Рішення № 90250369, 01.07.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 638/13809/19

Провадження № 2/644/405/20

01.07.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 червня 2020 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю :

секретаря судового засідання - Дашкової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кешью» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кешью» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що на офіційному веб-сайті фінансової установи розміщена пропозиція (оферта) укладення кредитного договору разом з примірником такого договору та правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору.

Зазначив, що 11 лютого 2019 року між товариством та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № EL-70246, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від товариства кредит у сумі 1200,00 грн строком на 30 днів, тобто до 13.03.2019 року.

Пунктом 1.3 договору визначено фіксовану відсоткову ставку на рівні 1,8% в день або 657% річних. Договором визначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця https://cashyou.ua/, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем коштів на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника, зазначену ним при заповненні заяви на сайті кредитодавця. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування коштів кредитодавцем на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника, зазначену ним при заповненні заяви на сайті кредитодавця. Також, сторони погодили, що моментом (днем) погашення кредиту вважається момент (день) зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця або отримання кредитодавцем інформації від платіжних систем щодо здійснення відповідного платежу.

Вказав, що відповідно до умов договору кредиту сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Зазначив, що договір позики укладений у формі електронного документу із відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Посилався на те, що відповідач, будучи ознайомлений з договором про надання позики, з правилами їх отримання і повернення, надав згоду на укладення цього договору, заповнивши заяву на сайті товариства та вказав номер банківської картки, на яку йому надано кошти, але станом на день закінчення платежу за договором 13 березня 2019 року його умови не виконав і позику не повернув, у зв`язку з чим станом на 02 вересня 2019 року сума заборгованості відповідача перед товариством складає 8069,00 грн, з яких сума позики 1200,00 грн, проценти за користування позикою 540,00 грн, пеня 6329,00 грн.

Зазначив, що товариство неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити виниклу заборгованість, однак жодної відповіді від ОСОБА_1 не надходило.

Вказав, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат, які товариство понесло у зв`язку з розглядом справи, судовий збір сплачено в розмірі 1921,00 грн та послуги адвоката (витрати на професійну правову допомогу) в розмірі 405,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 8069,00 грн, з яких 1200,00 грн - тіло кредиту; 540,00 грн - відсотки за користування кредитом; 6329,00 грн -пеня за прострочення зобов`язання; 1921,00 грн - судовий збір; 405,00 грн - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача - адвоката Коротун В.І., який діє на підставі договору про надання правової допомоги, в якому зазначив, що вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на підставі наданих доказів. Просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки, яка згідно зворотного повідомлення була отримана 02.06.2020 року ОСОБА_1 , заяв, клопотань від неї не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідач з запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, чи з відзивом на позов до суду не зверталась. Заяв, клопотань та заперечень суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов таких висновків.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кешью» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № EL-70246, відповідно до умов якого кредитодавець на умовах цього договору надає позичальнику кредит у сумі 1200,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника. Строк дії кредиту 30 днів, тобто до 13 березня 2019 року, але у будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору відсотки за користування кредитом встановлюється в розмірі 1,8% в день від суми виданого кредиту; відповідно, річна відсоткова ставка складає 657%. Тип процентної ставки фіксована.

Згідно з пунктом 1.5 договору позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця https://cashyou.ua/ за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем коштів, зазначених у пункті 1.1 даного договору, на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування коштів кредитодавцем на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника, зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця.

Згідно з пунктами 2.6, 2.6.1 договору сторони встановлюють, що нарахування відсотків за договором здійснюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з дня надання по день повного погашення кредиту.

У разі порушення позичальником виконання зобов`язання щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, він зобов`язується сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 3,6% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Аналогічна санкція міститься в пункті 5.2 цього договору.

Відповідно до пунктів 2.8-2.9.3 договору у разі своєчасної сплати заборгованості за договором платежі позичальника, отримані за договором зараховуються в рахунок погашення грошових зобов`язань в такій черговості: в першу чергу погашаються проценти за користування кредитом; в другу чергу - сума кредиту.

У разі прострочення сплати заборгованості за договором, платежі позичальника, отримані за договором, зараховуються в рахунок погашення грошових зобов`язань у такій черговості: у першу чергу позичальник сплачує пеню за користування позикою згідно підпункту 2.6.1 за умови їх нарахування; у другу чергу нараховані проценти за користування кредитом; у третю чергу сума позики, надана позичальнику.

При виконанні сторонами умов договору датою погашення грошового зобов`язання вважається дата зарахування суми грошового зобов`язання на банківський рахунок кредитодавця (пункт 2.10 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у кредит». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: https://cashyou.ua/.

Згідно з пунктом 8.8 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання шляхом накладення електронного цифрового підпису кредитодавця, і накладення електронного цифрового підпису позичальника, що відтворені шляхом використання позичальником свого логіна та пароля і діє до повного виконання грошових зобов`язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно договору чи закону.

