за захистом, в зв`язку із чим потерпіла ОСОБА_2 понесла додаткові затрати та моральні переживання, докладання додаткових зусиль для поновлення своїх прав. При цьому суд враховує вимогу закону про розумність і справедливість при визначенні розміру моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає, що розумним та достатнім відшкодуванням моральної шкоди є сума у розмірі 350 000 грн., яку на користь потерпілої ОСОБА_2 належить стягнути із ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу потерпілій ОСОБА_2 суд враховує наступне.

Статтею 118 КПК України передбачено, що витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Так, у відповідності до укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Чумаком Д.П. договору про надання адвокатських послуг від 24.07.2018 та квитанції до прибуткового касового ордера від 24.07.2018, вартість наданих послуг адвокатом складає 7 000 грн.

Враховуючи зазначене, вказані документально підтверджені процесуальні витрати на суму 7 000 грн. підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України судової авто технічної експертизи № 799а від 02.11.2017 та автотоварочнавчої експертизи № 264 від 26.10.2017 - покласти на обвинуваченого, оскільки проведення експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого ним злочину.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 174, 337, 368, 370, 371, 374, 395 КПК України, ст.ст. 65, 72, 286 КК України та ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2019 відносноОСОБА_1 - виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) грн.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 95301 (дев`яносто п`ять тисяч триста одна) грн. 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової, моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 процесуальні витрати в сумі 7 000 грн. (сім тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України судової авто технічної експертизи № 799а від 02.11.2017 та автотоварочнавчої експертизи № 264 від 26.10.2017 в сумі 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 36 коп.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.09.2017 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN Caddy» державний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на території спеціального майданчику тимчасово затриманих автомобілів ДП МВС «Вінниця-інформ-ресурси»- скасувати.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: автомобіль марки «VOLKSWAGEN Caddy» державний номер НОМЕР_2 , поміщений на майданчику тимчасово затриманих автомобілів ДП МВС «Вінниця-інформ-ресурси» - повернути власнику.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: автомобіль марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_3 , переданий на відповідальне зберігання, потерпілому ОСОБА_3 - повернути останньому.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: