Рішення № 90251306, 23.06.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3916/20

Провадження № 2-а/727/66/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

Головуючого судді: Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань: Ільчук М.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора роти №3 лейтенанта поліції Тісногуз Степана Івановича Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту Патрульної поліції (місце знаходження: м.Чернівці вул.Заводська, 22) про скасування постанови серії АП018 №569932 від 28.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 та в його інтересах представник, адвокат Ісар О.Я. звернулися до суду із позовною заявою до відповідача інспектора роти №3 лейтенанта поліції Тісногуз С.І. Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови серії АП018 №569932 від 28.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 28.04.2020 року поліцейським інспектором роти №3 БУПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Тісногузом С.І. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст.178 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. Вважає постанову інспектора роти №3 БУПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Тісногуза С.І. незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, а дії інспектора поліції при винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили його права, посилаючись на те, що він 28.04.2020 року, разом з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебували по вул.Героїв Майдану, а саме: біля АЗС «WOG» та розмовляли між собою. В той час до них підійшов працівник патрульної поліції із запитанням про наявність захисної маски. ОСОБА_2 відповів про те, що носіння маски має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для виконання в силу Конституції України. Працівнику патрульної поліції дана відповідь не сподобалась та вказав ОСОБА_2 про те, що він дуже розумний і почав особистий огляд вмісту кишень ОСОБА_2 , на що ОСОБА_2 зробив відповідне зауваження про те, що він сам надасть речі, що знаходяться в кишені. Вважаючи дії поліцейського незаконними та такими, що не відповідають функціональним обов`язкам поліцейського, він здійснив відеозйомку на власний телефон марки іРhone X ІМЕІ НОМЕР_1 , щоб в майбутньому мати відповідні докази незаконності дій поліцейського, але поліцейський побачивши здійснення відеозйомки, вибив з його рук телефон, що підтверджується відеозйомкою та застосували спецзасіб кайданки. Після цього його в кайданках доставили до Шевченківського ВП ГУНП в і Чернівецькій області де і склали постанову про притягнення його адміністративної відповідальності за ст.178 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. Посилаючись на норми законодавства просить адміністративний позов задовольнити.

Представником відповідача - інспектора роти №3 лейтенанта поліції Тісногуз С.І. Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту Патрульної поліції подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоленні позовних вимог, зазначивши що інспектор діяв у відповідності до чинного законодавства та в межах своїх повноважень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13.05.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та в його інтересах представник, адвокат Ісар О.Я. в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, від останньої до суду поступила письмова заява з клопотанням справу розглянути в їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача - інспектора роти №3 лейтенанта поліції Тісногуз С.І. Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту Патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши і розглянувши справу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності і в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного.

Судом належними доказами по справі встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини, зокрема те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення 28.04.2020 року поліцейським інспектором роти №3 БУПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Тісногузом С.І. відносно позивача ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст.178 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. за те, що 28.04.2020 року о 23.15 год. по вул.Героїв Майдану, 184 «А» позивач ОСОБА_1 на АЗС «WOG» знаходився в п`яному вигляді з явними ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, різкий запах алкоголю із порожнини рота), чим ображав людську гідність і громадську мораль (а.с.11).

Як передбачено ст.3 ч.1 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 ч.1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.18 ч.1 п.1-2 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст.287 ч.1 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ч.1 ст. 178 КпАП України особа притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з розпиванням пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у розпиванні алкогольних напоїв у громадських місцях і появі в громадських місцях у п`яному вигляді. Громадське місце - це частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП України).

Передбачено ст. 251 КпАП України, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 222 КпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення: що позивач ОСОБА_1 28.04.2020 року о 23.15 год. по вул.Героїв Майдану, 184 «А» на АЗС «WOG» знаходився в п`яному вигляді та з явними ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, різкий запах алкоголю із порожнини рота), чим ображав людську гідність і громадську мораль, чим порушив ст.178 ч.1 КУпАП (а.с.11).

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Виносячи оскаржувану постанову, відповідач повинен був дотримуватись вимог статей 251, 254, 283 КУпАП і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.

Однак, процес розгляду справи не відповідав вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст.280 КУпАП не з`ясовувалися, не враховано те, що позивач вину не визнав, не роз`яснено позивачу право мати адвоката, не в повному обсязі та не об`єктивно досліджено, не враховано всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 222 ч. 2 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 72 ч. 1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Позивачем заперечується факт порушення ним 28.04.2020 року вимог ст.178 КУпАП. Зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

У відповідності до постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13.05.2020 року по справі №727/3787/20, провадження №3/727/1790/20, за обставинами якого, позивач ОСОБА_1 28.04.2020 року о 23.15 год. по вул.Героїв Майдану, 184 «А» на АЗС «WOG» знаходився в п`яному вигляді та з явними ознаками алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою на адресу поліцейського ОСОБА_4 , чим своїми діями порушував громадський порядок і спокій громадян, постановлено закрити провадження по справі про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 ч.ч.1, 2, 5 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також суд враховує, що оскаржувана постанова у відповідності до вимог ст.283 ч.3 КУпАП не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис події проступку, відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів, зокрема, відеозапис, який свідчить про порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ст.178 ч.1 КУпАП на вказаній у постанові відрізку ділянки дороги по вул .Героїв Майдану, 184 «А» в м.Чернівці.

Таким чином, відповідачем належним чином не задокументовано факт порушення позивачем вимог ст.178 ч.1 КУпАП, а надана постанова серії АП018 №569932 від 28.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення не є належними та допустимими доказами вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, через що висновки про описані обставини в постанові не засновані на жодному з доказів, джерела яких перелічені в ст.251 КУпАП.

Не надано відповідачем будь-яких належних та достатніх доказів на спростування викладених в позовній заяви обставин та правомірності винесення оскаржуваної постанови і під час розгляду справи в суді.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови серії АП018 №569932 від 28.04.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, якою поліцейським інспектором роти №3 лейтенантом поліції Тісногуз С.І. накладено адміністративне стягнення в розмірі 51,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення від 28.04.2020 року, а тому, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення АПО18 №569932 від 28.04.2020 року по справі про адміністративне правопорушення - слід скасувати у відповідності до п.3 ст.286 ч.3 КАС України.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 ч. 1 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, відповідно до ст. 132 ч. 3 п. 1 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ст. 134 ч. 3 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу і з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад і розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивач надав договір про надання правової допомоги від 29.04.2020 року (а.с.12), акт виконаних робіт №1, згідно якого сплатив адвокату Ісар О.Я. кошти у розмірі 6400,00 грн. (а.с.13) квитанцію від 07.05.2020 року (а.с.14), ордер (а.с.16).

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Таким чином, суд доходить висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 6400,00 грн. витрат на правову допомогу в якості відшкодування судових витрат.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення ст. ст. 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме: 420,40 грн. (а.с.15).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.7, 9, 178, 222, 245, 246, 251, 254, 268, 283, 284, 287 КпАП України, ст.ст. 1, 2, 3, 8, 9, 19, 20, 22, 72, 73, 74, 77, 243, 244, 246, 257-263 КАС України, - УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №3 лейтенанта поліції Тісногуз Степана Івановича Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови серії АП018 №569932 від 28.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову АПО18 №569932 від 28.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст.178 ч. 1 КУпАП та застосовано захід адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51,00 грн., провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 ч. 1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції

(ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати на правничу допомогу, в розмірі 6400,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.06.2020 року.

Суддя Слободян Г.М.