Пунктом 10 договору передбачено місцезнаходження (адреси), реквізити та підписи сторін», а також містяться електронні підписи сторін.

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком до договору кредиту № EL-70246 від 11 лютого 2019 року, цей графік містить розрахунок заборгованості (в тому числі, суми кредиту і процентів за користування кредитом) із зазначенням терміну платежу, а саме термін платежу 13 березня 2019 року, сума кредиту 1200,00 грн, нарахований процент 540,00 грн, до сплати 1740,00 грн. Сукупна вартість кредиту складає 154 % від суми кредиту або 1740,00 грн та включає в себе: проценти за користування кредитом 45% від суми кредиту або 540,00 грн; суму кредиту 1200,00 грн (а.с.15).

Як вбачається з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. № 4411-ВП від 03 вересня 2019 року, яке адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю «Кешью», відповідно до договору ВП-290817-1 від 29 серпня 2017 року здійснено за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Кешью» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 12 лютого 2019 року на суму 1200,00 грн, власник картки ОСОБА_1 .

Відповідно до договору ВП-290817-1 від 29 серпня 2017 року здійснено за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Кешью» наступні успішні перекази для погашення кредитів: 15 березня 2019 року на суму 540,00 грн, власник ОСОБА_1 , (а.с.33).

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 6 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що 11 лютого 2019 року між сторонами укладено договір кредиту на суму 1 200,00 грн. з процентною ставкою в розмірі 1,8% в день від суми кредиту строком користування до 13 березня 2019 року. Даний договір скріплено електронними підписами сторін.

Кредит надавався ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської карти, вказаних ним. При цьому, датою укладення цього договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Договір укладено між сторонами відповідно до статей 10, 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною.

Оферта (пропозиція) укласти договір розміщена на сторінці відповідача в мережі Інтернет на сайті https://cashyou.ua/.

На вказаній сторінці розміщена інформація про товариство, зокрема, скановані копії правовстановлюючих документів, пропозиції щодо видачі кредитів, тощо. Прийняття пропозиції відбувається, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, з зазначенням в ній бажаної суми кредиту, та її підписання в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто за допомогою аналога власноручного підпису.

Виходячи з наведених норм закону, суд вважає, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кешью» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомився та погодився.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 січня 2018 року, справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283св18, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 759/19101/15-ц, провадження № 61-17061св18.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК) .

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Належними доказами на підтвердження наявності у відповідача заборгованості може бути складений у відповідності до норм чинного законодавства розрахунок заборгованості за кредитним договором, в якому мають бути відображені відомості про дату погашення відповідачем заборгованості в певному розмірі, нарахування неустойки та процентів на частину заборгованості із зазначенням розміру такої заборгованості та розміру нарахування, відображення відповідних розрахунків із зазначенням дат та кінцевої суми тощо.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кешью» в позовній заяві посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором кредиту, однак, товариством не надано належних доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості саме в такому розмірі, вказаному в позовній заяві.

Матеріали справи не містять відповідного розрахунку заборгованості за кредитним договором або інших доказів на підтвердження розрахунків заборгованості відповідача перед позивачем за договором.

Як вбачається з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Кешью» 12 лютого 2019 року здійснено переказ коштів на картку відповідача в розмірі 1 200,00 грн, а ОСОБА_1 здійснено переказ коштів для погашення кредиту, зокрема, 15 березня 2019 року на суму 540,00 грн. Тобто, відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором, однак товариством про це в позовній заяві не зазначено. Відсутність розрахунку заборгованості не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 з урахуванням сплаченої нею суми має заборгованість, в зазначеному в позові розмірі .

В позові товариство вказує, що відповідач, будучи ознайомлений з договором про надання позики, з правилами їх отримання і повернення, надав згоду на укладення цього договору, заповнивши заяву на сайті товариства та вказав номер банківської картки, на яку йому надано кошти, але станом на день закінчення платежу за договором 13 березня 2019 року його умови не виконав і позику не повернув, у зв`язку з чим станом на 02 вересня 2019 року сума заборгованості відповідача перед товариством складає 8069,00 грн, з яких сума позики 1200,00 грн, проценти за користування позикою 540,00 грн, пеня 6329,00 грн.

Проте, з наданих доказів неможливо встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кешью», оскільки останнє не надало належних та допустимих доказів щодо цього (вданому випадку-розрахунок заборгованості за кредитним договором), а лише посилання на наявність такої заборгованості не може бути підставою для задоволення позовних вимог. При цьому,слід зазначити,що з доводів позивача та повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ФК«ВЕЙ ФОРПЕЙ» від 03 вересня 2019 року вбачається, що платеж ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 540 грн не був врахований товариством.

Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог статті 82 ЦПК України саме позивача.

Таким чином, суд вважає, що позивачем в порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 саме в такому розмірі, який заявлений в позовній заяві.

Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кешью» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Вступну та резолютивну частину рішення складено 24.06.2020. Повний текст рішення складено 01.07.2020.

Суддя В.О. Попова